Джерела

Аралов С.И. Воспоминания советского дипломата. — М., 1960.

Акимкина Н.А., Люксембург М.А. Практикум по истории стран зарубежного Востока. — М.,1963.

Ататюрк М.К. Избранные произведения, речи, выступления. — М.,1963.

Хрестоматия по новейшей истории: В 3-х т.—М.,1960-1961.

Основна література

Гасратян М.А., Орешкова С.Ф., Петросян Ю.А. Очерки истории Турции. — М., 1983.

Данилов В.И. Турция 20 — 30-х годов //Восток. — 1997. — №2.

Лазарев М. Как тяжело быть генералом //Азия и Африка сегодня. — 1998. — №10.

Лежиков А. Кемаль Ататюрк //Азия и Африка сегодня. — 1998. — №12.

Лялькіна Г. Турецький марш //Дзеркало тижня. — 2001. — 14 липня.

Миллер А.Ф. Турция. Актуальные проблемы новой и новейшей истории. — М., 1983.

Міщенко О. Мустафа Кемаль і перша конституція Туреччини //Право України.— 1998, — №12.

Міщенко О. Політико-правова характеристика утворення Турецької Республіки //Право України. — 1999. — №2.

Новичев А.Д. История Турции. — Л., 1973.

Пробуждение угнетенных. — М., 1968.

Турецкая республика: Справочник. — М., 1990.

Шамсутдинов Л.М. Национално-освободительная борьба в Турции (1918 — 1923). — М., 1966.

Додаткова література

Васильев А. Мост через Босфор. — М., 1989.

Жигалина В. Три договора //Восток. — 1991. — №6.

Корниенко Г.Н. Рабочее движение Турции. 1918 — 1963. — М., 1965.

Проблемы истории Турции. — М., 1978.

Тема V соціально-економічний і політичний розвиток країн близького сходу у 20-х — на середину 40-х рр. ХХст.(2 год.) План

1. Особливості розвитку близькосхідних країн у 20-30-ті роки.

2. Нові форми колоніальної політики західних держав в арабських країнах. Специфіка мандатної системи.

3. Арабський національно-визвольний рух і його характерні особливості. Сіоністська колонізація та ідейно-політична боротьба в Палестині.

4. Близький Схід в роки Другої світової війни.

Засвоїти поняття: арабський світ, мандатна система, арабський націоналізм, сіонізм, “єврейський національний осередок”, “палестинське питання”.

Підготувати реферат на тему: “Єврейська колонізація Палестини наприкінці ХІХ—на початку ХХ ст.”

Методичні поради

Близький Схід упродовж тривалого часу є “гарячою точкою” планети, до якої прикута увага світового співтовариства.

Витоки близькосхідної кризи і багатьох конфліктів в цьому регіоні своїм корінням сягають 20-30-х років ХХ ст. Зрозуміти їх і об’єктивно оцінити неможливо без уважного і різнобічного вивчення тих проблем близькосхідної історії, які позначені в плані семінарського заняття.

Приступаючи до вивчення даної теми, необхідно мати на увазі, що терміном Близький Схід позначають групу держав, територія яких співпадає з зоною стародавнього розвитку близькосхідної цивілізації (Ірак, Сирія, Ліван, Палестина). За багатьма параметрами розвитку до цієї східно-середземноморської групи країн належить Єгипет (країна африканської арабської зони).

Перше питання передбачає активну роботу з тематичною картою та атласами з новітньої історії. Слід чітко вивчити і показати по карті країни близькосхідного регіону, визначити підмандатні території. Необхідно звернути увагу на основні фактори розвитку країн регіону в повоєнний час (наслідки Першої світової війни, крах Османської імперії та введення військ Антанти на її території, запозичення європейських ідей нації, свободи й права на самовизначення, боротьба західних держав за розподіл колишніх османських колоній і позиція США, вплив Радянської Росії). Важливо з’ясувати сутність і специфіку мандатної системи в окремих країнах регіону.

Розглядаючи друге питання, слід згадати, що формування арабського національно-визвольного руху розпочалося ще в роки Першої світової війни. У повоєнний час подальша консолідація національно-визвольних сил пов’язана перш за все із зростаючим невдоволенням діючою системою мандатів (непосильні податки, експропріація селянських земель, примусова праця, гоніння на національну культуру). Зміцнення арабського націоналізму і прагнення до національної самостійності слід прослідкувати в контексті діяльності націоналістичних партій і блоків (Іракська національна партія, Партія Іракського відродження, “арабські клуби” в Сирії та Лівані, Партія арабської незалежності, Партія сирійської єдності, Арабський палестинський конгрес).

Важливо на. — №2.

Данилов В.И. Турция 80-х: от военного режима до «ограниченной демократии». — М., 1991.

Иран: Ислам и власть.—М.,2002.

Иран. Очерки новейшей истории. — М., 1976.

Иранская революция: причины и уроки. — М., 1989.

Ислам в современной политике стран Востока. — М., 1991.

История Афганистана конкретних прикладах показати, що безпосереднім наслідком піднесення арабського національно-визвольного руху стали маневри колоніальних властей, зміна тактики та форм управління.

Розглядаючи третє питання, необхідно з’ясувати сутність ідеї створення в Палестині “єврейського національного осередку” (декларація лорда А. Бальфура) та прослідкувати динаміку переселення євреїв, починаючи з 80‑х років ХІХ ст. (в плані історичного екскурсу). Варто звернути увагу на просіоністську позицію Англії. Слід детально проаналізувати текст мандату на Палестину, наданого Військовою радою Антанти Англії 25 квітня 1920 р. на конференції в Сан-Ремо. Підтримка з боку англійських властей створила сприятливі умови для зміцнення позицій єврейської громади в Палестині. Закономірно, що це призвело до загострення арабо-ізраїльського протистояння, спричинило ряд повстань арабського населення Палестини.

Четверте питання ставить за мету прослідкувати загальні тенденції та особливості в розвитку країн Близького Сходу в роки Другої світової війни. Особливу увагу необхідно звернути на подальшу консолідацію національно-визвольних рухів (створення блоків політичних партій та організацій різної орієнтації; концепцій арабського націоналізму; проголошення суверенних арабських держав).

Окремого аналізу вимагає ситуація в Палестині. Важливо з’ясувати причини зближення єврейського керівництва з правлячими колами США, проаналізувати зміст “Балтиморської програми” 1942 року та її наслідки.