Методичні поради

Вивчення даної теми пов’язане з чималими труднощами, через її складність і все ще недостатній рівень джерельного забезпечення. Тому основною вимогою підготовки до семінарського заняття є використання студентами фрагментів із документальних першоджерел, вміщених у додатках до монографічної літератури та в науковій періодиці.

Безсумнівним фактом останніх десятиліть є посилення позицій ісламу та ісламських держав у світовому співтоваристві. Актуальною проблемою сьогодення стало відродження ісламських цінностей, активізація ісламського фундаменталізму, розповсюдження концепцій ісламського шляху розвитку, а, отже, посилення дії сил відторгнення інститутів західної цивілізації.

Складність даної теми полягає у її порівняльно-хронологічному характері. Тому особливого значення набуває адекватне розуміння студентами загальних та особливих рис розвитку Середнього Сходу на сучасному етапі, з урахуванням їх історичного досвіду і цивілізаційної специфіки. Головною метою заняття є з’ясування взаємодії і боротьби різних політичних сил, які виступають з позицій традиціоналізму і модернізму, оцінити рівень зрілості громадянського суспільства, елементів демократичної політичної системи в країнах Середнього Сходу, визначити місце і роль ісламського фундаменталізму.

Проблему “ісламського ренесансу” пропонується розглянути на прикладі трьох країн Середнього Сходу: Ірану, Афганістану, Туреччини.

Перше питання усіх трьох занять передбачає всебічне висвітлення результатів реформ “зверху” традиційних суспільств названих країн “Білої революції” в Ірані, політики “керованої економіки” в Афганістані, політики етатизму в Туреччині. Важливо детально проаналізувати наслідки модернізації і вестернізації в ісламських суспільствах, звернути увагу на опір традиціоналістських сил проведенню економічних, політичних і соціальних перетворень.

Під час розгляду другого питання основна увага звертається на висвітлення концептуальних обґрунтувань необхідності ісламського шляху розвитку в програмних документах проісламських партій і працях відомих ісламських лідерів країн Середнього Сходу. Розглядаючи концепцію “велаяте факіх” аятолли Р. Хомейні, слід показати, що вона відповідає соціопсихологічному дискомфортові основної маси іранського населення, є відображенням ностальгії за ідеалізованим минулим. Аналізуючи афганський фундаменталізм, потрібно з’ясувати його специфічні риси, показати його глибинно-істинний, доктринально-сутнісний характер, вплив на погляди афганських ісламістів діючих архаїчних форм суспільних відносин.

При розгляді питання про боротьбу турецьких ісламістів за владу, важливо пам’ятати, що в Турецькій Республіці, яка має більшість атрибутів західної демократії, позиції фундаменталістських сил порівняно з Іраном і Афганістаном суттєво послаблені. Однак, спроби посилити значення ісламу та ісламських норм життя, зроблені в останні роки ісламською партією Рефах на чолі з Н. Ербаканом, свідчать про необхідність врахування мусульманського фактору в діяльності турецьких політиків.