1)Теорія держави і права як наука.

Теорія держави і права- є складовою частиною фундаментальної науки.

Відмінність науки від буденного пізнання полягає у наступному:

1)Істинність – наука відображає істинні знання про об’єктивну реальність.

2)У тому, що її дослідження не зводяться до об’єкту буденного досвіду. Наприклад, наука вивчає поняття сутності права, без якого у повсякденному житті можна, у принципі, обійтися.

3)Об’єктивність – для науки характерно наявність специфічного апарату процедур і методів, що використовуються спеціалістами для здобуття і перевірки знань.

4)Систематичність означає, що наукове знання – це завжди систематизоване знання. Наука співвідносить всі свої наукові результати з існуючою системою аксіом, положень чи постулатів і лише після цього додає їх до загальної скарбниці наукових знань. При цьому попередні знання не знищуються, а лише переосмислюються та уточнюються.

5)Наукове знання завжди має загально значимий характер, оскільки апелює не стільки до унікальних можливостей видатних людей, скільки стає доступним для всіх, хто має відповідну підготовку. Однак це не означає, що наука не має власної спеціальної мови: термінів, понять, символів чи законів.

6)Про науку можна говорити лише тоді, коли процес здобуття нових знань та їх систематизації стає не лише засобом діяльності людей (як це було на початку історії людства), а однією з її самостійних цілей. При цьому наука є могутньою силою перетворення суспільства.

Таким чином можна зробити наступне визначення науки.

Наука – це система знань про світ та людину, закономірностях їхнього виникнення і розвитку, що здобуті за допомогою певних методів і характеризуються об’єктивністю, здатністю до розвитку та точністю.

Будь-яка наука містить у собі:

1)Предмет дослідження – ті властивості, зв’язки, відносини об’єктивної реальності, що включені у процес пізнання.

2)Методи науки – принципи пізнання, пізнавальні прийоми та способи, за допомогою яких досліджується предмет науки.

3)Категорії науки (мова науки) – поняття, в яких виражається зміст пізнаного.

4)Форми знання – закони, теорії, описи, в яких виражаються ідеї про об’єктивну реальність.

5)Функції науки – основні напрямки діяльності, що пов’язані з задоволенням актуальних потреб людини і завдяки яким наука стає потрібною у суспільстві.

Залежно від застосування результатів наукових результатів у практичній діяльності, всі науки можуть бути або прикладними, або фундаментальними. Прикладні науки використовують дані прикладного дослідження на практиці.

Теорія держави і права – це загальнотеоретична, фундаментальна соціальна наука про закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави, права та правосвідомості взагалі, про типи права і держави, зокрема про їх загальнолюдську та класово-політичну сутність, зміст, форму, функції та долю.

2)Предмет, об'єкт і система теорії держави і права.

Предмет науки – це сторона, частина об’єкту, що виділяється з об’єктивної реальності і включається у процес пізнання, тобто це ті процеси і явища реального світу, що досліджуються наукою, на вивчення яких спрямоване наукове пізнання. Інакше кажучи, якщо об’єкт науки відповідає на питання, на що спрямовано науковий інтерес дослідника, то предмет науки відповідає на питання, що конкретно вивчає наука.

Об’єкт науки теорія держави і права спрямовано на дослідження таких явищ суспільного життя, як держава і право, а також сферу державно-правового функціонування суспільства, предмет теорії держави і права – це дещо інше.

предмет теорії держави і права можна визначити як закономірності та випадковості, властивості та сторони, характеристики, що є загальними для всіх державно-правових явищ та процесів.

Найбільш загальними закономірностями, що характерні для предмету теорії держави і права є:

-відповідність форми та типу правової системи культурі та ментальності суспільства;

- обумовленість виникнення, розвитку та функціонування права і держави процесом ускладнення соціально-економічної та духовної структури суспільства, що потребують регулювання та організації;

- обумовленість розвитку законності, правопорядку та демократії рівнем правосвідомості та правової культури, ефективністю правотворчої і правозастосовчої діяльності;

- відповідність форм та типів держави і права рівню зрілості суспільства;

- перехід від одного типу права і держави до іншого у міру формування передумов;

- відповідність і єдність типу права і типу держави;

опосередкування у нормі права індивідуальний та загальнозначущих інтересів;

- співвідношення у сутності права і держави загальнолюдських і класових моментів;

- взаємозалежність і взаємозв’язок правовідносин і норм права;

- обумовленість форми правління політичним і державними режимом;

- відповідність сущого і належного у праві тощо.

Таким чином, предмет теорії держави і права є досить складним утворенням. Його дослідження передбачає характеристику:

- сутності держави і права;

- загальних рис, що притаманні державі та праву будь-якої правової системи чи державно-правового типу;

- загальних закономірностей виникнення держави і права;

- типів та форм держави і права;

- загальних закономірностей, принципів та механізмів розвитку й функціонування держави і права;

- загальних закономірностей зв’язку держави і права одне з одним та іншими соціальними явищами тощо.

Структуру предмету теорії держави і права:

- закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права;

- сутність, типи, форми, функції, структура і механізм дії держави і права, правова система;

- основні державно-правові поняття, що є загальними для всієї юридичної науки.

Предметом теорії держави і права виступають об’єктивні властивості держави і права, основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.

Предмет теорії держави і права не залишається незмінним. Навпаки, він перебуває в постійному розвитку і перед наукою на сьогодні встаються нові і нові питання, які слід проаналізувати і дати відповідь. Серед таких проблем першочерговими є:

- межі впливу права та держави на суспільні відносини;

- функції права;

- закономірності формування і розвитку апарату влади й управління, шляхи підвищення його відповідальності;

- роль права як регулятора суспільних відносин в період науково-технічної революції і формування глобального інформаційного суспільства;

- шляхи розвитку демократії, удосконалення представницької системи сучасної держави;

- аналіз проблеми реалізації законності як невід’ємного компоненту стилю життя українського суспільства;

- шляхи удосконалення системи права і розробка засад систематизації законодавства, практики його реалізації тощо.

Слід також враховувати, що система теорії держави і права складається з двох частин: державознавства (теорії держави) і правознавства (теорії права). Саме тому до предмету теорії держави і права слід додати предмет правознавства:

- закономірності права;

- догму права – безпосередній юридичний зміст правових галузей;

- техніку юриспруденції – засоби та прийоми практичної діяльності юридичних органів з правотворчості та застосуванню права.