Контрольні питання:

1. Сформулюйте визначення стилю.

2. Назвіть основні ознаки стилів.

3. Охарактеризуйте розмовний науковий, офіційно-діловий, художній та публіцистичний стиль.

4. Які стильові різновиди характерні для наукового стилю?

5. Сформулюйте визначення терміна.

6. Які основні вимоги висуваються до термінів?

7. Назвіть морфологічні особливості наукової мови.

8. Охарактеризуйте синтаксис наукової мови.

Тема 3. Становлення і розвиток наукового стилю української мови план

1. Наукові твори Київської Русі, Острозької, Києво-Могилянської академії.

2. Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка: формування української наукової термінології.

3. Розвиток української наукової мови у 20-30 рр. XX ст.

4. Сучасний етап розвитку української наукової мови

1. Наукові твори Київської Русі, Острозької, Києво-Могилянської академії

Науковий стиль СУМ почав формуватися за зразками й під впливом грецької і латинської мов, ще в давній книжній українській мові. На той час латинська мова була мовою науки всієї Європи, але науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації їх вжитку й термінологізації значень. Хоч «наука» Київської Русі була популяризаторською, все ж вона мала істотне значення для становлення наукового стилю української мови. Особливе місце серед творів наукової літератури того часу займали історичні переклади, зокрема переклад світової історії Іоанна Малали (VI ст.), що являв собою історію Давньої Греції, Риму та Візантії; «Хроніка» Георгія Многогрішного, в якій йдеться про історію Візантії. Елементи наукового викладу є і в «Ізборнику» Святослава (1073). У X–XI ст. крім історичних були поширені й природничі твори. Це насамперед «Шестодневи» – виклад природознавства у формі коментаря до історії шести днів творення світу. Популярним тоді був «Фізіолог» – збірка оповідань про навколишній світ. Науковий характер мав також збірник сентенцій знаменитих людей «Бджоли» та ін.

Наукові книги (XVI-XVII ст.) готувалися й видавалися українськими вченими у Львівському братстві, Острозькій та Києво-Могилянській академії, Києво-Печерській лаврі та в ін. навчальних закладах, монастирях та братствах України. У Києво-Могилянській академії, наприклад, було розроблено теорію онтології терміна, виділено властивості наукових номінацій.

У часи бездержавності через постійні заборони урядів країн, до складу яких входила Україна, друкувати книги, викладати українською мовою та відсутність українських наукових установ і вищих навчальних закладів негативно позначилися на розвитку наукового стилю. Тому тільки у сер. XIX ст. науковий стиль почав формуватися у своєму науково-популярному різновиді.

Сподвижниками загальнонаціональної наукової мови в Україні були Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Іван Огієнко, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Борис Грінченко, Олена Курило та ін. Вони вважали створення наукової української мови неминучим і цілком закономірним процесом.

Журнал «Основа» та заснована в 1868 р. «Просвіта» були першими і єдиними осередками, що об’єднали науковців.