Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Маркетинг інновацій - Конспект лекцій.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
708.1 Кб
Скачать

3) Встановлення ціни у межах асортименту т/п

3.1. Продуктові лінії – встановлення різних цін на Т/П, що мають різну собівартість, різні рівні націнки і призначені для різних сегментів ринку. Приклад: підприємство продає дві модифікації Т/П, що відрізняються рівнем якості, з відповідною різницею у цінах (рис. 1).

Якість

Ціна

Висока

Середня

Низька

Висока

1. Стратегія преміальних націнок

2. Стратегія глибокого проникнення на ринок

3. Стратегія цінових переваг

Середня

4. Стратегія «показного» блиску

5. Стратегія середнього рівня

6. Стратегія доброякісності

Низька

7. Стратегія пограбування

8.Стратегія завищеної ціни

9. Стратегія дешевих товарів

Рис. 1. Цінові стратегії продуктових ліній (або стратегії у рамках асортименту Т/П з урахуванням співвідношення «ціна – якість»)

3.2. Комплексного продажу – встановлення низької ціни на певну складову комплексного Т/П з метою збільшення обсягів продажу шляхом залучення більшої кількості покупців, які непоінформовані про те, що ціни на інші складові в цей час можуть бути завищені. Приклад: практично «безплатний» Т/П, що стимулює його купівлю. Важливий психологічний момент – отримавши такий подарунок значна частина споживачів бажає нагородити себе за вдалий вибір і купує додаткові послуги, вартість яких часто значно перевищує зекономлену суму.

3.3. Впровадження винищувача марок – виведення на ринок Т/П, аналогічного тому, що успішно продають конкуренти, за демпінговою ціною. Демпінг – суттєве зниження ціни порівняно з середньоринковими цінами. Фінансово спроможні компанії інколи можуть з метою знищення марок-конкурентів продавати Т/П за ціною, що нижча собівартості.

4. Методи розрахунку цін

Теоретики та практики маркетингу виділяють три групи методів ціноутворення, сутність яких, умови доцільності застосування та формули розрахунку наведені у табл. 1. Зрозуміло, що назви груп методів визначили найбільш впливові чинники. Однак, вважаємо за доцільне застерегти від помилкового розуміння цих класифікацій і наголосити, що належність методу до однієї з груп не свідчить про недостатній вплив інших факторів. Інакше кажучи, застосування будь-якого методу кожної групи перебуває під впливом усієї сукупності факторів, водночас віднесення до однієї з груп вказує на той з них, який покладено в основу ціноутворення.

  1. Ринкове коригування цін

Існують три спеціальні методи коригування прейскурантних (або базових) цін: 1) знижки, 2) заліки, 3) коригування за географічним принципом.

Знижка – це зменшення прейскурантної ціни, яке пропонує продавець покупцю як винагороду за певні дії, сприятливі для продавця, зокрема такі:

Знижки за обсягзвичайні (на підставі великого обсягу окремих закупівель) та накопичувальні (у разі накопичення обумовленого обсягу за певний період).

Сезонні знижки – надаються для заохочення покупців накопичувати запаси товарів у період низького попиту.

Торговельні (функціональні) знижки – надаються виробником для роздрібних і оптових торговців за ті маркетингові функції, які вони будуть виконувати у майбутньому, просуваючи Т/П до кінцевого покупця.

Знижки за прискорення оплати (декорт) або оплату готівкою (сконто). Наприклад, роздрібний торговець отримує такий рахунок: «5000 грн., 2/10, нетто 30». Це означає, що сума платежу за товар становить 5000 грн., платіж слід здійснити протягом 30 днів, але продавець отримає 2%-ву знижку, якщо розрахується протягом перших 10-ти днів з моменту отримання товару.

Заліки, як і знижки, пропонуються покупцям за певні дії для зменшення прейскурантної (або базової) ціни.

Товарообмінний залік – це зниження ціни нового товару за умови здачі старого.

Заліки з метою заохочення просування товару – здійснення грошових виплат або надання додаткової кількості «безплатних» товарів за їх ефективне просування.

