Бердянськ

Цілі: - ознайомити з елементарними поняттями теорії музики та сольфеджіо, які використовуються у музичному навчанні та вихованні в молодших класах загальноосвітньої школи;

• засвоїти знання про основні музичні поняття та терміни, які мають основоположне значення при засвоєнні музичного мистецтва в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи;

• виховувати професійну орієнтацію з основних елементів музичної грамоти в молодших класах загальноосвітньої школи.

Методичні вказівки щодо роботи з модулем. Змістовий модуль складається з 2-х тем: Тема №4. Основні поняття і терміни з елементарної музичної грамоти і сольфеджіо в початкових класах загальноосвітньої школи.

Тема №5. Практичні навички з музичної грамоти учнів молодших класів.

Вивчається протягом лекцій (2год.), практичних (6год.), самостійних занять (12год.),

Робота з модулем передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь у обговоренні питань під час семінарського заняття, засвоєння музичної грамоти та гра на музичному інструменті мелодій шкільного репертуару (пісні), вивчення загальних вимог щодо професійної підготовки вчителя музики у молодших класах загальноосвітньої школи, методичного матеріалу з музичної грамоти, самостійну роботу над окремими питаннями тем, модульний контроль.

Тема № 4 . Основні поняття і терміни з елементарної музичної грамоти і сольфеджіо в початкових класах зош

План

1.Музичні звуки, їх назва, запис.

2. Нотний стан, ключі, звукоряд, ноти та паузи.

3. Поняття про ритм і метр, такт, метр, розмір.

4. Знаки альтерації. Лад мажорний та мінорний.

5. Виражальні засоби музики.

Музична грамота розглядається як складова частина багатогранного по­няття музична грамотність, під якою розуміється здатність сприймати музику як живе й образне мистецтво і нерозривно з ним пов'язане, здатність відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером її виконання.

Включати в урок елементи теорії музики слід украй обережно і лише після того, як у дітей пробуджені інтерес і любов до музики. Учням не слід пропону­вати жодних відокремлених від живої музики правил і вправ, які вимагають заучування та багаторазових повторень.

Протягом уроку повинно панувати захоплююче мистецтво. Вивчення нот­ної грамоти не є самоціллю і органічно включається в урок під час розучування пісень чи слухання музики. /Програми для загальноосвітніх навчальних закла­дів. Музика. 1-8 класи. К.: Шкільний світ, 2001/.

Завдання музичної грамоти полягає у вивченні елементів музичної мови (ладу, інтервалики, ритму, метра, темпу, різних нюансів) та їх виражальних можливостей, в аналізі структури музичних творів, у вивченні знаків нотного письма і навчанні співу з нот.

Ту частину музичної грамоти, яка відноситься лише до знаків нотного пись­ма і співу з нот, називають нотною грамотою. Система вправ для розвитку слуху й почуття ритму, а також для навчання співу з нот складає предмет сольфеджіо.

Оволодіння музичною грамотою сприяє підвищенню свідомості сприйняття і відтворення музичних творів та виразності їх виконання.

1. Музичні звуки і шуми

Музика, як і всі інші види мистецтва, відтворює різні явища життя в художніх образах - музичних. Кожний музичний твір має певний зміст, виражає певні ідеї, почуття, настрої людини.

Музична мова складається з музичних звуків. Звук виникає в результаті коливань будь-якого пружного тіла.

Коливанням називається такий рух, при якому тіло відхиляється від свого початкового положення рівноваги поперемінно то в один, то в протилежний бік. Коливання тіла у вигляді хвиль сприймаються людським вухом.

Наше вухо сприймає багато різних звуків. Однак у музиці використовуються не всі. Гуркіт грому, звуки, які ми чуємо на заводі або на вулиці, наше вухо

сприймає як низькі або високі, тихі або голосні, але їх не можна відтворити голосом, це - шуми, звуки немузичні; з них не можна скласти мелодію.

Музичні звуки мають точно визначену висоту, тобто їх можна відтворити голосом, зіграти на фортепіано, баяні чи іншому інструменті.

Властивості цих звуків: висота, тривалість, сила (гучність) і тембр (забарвлення).

Висота звука залежить від частоти коливань тіла в секунду: чим більше коливань, тим вище звук. Частота коливань залежить від ступеня пружності, довжини і товщини тіла.

Час, протягом якого триває коливання пружного тіла, називається трива­лістю звука.

Сила звука, або гучність, залежить від амплітуди (кута відхилення пружного тіла від положення рівноваги). Чим більше амплітуда, тим гучніший звук.

Тембр (забарвлення) звука - це властивість, яка допомагає нам відрізняти голос однієї людини від голосу іншої або звуки окремих інструментів.

Отже, звуки, які мають ясно виражену висоту, тривалість, силу і тембр, називаються музичними.