9)Методи соціальних наук, що використовуються в теорії держави і права.

Конкретно-соціологічний метод.

Цей метод полягає у дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на основі конкретних соціальних фактів. У рамках цього методу використовуються такі прийоми, як експеримент, інтерв'ювання, анкетування, спостереження й ін. З його допомогою можна виявити стан законності і правопорядку в країні, ступінь ефективності функціонування всіх гілок державної влади, правового регулювання. Саме цей метод зможе ефективно використовуватись при дослідженні різних сфер діяльності правових та державно-політичних інститутів, результативності рішень, що ними приймаються, а також своєчасності та надійності правової охорони та правового регулювання. Зазначений метод дозволяє не лише глибоко, з урахуванням суспільних потреб, підійти до вирішення багатьох традиційних державно-правових проблем, а й поставити ще низку нових питань.

Історичний метод.

Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відновлюється у всій своїй різноманітності, в усій повноті – з усіма випадковостями, зиґзаґами, що перекручують об’єктивну логіку розвитку. Зазначений метод рекомендує розглядати державу і право не лише у розвитку, а в послідовній зміні одного історичного типу держави іншим, як правило, більш досконалим і прогресивним. За допомогою історичного методу процес розвитку держави і права досліджується у часі. Цей метод дозволяє виявити зміни, що відбуваються з державою і правом у конкретні періоди їх еволюції у різних країнах. В рамках історичного методу досліджується специфіка державно-правових явищ конкретного історичного періоду. Він дозволяє дослідити динаміку розвитку держави і права. При цьому жоден з історичних типів не може розглядатися як закінчений етап розвитку людства. Саме за допомогою історичного методу можна висвітлити особливості як ранньої державності, так і сучасної соціально-правової держави.

10) Порівняльно-юридичний метод пізнання державно-правових явищ.

Зазначений метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Його перевагою є можливість порівняння державно-правових явищ, що розвиваються в різних країнах у ті ж самі періоди, і, на цій основі, виявити переваги і недоліки конкретних правових систем, форм правління, політичних режимів тощо. Це дозволяє виявити межі і можливості перенесення іноземного досвіду правового розвитку у конкретний регіон чи державу.

Зазначений метод може бути як синхронічним (синхронним) так і діахронічним (порівняльно-історичним). За рівнем же він може бути макропорівняльним (порівняння державно-правових систем) та мікропорівняльним (порівняння елементів правових систем).

Порівняльно-юридичний метод складається з наступних етапів:

- окреме дослідження інститутів, що порівнюються між собою;

- порівняння виявлених ознак з позицій їх схожості та відмінностей;

- оцінка результатів.