Розділ і. Загальні відомості з основ техніки

1.1 Техніка-матеріальний засіб цілеспрямованої практичної діяльності людей

Свідома і цілеспрямована діяльність людей знаходить свій вияв у трудовому процесі. Вся діяльність людини протягом багатьох століть була спрямована на освоєння природи, і почалась вона з використання її готових продуктів: рослин, тварин, а також сонячного тепла. Та з часом людина навчилася не тільки брати у природи, й впливати на неї ж, щоб отримувати ще більше продуктів. Люди стали обробляти землю, приручати й розводити тварин, а згодом і будувати майстерні, фабрики, заводи, гідроелектростанції, прокладати залізниці тощо. Внаслідок цього на Землі, колись суцільно вкритій лісами та морями, виникли новоутворення, котрі В.І.Вернадський назвав ноосферою. Створюючи ноосферу, людина одночасно застосовувала різні властивості матерії. Але на різних етапах цього процесу кожна категорія матерії освоювалась нерівномірно. Спочатку перевага віддавалася освоєнню речовини, потім енергії, і нарешті - інформації. Така нерівномірність розвитку ноосфери дає змогу виділити три її складові: техносферу (вивчення речовини), енергосферу (вивчення енергії) та інфосферу (вивчення інформації).

Найбільш тривалою слід вважати діяльність людини по утворенню техносфери. Витоки цього процесу беруть початок з глибокої давнини, коли первісна людина взяла в руки просте знаряддя - шматок кременю - і почала працювати: колоти, різати, тобто змінювати об'єкт праці, який до того ж необхідно було і пересувати, наприклад, до житла. Англійський філософ і мислитель Ф.Бекон відзначав: "Гола рука і залишений сам на сам розум не мають великої сили. Справа здійснюється знаряддями, котрі потрібні не менше ніж розум, ніж руки". Для того, щоб була можливість працювати, людині були потрібні певна енергія та здатність уявляти послідовність дій, тобто здатність мислити. Таким чином, у процесі розвитку трудової діяльності людини визначились 5 функцій праці: транспортна, технологічна, енергетична, контрольна і логічна. Зв'язок між цими функціями наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Функції трудової діяльності людини

ФУНКЦІЇ ПРАЦІ ЛЮДИНИ		ЗМІСТ ФУНКЦІЇ
Фізична праця Робоча	Транспортна	Пересування об'єкта праці
	Технологічна	Зміна форми чи стану об'єкта праці
	Енергетична	Забезпечення інших функцій енергією
Розумова праця Забезпечуюча	Контрольна	Контроль і спрямування праці
	Логічна	Створення ідеї, думки, образу

З плином часу перед людиною постала необхідність виконувати таку роботу, виконувати яку вручну їй стало важко і навіть неможливо. Наприклад, при будівництві ритуальної споруди або житла необхідно було піднімати і пересувати важкі глиби і стовбури дерев, а для виготовлення певних знарядь - свердлити отвори шляхом швидких обертань. Ці дії не узгоджувалися з природними можливостями людини, а використання тільки вже відомих їй знарядь праці ставало недостатнім. Поступово люди почали створювати різні механізми та машини, котрі допомагали їм здійснювати трудові процеси. При цьому було необхідно додатково забезпечувати виробництво освітленням, вентиляцією та дечим іншим, що разом із знаряддями праці і машинами утворювало засоби праці. Таким чином можна зробити висновок, що у будь-якому трудовому процесі є три складові, а саме:

• сама праця, тобто цілеспрямована діяльність;

• предмет праці;

• засоби праці.

Без наявності хоча б одного з них трудовий процес неможливий. Під засобами праці розуміють комплекс матеріальних умов, необхідних для здійснення процесу праці. Одним з головних компонентів засобів праці є техніка.

Техніка (від грецького techne - мистецтво, майстерність) ­­- сукупність засобів людської діяльності, створюваних для здійснення процесу матеріального виробництва і задоволення невиробничих потреб суспільства. В техніці матеріалізовані знання і довід, нагромаджені в процесі розвитку суспільного виробництва. Техніка, будучи невіддільною від процесу праці, від діяльності людей, не тотожна їм повністю, а є лише складовою, необхідним їх елементом. Вона - частина цілого, яка виконує цілком певні функції людської діяльності.

