18)Східний шлях виникнення держави.

Східний шлях.

Стародавній Схід складається з трьох регіонів: стародавніх країн Близького Сходу Африки (Єгипет) та Азії (Шумер, Аккад, Вавилон, Ассирія, Мідія, Персія); Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.

Держави Стародавнього Сходу виникали в силу необхідності організації населення для здійснення трудомістких іригаційних робіт, що забезпечували харчування усіх общинників.

Для спорудження каналів і дамб, що були потрібними в умовах поливного землеробства, зусиль окремих родин було не достатньо. Нерозвиненість знарядь та низька продуктивність праці компенсувалася кооперацією живої праці, об’єднанням зусиль багатьох общин, необхідних для оброблення землі тощо.

Крім того, другим чинником, що вплинув на появу держави на Стародавньому Сході стало ведення війн. Саме цей чинник, на нашу думку, зіграв вирішальну роль у формуванні держави на Сході, яку назвали державою Східної деспотії.

У силу того, що необхідність об’єднання общинників зумовила виділення функцій централізованого управління у особі держави та його органів, а розгалужений апарат управління виник із знаті, що поступово закріпила за собою функції управління, общинна власність стає державною. Уособленням же держави на Сході є її глава – деспот.

Слід також зазначити, що Східна деспотія є характерною не лише для країн Стародавнього Сходу, а й для країн Латинської Америки (Гірське Перу, держави тольтеків, ацтеків, майя, інків). Для неї характерними є:

- Соціальна диференціація між різними групами відбувається на основі політичної нерівності, тобто за їх положенням у владній ієрархії.

- Ступінь матеріального достатку та стиль життя різних соціальних верств насамперед пов’язані з формальними рангами, що вони займають у відповідних владних ієрархіях.

- Домінування державної власності. З’єднання влади і власності.

- Необмежена монархія. Монарх вважається Богом (фараон – син бога Ра).

- Повна покора індивіда державі у силу його контролю з боку сільської общини.

Все вищезазначене дозволяє припустити, що Східна деспотія виникла насамперед як імперія.

14) Аграрне суспільство: характеристика основних етапів розвитку.

Загальна характеристика аграрного суспільства.

Інша назва аграрного суспільства – суспільство землеробів, доіндустріальне суспільство, цивілізація Першої Хвилі тощо.

Аграрні суспільства вперше з’явилися в різних регіонах світу в результаті неолітичної революції і в своєму розвитку пройшло ряд етапів. З точки зору теорії держави і права можна виділити наступні етапи розвитку аграрного суспільства: деспотичний період (3800 – 594 рр. до н.е.), античність (594 р. до н.е. – 476 р. н.е.), середньовіччя (476 – XIV ст.) та епоха Революцій (XIV – XVІІІ ст.).

Деспотичний період.

Деспотична епоха розпочалася у 3800 році до н.е.¹, коли утворилася перша цивілізація в писаній історії – Шумер.

В деспотичний період всі держави аграрного суспільства утворились внаслідок необхідності створення іригаційних систем для землеробів. Характерною ознакою таких держав був факт їх утворення поблизу від значних водойм: Єгипетська держава Та-Кем² утворилася поблизу Нілу, месопотамські держави Шумер, Акад., Вавилон – поблизу Тигру та Євфрату, індійська держава утворилася на берегах річок Інд та Ганг, а китайська – Хуанхе та Янцзи. Земля, вода та раби знаходились у общинній власності, тобто у власності держави. Уособленням держави був деспот – нащадок вождя, монарх, що мав необмежену владу та проголошувався Богом.

Античність.

Приблизно у 594 році до н.е. в Афінах архонтом став Солон. Саме він провів низку реформ, які врешті-решт призвели до появи рабовласницької держави і були одним з варіантів античного шляху виникнення держави. Для цього періоду була характерна приватна власність на землю та рабів. У суспільстві існувало два основних класи: рабовласники та раби. Раб не мав прав і вважався річчю. Першим центром античності була Еллада – конґломерат давньогрецьких полісів (міст-держав).

Середньовіччя.

. Соціальною основою середньовіччя був становий устрій, а політичною – монархія. Економічна ж основа опиралася на феодальний лад.

Феод означав спадкове земельне володіння, що надається васалу (слузі) сеньйором (паном) за умови несення військової служби, участі у суді та управлінні державою, а також сплати встановлених звичаєм внесків.

Саме феодальний лад призвів до звеличення стану військових і появи лицарства.

Умовно деспотичний період, античність та середньовіччя можна назвати епохою стагнації, коли розвиток йшов повільними темпами.

Епоха Революцій характеризується певною бурхливістю розвитку. Саме на цей період приходиться культурна революція Відродження (Ренесанс), культурно-етична революція Реформації, культурно-політична революція Просвітництва, епоха Великих географічних відкриттів та епоха первинного накопичення капіталу, соціально-політичні буржуазні революції.