Таблиця 1

Класифікація методів ціноутворення, що застосовуються підприємствами

Назва методу

Сутність

Умови доцільності

Показники

(Формули розрахунку)

1

2

3

4

  1. Головна детермінанта – витрати (сукупні чи часткові)

    1. Повних (сукупних) витрат + надбавки (або витрати +)

Враховують усі витрати (прямі + постійні) та бажаний % рентабельності

Незначна конкуренція, нескладний асортимент, високий попит, можливий розподіл ПВ між Т/П

(1.1)

    1. Середніх витрат +

(агрегатний метод)

Беруть середнє арифметичне від витрат на різні групи Т/П та бажаний % рентабельності

Складний асортимент Т/П, незнач-на чутливість споживачів до цін

(1.2)

    1. Прямих (або накладних чи змінних) витрат +

Враховують лише прямі (накладні) витрати та очікуваний прибуток. Постійні витрати покриваються за рахунок різниці між товарооборотом та сумою прямих витрат

Жорстка конкуренція, складний асортимент, невисокий попит, незавантажені потужності

Ц = ЗВ +

х ОР – ПВ = Прmax

(1.3)

    1. Граничних (маржинальних) витрат +

Спочатку встановлюють ціну на основі СВ, а після їх покриття ціну знижують

Різні сегменти непоінформовані про різницю в цінах, гарантований рівень попиту

Ц → min (1.4)

    1. Аналізу точки беззбитковості та забезпечення цільового прибутку

Визначають, за яких умов (співвідношення ціни та обсягів виробництва / продажу) будуть досягнуті оптимальна завантаженість потужностей та цільовий (очікуваний) прибуток

Попит еластичний по ціні , коливання попиту прогнозовані, легко встановити складові СВ

(1.5)

    1. Урахування рентабельності інвестицій

Оцінюють СВ за різних обсягів виробництва / продажу, визначають той варіант, коли ціна дозволить окупити капіталовкладення

Т/П відомий на ринку, але новий для підприємства, % банку нижчий, ніж рентабельність ТП

(1.6)

2. Головна детермінанта – попит (сприйняття цінності Т/П споживачами)

2.1. Пропозиція – реакція

Встановлюють шляхом опитування, за якою із запропонованих 10-ти варіантів цін найбільша кількість споживачів купить Т/П

Ринок насичений аналогічними Т/П, споживачі добре обізнані із величиною цінності Т/П

(2.1)

2.2. Аналізу альтернатив (сприйнятої цінності)

Визначають: ціну базового (альтернативного) Т/П, параметри обох Т/П, цінності для споживача відмінностей (як позитивних, так і негативних), підсумкову ціну

Ринок насичений аналогічними Т/П, є потреба у диференціації Т/П та в обґрунтуванні його додаткової економічної цінності або економії

Ц = Цб х Кя(ц) (2.2)

2.3. Аукціон

Визначають початкову мінімальну ціну товару, яка підвищується до найбільшої пропозиції у процесі відкритих торгів

Товар унікальний чи дефіцитний, а цінність його для споживачів є високою

Ц = Цпоч + maxЦДодСпрЦін

Ц → max (2.3)

Закінчення табл. 1

1

2

3

4

2.4. Зворотній аукціон (Veiling)

Визначають початкову максимальну ціну товару, яка понижується до першого покупця

Товар диференційований із стратегією ексклюзивного продажу

Ц = ЦпочminЦНеспрЦін

Ц → min (2.4)

2.5. Аналіз максимальних піків витрат і прибутку

Вивчають, як зміна ціни впливає на зміну сукупних витрат, визначають із цих варіантів той, що забезпечить найбільший прибуток

Товар на монопольному недостатньо розвиненому ринку

(2.5)

3. Головна детермінанта – конкуренція (тип конкурентного ринку)

3.1. Конкурентного паритету

Співвідносять ціну на Т/П із середньоринковими цінами на аналогічний Т/П і встановлюють ту, яка найбільше відповідає звичній на ринку

Жорстка конкуренція, споживачі ретельно відбирають Т/П за «справедливою» ціною

(3.1)

3.2. Слідування за лідером

Визначають кілька рівнів цін залежно від позиції ТП та його Т/П відносно ТП-лідера

