Контрольні питання:

1. Сформулюйте основні завдання дисципліни «Культура наукової мови».

2. Які якості характерні для сучасного дослідника?

3. Що включає в себе поняття «наука»?

4. Якими нормативними документами регламентоване функціонування української мови в науковій сфері?

5. Чим знання відрізняється від пізнання?

Тема 2. Науковий стиль у системі стильової диференціації української мови план

1.Мета, завдання, сфера застосування наукового стилю

2.Репрезентація української наукової мови на лексичному рівні

3. Граматичні ресурси української наукової мови

1. Мета, завдання, сфера застосування наукового стилю

Стиль – це функціональний різновид мови, що обслуговує певну сферу людської діяльності і відповідно до цього має свої особливості добору і використання мовних засобів.

Кожний стиль має свої ознаки, призначення, сферу поширення і вживання, систему мовних засобів і стилістичних норм, жанри реалізації та підстилі.

Сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких за традицією виділяють: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний. Деякі мовознавці до них додають конфесійний та епістолярний стилі.

Для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань в межах функціонального стилю сформувалися різновиди - підстилі.

До книжних стилів літературної мови належить науковий стиль, якому властиві попередня підготовленість висловлювання, ґрунтовна обізнаність з проблемами і темами, монологічність, унормованість мови. Сфера його використання – наука, техніка, освіта.

Теоретичні відомості та практичні знання про людство, природу і Всесвіт прийнято вважати змістом наукового стилю.

Мета стилю – повідомлення нового знання про дійсність і доведення його істинності.

Основними стильовими ознаками наукового стилю є абстрагованість, доказовість, логізована оцінність, однозначність і точність, переконливість, аналіз, підкреслена логічність, пояснення причинно-наслідкових відношень, синтез, аргументація, узагальненість, ясність і об’єктивність викладу, висновки та ін.

Добір і поєднання мовних засобів у науковому стилі значною мірою залежить від підстилю, мети наукового повідомлення і ситуації, змісту наукової праці. Характерним для більшості текстів цього стилю є використання абстрактної лексики, великої кількості термінів, графіків, наукової фразеології, однозначної загальновживаної лексики, посилань, символів, схем, таблиць, цитат, часто іншомовних слів, відсутності тих мовних засобів, які б указували на особу автора, його уподобання (особових займенників, особових форм дієслів, емоційно-експресивних суфіксів тощо).

Наукові тексти мають типову композиційну структуру: вони складаються з розділів, параграфів, пунктів, підпунктів.

У науковому стилі виокремлюють такі підстилі: власне науковий (монографія, наукова доповідь, повідомлення, стаття, тези), у ньому виділяють науково-інформативний різновид (анотація, огляд, реферат) та науково-довідковий (довідники, каталоги, словники); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах, лекції тощо); науково-навчальний (підручники, посібники, лекції, словники тощо).

Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний підстиль і жанр характеризується своїми особливостями використання мовних засобів. Власне науковий підстиль використовує інтернаціональні загальнонаукові терміни; науково-популярний – елементи художнього мовлення (епітети, порівняння, метафори) з метою зацікавлення слухачів; науково-навчальний характеризується доступністю викладу інформації, спрощеною системою доведень, поступовим та послідовним уведенням термінологічної лексики.