4) Теорія держави і права в системі наук.

Теорія держави і права існує і розвивається як один з найважливіших компонентів складної та цілісної системи наук.

Наука має чотири об’єкта дослідження: природу, суспільство, людину та техніку. Згідно з цим усі науки поділяються на природничі (фізика, хімія, біологія), соціальні (соціологія, історія, юриспруденція, політологія, економічна теорія), гуманітарні (психологія, формальна логіка, педагогіка, мистецтвознавство) та технічні (електроніка, біотехнологія, радіотехніка).

Між соціальними (досліджують життя людей у суспільстві), гуманітарними (досліджують людську природу, духовність), природничими (спрямовані на розкриття таємниць природи) та технічними (спрямовані на пошук нових можливостей техніки) науками існує певна взаємодія. Саме тому до розробки потужних природничих проблем слід залучати не лише представників природничих наук (фізика, біологія, хімія тощо), а й представників соціальних наук (юристів, економістів, соціологів, істориків, політологів) та філософів і психологів.

Особливо тісний взаємозв'язок існує між соціальними науками, які в тій чи іншій мірі стикаються з питанням про державу і право, їхню роль і місце в житті суспільства. Звідси і тісний взаємозв’язок теорії держави і права з політологією, соціологією, історією тощо.

Теорія держави і права входить до системи юридичних наук.

Саме ж система юридичних наук складається з чотирьох блоків: історико-теоретичні, галузеві та спеціальні юридичні науки, міжнародне право.

Теорія держави і права і філософія. Предметом філософії є загальне, тобто все те, що стосується всіх об’єктів, явищ, предметів, процесів навколишнього світу. Філософія вивчає найзагальніші закономірності розвитку природи, суспільства та мислення. На відміну від філософії, теорія держави і права досліджує лише закономірності розвитку суспільства в умовах його державно-правових форм існування. Вирішуючи свої власні питання, теорія держави і права опирається на висновки філософії, суттєво вичерпуючи з неї свої власні ідеї. Філософські уявлення (наприклад, про те, яким повинно бути ідеальне суспільство) значною мірою визначають висновки державознавців та правознавців про конкретні державно-правові явища, про державу і право в цілому.

Прихильники первинності матерії називаються матеріалістами, а свідомості – ідеалістами. Методологічним фундаментом матеріалістів є діалектика, а ідеалістів – метафізика. Між цими методологіями також ведеться боротьба. Вітчизняній теорії держави і права властива орієнтація на матеріалістичний підхід, згідно з яким сутнісні, глибинні боки держави і права визначені, врешті решт, економікою, наявними формами власності.

У зв'язку з цим до основних методів пізнання відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні науки крізь призму трьох законів діалектики:

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення атомів ртуті може призвести до появи золота;

Закон єдності і боротьби протилежностей. Існують дві протилежності – Добро і Зло. Між ними точиться запекла боротьба. Якщо перемагає Зло і Добро зникає, то і Зло втрачає свої якості, адже вони проявляються лише за умови наявності Добра. Так, діти, що живуть в умовах постійної війни (Зло) не можуть уявити собі мирне співіснування (Добро).

Закон подвійного заперечення. Дитина народжується (друге заперечення) після зачаття (першого заперечення).

Крім того, теорія держави і права опирається на синергетику (від грецьк. “синергетикос” – спільний, узгоджено діючий) – науку про самовільні, випадкові процеси, що самі собою організуються. Вона, як правило, використовує апарат фізичних та математичних методів дослідження.

синергетика дозволяє краще зрозуміти різні процеси самоуправління та управління державними справами (особливо при розвитку демократичних засад в місцевому самоврядуванні та в структурах виконавчої влади).