44) Єдність, з'єднання і поділ влади.

Принцип поділу влади – це раціональна організація державної влади в демократичній державі, при якій здійснюється гнучкий взаємоконтроль і взаємодія вищих органів держави як частин єдиної влади через систему стримувань і противаг.

Священній Римській імперії існував поділ влади на світську владу імператорів та королів і релігійну владу римських пап.

Проте, на нашу думку, це був так званий вертикальний поділ влади. Такий поділ зараз існує в Ісламській республіці Іран, де існує вищий релігійний керівник – рахбар та глава виконавчої влади – президент.

Щодо горизонтального поділу, то він залежить від існуючої форми правління. Так, в парламентських формах правління (як монархії, так і республіки) може існувати поділ влади на партійну та адміністративну. Партійна влада реалізується парламентською більшістю (можливо навіть коаліційною) та утвореною нею урядом, тобто партійна влада – це влада партії чи блоку, що переміг на виборах.

Адміністративну ж владу здійснює позапартійна професійна бюрократія, що організована в систему органів виконавчої влади. Склад функціонерів адміністративної влади не змінюється в залежності від того, яка партія отримує владу і формує уряд.

В президентських республіках (США, держави Латинської Америки) існує поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Законодавча влада (парламент) – прийняття законів і бюджету. Саме законодавча влада, як це видно з назви повинна приймати закони. Щодо бюджету, то в Україні він, як правило, приймається в рамках “Закону про Державний бюджет України”.

Судова влада виконує функції арбітра в суперечках про право. Основним завданням судової влади є вирішення суперечок про право за допомогою правосуддя. Суди вирішують питання про законність того чи іншого рішення і, у випадку їх незаконності, суди їх відміняють.

Виконавча влада (президент і уряд) – оперативне вирішення проблем, організація виконання законів, право вето. Іноді говорять про те, що виконавча влада виконує закони. На наш погляд це не так, адже закони повинні виконувати всі. Для характеристики виконавчої влади більш підходить “організація виконання законів”: прийняття відповідних рішень, постанов, указів тощо, які забезпечують реалізацію нормативно-правових актів.

Функції виконавчої влади поділяються на основні і допоміжні.

Основні функції виконавчої влади мають глобальне значення для життя суспільства. До сучасних основних функцій належить:

- Функція охорони громадського порядку та забезпечення національної (державної) безпеки.

- Регулятивно-управлінська функція – діяльність державних органів та установ з приводу керівництва економікою, фінансами, культурою, освітою, охороною здоров’я, обороною, внутрішніми та зовнішніми справами держави.

- Функція забезпечення прав і свобод громадян.

Допоміжні функції мають інструментальний характер і спрямовані на обслуговування кожної з основних функцій. Це – нормотворча, оперативно-виконавча та юрисдикційна.

Нормотворча функція полягає у виданні органами виконавчої влади нормативних актів державного управління.

Оперативно-виконавча функція полягає у тому, що органи виконавчої влади забезпечують реалізацію правових норм, що містяться як у законах, так і в підзаконних актах.

Юрисдикційна функція виконавчої влади – це діяльність її органів з приводу застосування адміністративних, дисциплінарних, матеріальних та фінансових санкцій до громадян та працівників апарату державного управління, що скоїли правопорушення.

Необхідність поділу повноважень пояснюється тим, що надмірна концентрація повноважень в руках одного органу чи особи неможлива з-за недостатку кваліфікації того чи іншого робітника, адже він не здатен керувати геть усім

Агресивність держави як чинник, що обумовлює необхідність поділу влади можна висвітлити якщо згадати, що, якщо влада не поділена, то агресія спрямована назовні (на інші держави або на народ). Якщо влада поділена, то влади направляють агресію одна на одну, а народ та інші держави не страждають. До речі, саме відсутність поділу влади в зовнішній політиці іноді призводить до її агресивності.

Система стримувань і противаг є гарантом проти узурпації влади будь-якою з гілок державної влади і водночас утворює певний механізм їхньої взаємодії, що сприяє взаємному інформуванню та стримуванню, пошуку прийнятних варіантів в ході підготовки урядових та законодавчих

До зовнішніх чинників належать інші держави, політичні партії, рухи тощо. Розподіл повноважень на користь якоїсь однієї з влад: законодавчої (представницької) чи виконавчої (адміністративної) ламає усю систему стримувань і противаг. Так, збільшення повноважень представницької влади, що складається з непрофесіоналів, в умовах низької правової культури населення веде до того, що органи представницької влади намагаються втручатися у всі справи, до яких зможуть дотягнутися.

Поділ функцій держави також суттєво впливає на систему стримувань і противаг. Щодо особливих повноважень судової влади, то як свідчить досвід США, де на найвищому рівні реалізовано принцип поділу влади на законодавчу (двопалатний Конгрес), виконавчу (Президент та його адміністрація) і судову (Верховний суд США), останній необхідно розглядати не лише як інститут судової влади, а як інститут політичної системи.

Єдність державної влади насамперед означає, що в державі не може бути дві, три або більше різних влад, неоднакових за своєю природою, принциповими ідеями та такими, що мають відокремлені засоби державного примусу.

На сьогодні існує три різновиди ідеї єдності державної влади:

Соціальна єдність, яка витікає з єдиної природи пануючих (домінуючих) у суспільстві соціальних груп. Найпоширенішим варіантом такої єдності є народний суверенітет.

Єдність основних цілей та напрямків діяльності усіх органів держави, що обумовлено необхідністю узгодженого управління суспільством, без чого воно може бути втягнуто у стан анархії та розпаду, а різні цілі в діяльності вищих органів держави можуть призвести до їх збройного протистояння.

Організаційно-правова єдність означає створення системи органів держави з їх ієрархією та розподілом повноважень.

Саме в рамках організаційно-правової єдності можуть існувати такі принципи як поділ і з’єднання влади.

З'єднання влади – це об’єднання законодавчої та виконавчої (а іноді й судової) влади у одному органі. Приймаючи закон, такий орган сам стане організовувати його виконання.

Принцип з’єднання законодавчої, виконавчої та судової влади виявився досить живучим, оскільки подібне рішення має низку переваг:

- Забезпечує оперативне вирішення будь-яких питань. В роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. з’єднання влади в руках Державного Комітету Оборони дозволило об’єднати зусилля проти німецької навали, адже ДКО сам приймав рішення, що мали силу закону і сам створював усі умови для їх виконання. Таке об’єднання забезпечило оперативне рішення всіх питань щодо знищення агресора.

- Виключає можливість перекладати відповідальність і провину за помилки на інші органи, адже якщо сам прийняв рішення, сам його виконав, то й сам повинен відповідати за його наслідки. Це ж саме стосується й органів.

- «Звільняє» від боротьби з іншими органами за об’єм владних повноважень. З’єднання влади в руках одного органу не дозволяє боротися за об’єм владних повноважень, адже сам з собою не станеш боротися.

Однак, таке з'єднання має певні недоліки. Всевладні органи стають абсолютно безконтрольними, вони врешті-решт можуть вийти з-під контролю суб’єкта (першоджерела) влади.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15