Диктат лідера, що базується на його міцній позиції на ринку

Ц = Цлід Цдиф (3.2)

3.3. Престижних цін

Встановлюють ціну, виходячи з унікальності Т/П та бажання споживачів придбати Т/П, що ідентифікує їх як еліту

Унікальний товар, відсутність конкурентів, наявність елітних сегментів

Ц = Цб х Кя(ц) + Цдиф (3.3)

3.4. Тендер відкритий або закритий

Вибирають мінімальну ціну із кількох пропозицій. У відкритому тендері кількість учасників необмежена і конкурс відкритий, а у закритому («запечатаного конверта») – кількість учасників обмежена і конкурс закритий

Значна кількість покупців потребує Т/П від обмеженої кількості ТП або навпаки: значна кількість продавців пропонує Т/П обмеженій кількості покупців

Ц = { Ц1, Ц2, …, Цn }

Ц min (3.4)

3.5. Питомих показників

Визначають питому вартість основного атрибута базового Т/П та співвідношення цих атрибутів у базовому та новому Т/П

Величина атрибута визначає ціну Т/П на ринку

(3.5)

Примітки до формул:

1.1: Ц – ціна продажу Т/П, C (або СВ) – собівартість (або сукупні витрати) на одиницю Т/П, Р – очікувана (нормативна) рентабельність, ПВ – постійні витрати.

1.2: ЗВ – змінні витрати, – питомий прибуток (на одиницю Т/П), ОР – обсяги реалізації (кількість проданих Т/П), Прmax – максимальний очікуваний прибуток.

2.1: ВД – валовий дохід

2.2: Цб – ціна базового (альтернативного) Т/П, Кя(ц), – коефіцієнт якості (цінності) Т/П, Ія та Іяб – інтегральний показник якості (цінності) Т/П, на який встановлюється ціна та базового Т/П.

2.3: Цпоч – початкова ціна товару, maxЦДодСпрЦін – максимальна ціна додаткової сприйнятої цінності товару.

2.4: minЦНеспрЦін – мінімальна ціна несприйнятої цінності товару.

3.1: – середньоринкова ціна на аналогічний Т/П, Цдиф – ціна диференціації (позитивних чи негативних відмінностей).

3.2: Цлід – ціна на Т/П підприємства-лідера.

3.4: { Ц1, Ц2, …, Цn } – перелік цін товарів, представлених на тендер.

3.5: – питома вартість атрибута, Ат та Атб – значення атрибута нового та базового товару.

Коригування цін за географічним принципом – урахування транспортних витрат двома способами:

Ціноутворення ФОБ (FOB – Free On Board – або франко-борт, або інший транспортний засіб, що перебуває в певному місці) – усі права на товар переходять до покупця у місці відвантаження. З цієї миті він бере на себе відповідальність за вибір способу транспортування, оплату всіх транспортних витрат і за всі види ризиків, які можуть трапитися на подальшому шляху товару від виробника до споживача.

Ціноутворення за принципом єдиної ціни доставки – передбачає, що ціна, призначена продавцем, включає усі транспортні витрати і реалізується на основі чотирьох методів.

      1. Єдине зональне ціноутворення – усі покупці платять за товари однакову ціну, незалежно від віддаленості від продавця. Синонім – ціноутворення за принципом поштової марки (саме цей метод застосовують поштові служби).

      2. Багатозональне ціноутворення – підприємство ділить свою збутову територію на кілька географічних районів / зон. Усі покупці, що знаходяться у межах окремої зони, платять однакову ціну за доставку, тоді як ціни між зонами варіюються залежно від транспортних витрат на доставку в конкретну зону (наприклад, ціни на послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку).

      3. Ціноутворення ФОБ із оплатою доставки – покупець має право відрахувати з прейскурантної ціни товару витрати на його доставку, а продавець погоджується сплатити всі документально підтверджені транспортні витрати.

      4. Ціноутворення на основі базового пункту – продавець вибирає один або кілька географічних районів як базовий пункт і стягує з покупця суму, що дорівнює прейскурантній ціні і транспортним витратам на доставку з цього пункту (широко використовують під час продажу сталі, цементу, пиломатеріалів та ін.).