16)Постіндустріальне суспільство: поняття і характеристика основних етапів розвитку.

Загальна характеристика постіндустріального суспільства.

У постіндустріальному суспільстві на перший план висувається сфера послуг, в якій центральне місце займає наука та освіта (університети); в соціальній структурі провідна роль переходить до вчених та професійних спеціалістів.

Постіндустріальне суспільство – це суспільство теоретичних знань, науки, інновацій, нових інтелектуальних технологій, основною характеристикою якого є зайнятість основної робочої сили у сфері послуг: торгівлі, фінансах, транспорті, охороні здоров’я, науці, освіті, організації дозвілля, державному управлінні тощо.

Для постіндустріального суспільства характерною є поява особливою форми зайнятості – надомна праця. Це повертає суспільство у аграрне суспільство, але на значно нових умовах. Це – своєрідні “комп’ютерні надомники”, котрі оперують великою кількістю інформації. Саме в постіндустріальному суспільстві розвивається когнітаріат – пролетаріат розумової праці.

Постіндустріальне суспільство починає формуватися наприкінці 70-х років. Воно характеризується появою могутніх засобів виробництва – інформаційно-електронних систем, використанням мікропроцесорів в промисловості та сфері послуг, торгівля та сфері обміну. Агробізнес, нафтохімія, генна інженерія, комп’ютерна техніка свідчать про домінуючу роль технології у суспільстві.

Цей етап мав різні назви: “друга промислова революція”, “третя хвиля розвитку цивілізації”, “третя індустріальна революція” та ін.

На сьогодні постіндустріальне суспільство знає два етапи: етап сервісного суспільства та етап інформаційного суспільства. Відомий російський вчений Ю. Яковець прогнозує третій етап постіндустріального суспільства – гуманістичне суспільство.

Сервісне суспільство.

Базується на виробництві та використанні послуг. Це можна охарактеризувати на прикладі розвинених країн, де відсоток зайнятості населення рухався від кількості представників матеріального виробництва до тих, хто був зайнятий у сфері послуг .

Визначаючи постіндустріальне суспільство Д. Белл обґрунтував п’ять його основних компонентів³, що за своєю сутністю були складовими сервісного суспільства.

1)В економічній сфері: перехід від виробництва товарів до розширення сфери послуг.

2)У сфері зайнятості: домінування професійного та технічного класу.

3)Осьовий принцип суспільства: центральне місце належить теоретичним знанням, як джерелу нововведень та формулювання політики.

4)Майбутня орієнтація: особлива роль технології та технологічної оцінок.

5)Прийняття рішень: створення нової інтелектуальної технології.

Інформаційне суспільство.

Термін “інформаційне суспільство” вперше було використано в Японії у 1966 році у доповіді групи з наукових, технічних та економічних досліджень, в якій стверджувалось, що інформаційне суспільство – це суспільство, де в достатку є висока за якістю інформація, а також всі необхідні засоби її розповсюдження. В той час вважалося, що основою формування інформаційного суспільства є розвиток обчислювальної, інформаційної та телекомунікаційної техніки. На сьогодні до основних ознак інформаційного суспільства можна віднести:

- наявність у кожного персонального комп’ютера, що є підключеним до глобальних інформаційних мереж;

- кожен член суспільства має можливість своєчасно здобувати за допомогою глобальних інформаційних мереж (насамперед Інтернету) повну та достовірну інформацію будь-якого змісту з будь-якої держави, знаходячись при цьому у будь-якому місці земної кулі;

- надається можливість оперативної комунікації громадянина з іншими громадянами, їх організаціями, а також державними органами і посадовими особами, незалежно від їх місця знаходження на планеті;

- “зникають” географічні та геополітичні кордони держав в рамках інформаційних мереж, відбувається “зіткнення” інформаційних законодавств різних країн, що призводить до необхідності гармонізації законодавств;

- трансформується діяльність ЗМІ за формами створення та розповсюдження інформації; технологічно стикаючись з інформаційними комп’ютерними мережами;

- з’являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: праця, творчість, виховання та освіта, медицина тощо.

Інформаційне суспільство на сьогодні існує у трьох варіантах:

1)Модель Силіконової долини – відкрите інформаційне суспільство, що розвивається за допомогою ринку.

2)Сінгапурська модель – авторитарне інформаційне суспільство.

3)Фінська модель – відкрите інформаційне суспільство добробуту.

Гуманістичне суспільство.

Перехід до постіндустріальної цивілізації характеризується відродженням гуманізму, поверненням соціокультурному чиннику провідної ролі у динаміці суспільства, зміною системи цінностей та орієнтирів. Саме тому останньою стадією постіндустріального суспільства (ця стадія розпочнеться приблизно в середині ХХІ століття, але не у всіх цивілізацій і не у всіх країнах) можна визначити як гуманістичне суспільство, де перевага буде надаватися людині, її творчому потенціалу, а також гармонізації відносин суспільства і природи. Саме на останньому етапі буде подолано техногенний характер сучасного суспільства.