Поняття "техніка" - одне з найдавніших. Його поява відноситься до глибокої давнини, коли люди почали усвідомлювати зміст праці, роль у ній знарядь. Ще найдавніші мислителі поділяли навколишнє середовище на природне і штучне, застосовуючи відповідні поняття (наприклад, "фюзіс" і "техне" у Аристотеля). Довгий час поняття "техніка" не диференціювалось і визначало як власне техніку, так і технологію. Відголоси цього колишнього, недиференційованого значення слова "техніка" зустрічаються і тепер. До цього часу ще можна зустріти такі вирази, як "техніка водіння автомобіля" (літака та інших транспортних засобів), техніка живопису та інші, які означають володіння операційною суттю будь-якої конкретної діяльності

людини. Але таке значення слова "техніка" практично зникає як з нашої мови, так і з мови інших народів. Інакше кажучи, недиференційоване в минулому поняття, яке позначалося загальним словом "техніка", за нашого часу поділилося на такі поняття, як "техніка" (у теперішньому розумінні), "технологія і майстерність" або "мистецтво" - володіння деяким видом діяльності.

Поняття "техніка" є багатоплановим і конкретно історичним. На перших етапах технізації суспільства основною сферою застосування техніки було матеріальне виробництво. Тому в минулому, аж до 50-х років, техніку і визначали переважно як сукупність засобів праці у сфері матеріального виробництва. Таке визначення хоч і вказує на основну функцію техніки, ще не дає повного уявлення про всю сукупність галузі її застосування у наш час. По-перше, у цьому випадку не враховується техніка невиробничих сфер діяльності - побутова, спортивна тощо. По-друге, не враховується техніка, яка застосовується для забезпечення життєдіяльності людини. Наприклад, таке визначення не включає штучних органів людини, які безумовно є технічними об'єктами, але не можуть бути засобами праці в прямому розумінні цього слова. Значить, підходячи більш широко до визначення техніки з функціональної точки зору, можна сказати, що це сукупність матеріальних засобів цілеспрямованої праці людей, а також їх існування чи життєдіяльності.

Але і це визначення ще не можна вважати повним, бо сутність техніки її функціональним аспектом не вичерпується. Адже засоби праці, в тому числі й техніка, це, власне, речі, які людина розмішує між собою і предметом праці і котрі застосовуються нею як провідник її дії на цей предмет. Отже за своєю сутністю техніка є саме матеріальним утворенням, яке в функціональному аспекті залежить від мети людини і одночасно визначається об'єктивними законами і процесами природи.

Слід також підкреслити один принципово важливий момент: техніка є не тільки засобом, а й продуктом праці, результатом науково-дослідної, проектно-конструкторської і матеріально-виробничої діяльності людини. Таким чином, техніка являє собою клас штучних матеріальних утворень чи систем, які є продуктом і засобом суспільної праці людини і одним із засобів її життєдіяльності.

Техніка використовується для впливу на предмети праці в процесі створення матеріальних та культурних цінностей, для одержання, передання і перетворення енергії; дослідження законів розвитку природи і суспільства; пересування і зв"язку; збирання, зберігання, обробки і передачі інформації; обслуговування побуту; управління суспільством; забезпечення обороноздатності держави. Перелік сучасних технічних засобів, які використовуються людиною у її практичній діяльності досить широкий: прості знаряддя праці у вигляді ручних (молоток, зубило, напилок, ножівка, рубанок тощо) та механізованих (електродриль, відбійний молоток) інструментів та пристроїв, високомеханізовані та автоматизовані знаряддя праці (верстати, видобувні, збиральні та переробні машини), комплекси та системи машин.

Головна соціальна функція техніки полягає в тому, що техніка і тільки вона-є матеріальним засобом доцільної діяльності людей. Жодне інше суспільне явище не виконує цієї функції. Якщо врахувати універсальність доцільної діяльності людей, той факт, що праця постійно є вирішальною передумовою суспільного життя, можна сказати, що соціальна функція, що розглядається, є не тільки головною, а й загальноісторичною. Звичайно, вона змінюється і вдосконалюється разом з прогресом суспільства, виробництва і самої техніки, але діє у будь-яких формаціях, не залежить від класової структури суспільства. Звідси відкриваються широкі можливості для використання отих самих машин, обладнання, інструментів за будь - якого соціально-економічного та політичного устрою суспільства.