25) Теологічні теорії походження держави.

Однією з найдавніших теорій, що намагалися пояснити прогрес виникнення держави була теологічна теорія. Її авторами були як середньовічні богослови Тертуліан, Аврелій Августин, Фома Аквінський, так і такі вчені ХІХ століття як Ж. де Местр.

Теологічна теорія наполягала на божественному походженні держави, державної влади, затверджує і захищає тезу „вся влада від Бога”. Незважаючи на свій релігійний зміст, ця теорія, що виникла ще в стародавній Юдеї, відображала певні реалії, як то теократичний характер первинних держав (владу жерців, значну роль храмів, поділ влади на релігійну і світську тощо).

Оцінюючи цю теорію, слід також мати на увазі, що освячення влади божественним началом (що мало місце в первинних містах-державах), надавало владі і авторитету, і безумовної обов’язковості. Не випадково, що ця теорія була абсолютно домінуючою в епоху Середньовіччя, а в епоху Революцій її використовували для обґрунтування необмеженості влади монарха.

Зараз існує два варіанти сучасного звучання теологічної теорії. Перша з них – це християнсько-демократична концепція держави. що заснована на підкресленні унікальності та самоцінності будь-якої людини, повага її з боку держави, піклування кожного громадянина про суспільство, особу та державу, а також допомоги з боку держави тим, хто самостійно не в змозі себе забезпечити: інвалідам, безробітним, особам похилого віку тощо.

Теологічна теорія, так само як і теорія космічної експансії, не може бути ані доведена, ані спростована.

26) Теорія суспільного договору.

Ця теорія передбачає виникнення держави в результаті договору між людьми як наслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів.

Можна сказати, що вперше ця теорія з’явилася у поглядах еллінського філософа Епікура, який вважав, що держава з’являється тоді, коли люди уклали між собою угоду з метою забезпечити загальну користь – взаємну безпеку.

Причини укладення суспільного договору пояснювалися різними чинниками.

Так, Т. Гоббс вважав, що причиною укладення суспільного договору є усвідомлення людьми необхідності забезпечити мир у суспільстві, гарантувати людині життя та безпеку, спрямувати її діяльність на досягнення загального блага. У природному стані недоліки людського характеру (властолюбство, жадоба багатства, бажання шкодити одна одній) тягнуть за собою ворожнечу, ненависть та помсту і, як наслідок, стан „війну всіх проти всіх”. Цей стан долається за допомогою спільної влади, яка дбає про громадський порядок. Індивіди добровільно передають усі свої права і свободи державі. Так укладається суспільний договір.

На відміну від Т. Гоббса, Дж. Локк вважав природний стан досить упорядкованим. Життя у ньому регулювалося законами природи. Проте механізму, що був здатен забезпечити користування своїми природними правами, люди не мали. Таким чином, причиною переходу людей до громадського стану була ненадійність прав у природному стані, де кожен був змушений самостійно відстоювати своє право и карати його порушників. Гарантувати свободу і надійне користування природними правами допомагало укладення суспільного договору. Отже це був акт усвідомлення, а не вияв крайньої необхідності.

Ж.-Ж. Руссо причиною укладення суспільного договору вважав прагнення людей захистити себе від зовнішніх обставин (наприклад, стихійних лих), а також наявність приватної власності, яка породжує нерівність та роз’єднує. В результаті укладення договору колективним сувереном стає народ. Тим самим Ж.-Ж. Руссо сформулював теорію народного суверенітету (верховенства народу)⁷.

Ці погляди цілком поділяв О. Радищев. Він стверджував, що державна влада належить народу, проте передана ним монарху і повинна знаходитись під контролем народу. Люди ж, входячи до держави, лише обмежують, але не втрачають своїх природних прав і свобод. Звідси виходила теза про повстання та революційне усунення від влади монарха, якщо той зловживає владою.