Тема 1. Мовна особистість дослідника в соціокультурній парадигмі ххі ст. План

1. Вступ.

2. Наука як феномен культури.

3. Стан мовної наукової культури

1. Вступ

Сучасна освітня ситуація в Україні потребує радикального переходу від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманістичного типу, яка орієнтована на індивідуальність, творчий потенціал майбутніх фахівців різного напряму, на формування в них невідкладної потреби самостійно, осмислено оволодівати знаннями. Для цього необхідна, насамперед, підтримка наукового пошуку студентської молоді.

У вищій школі становлення фахівця-дослідника відбувається поетапно, наприклад, на рівні бакалаврату студенти працюють над рефератами з елементами наукового пошуку, беруть участь у наукових дискусіях, виконують курсові роботи, виступають з доповідями на наукових конференція, семінарах. Отримані навички значно полегшують і оптимізують подальші наукові дослідження, зокрема виконання дипломної роботи спеціаліста й магістра.

З цією метою у навчальних планах спеціальностей передбачені дисципліни, які сприяють формуванню дослідницьких навичок, зокрема «Культура наукової мови».

Характерні особливості наукової мови: вживання спеціальної термінології, формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, точність, обґрунтованість висновків тощо.

Культура наукової мови є одним з найважливіших показників культури дослідника. Навчальна дисципліна «Культура наукової мови» сприяє поглибленню знань студентів про науковий стиль української мови; розширенню уявлень про українську наукову мову, мовні засоби наукового тексту; опануванню технології роботи із сучасним українським науковим текстом; розвитку професійної мовнокомунікативної, мовнотермінологічної, дослідницької компетенції студентів; формуванню навичок мовного оформлення і композиційно-смислової побудови наукового тексту.

2. Наука як феномен культури

Сфера людської діяльності, яка спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство й мислення називається наукою.

Поняття «наука» передбачає як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності, тобто весь обсяг здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку є також однією з форм людської свідомості.

Основні ознаки науки: наявність наукової проблеми, об’єкта й предмета дослідження; наявність систематизованого знання (теорій концепцій, законів, закономірностей, наукових ідей, принципів, гіпотез, основних понять, фактів); практична значущість як явища (процесу), що вивчається, так і знань про нього.

Саме через мову репрезентуються досягнення в науці, освіті, техніці, культурі. Мова фіксує і зберігає результати пізнавальної діяльності. Рівнем розвитку рідної мови визначається рівень розвитку інтелекту нації – носія цієї мови.

3.Стан мовної наукової культури

Роль науки в житті суспільства за останнє століття надзвичайно зросла. Вона перетворилася у величезний соціальний організм, безпосередню виробничу силу суспільства, стала невід'ємним засобом соціального управління. Такі процеси диктують зміни в науково-дослідній роботі вищої школи. Ця діяльність вимагає постійної розумової праці, умінь інтерпретувати різні концепції і теорії, здатності до творчого осмислення аналізованого матеріалу, прагнення до саморозвитку тощо.

Водночас стрімкий розвиток науки впливає і на формування якісних рис наукового дискурсу, що, відповідно, загострює увагу до мовної культури науковця.

Функціонування державної мови в науковій сфері регламентоване постановою ВАК України від 12. 03.1998р. Згідно з постановою Головної ради підготовка рукописів дисертаційних досліджень здійснюється державною мовою. Питання стосовно "досконалого володіння українською науковою фаховою термінологією і сприяння її широкому впровадженню в практику наукової та педагогічної роботи" в загальних рисах окреслюються в Державній програмі розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр. З'явилися підручники з культури професійного мовлення, у вищих навчальних закладах читаються курси з основ наукових досліджень, культури мови, риторики.

Попри ці зусилля можна й досі спостерігати дефіцит мовної культури (мова наукових статей, монографій, дисертацій).

У вищій школі майбутньому фахівцеві важливо не тільки досконало опанувати методологію наукової творчості, а й оволодіти уміннями вільно, нормативно послугуватися національною науковою мовою в усіх її підстилях.