Сухомлинський в.О.

С ухомлинський В.О. (1918-1970) – видатний педагог, публіцист, дитячий письменник. Його праці добре відомі широкому колу читачів. Кожного з них по-своєму приваблює широкий і різнобарвний літературно-педагогічний спадок педагога-новатора і яскравого публіциста.

Народився В.О.Сухомлинський у с. Василівка Кіровоградської області. Був другою дитиною в селянській родині. Після навчання в семирічній школі у 1934 р. вступив на підготовчі курси при педагогічному інституті в м. Кремен­чук, навчався на факультеті української мови і літератури. Че­рез хворобу в 1935 р. залишив навчання й розпо­чав роботу вчителем уільських школах, навчався заочно в Полтавському педагогічному інституті, закінчив його екстерном у 1938 р., працював завучем у середній школі с. Онуфріївка.

На початку війни (1941) В.О.Сухомлинський був призваний до армії, брав участь у бойових діях, був політруком роти. Після тяжкого поранення у 1942 р. був комісований і повернувся на педагогічну роботу. Спочатку працював до 1944 р. директором школи с. Ува в Удмуртії. Після звільнення України з 1944 по 1948 рр. пра­цював завідувачем Онуфріївського райвідділу на­родної освіти. З 1948 р. й до кінця життя – дирек­тор середньої школи у с. Павлиш Онуфріївського району на Кіровоградщині, де реалізувався як педа­гог, публіцист, письменник-мораліст.

У кінці 1948-50-х рр. у Павлиші, в керованій ним школі, О.В.Сухомлинський переймався організацією навчально-виховного процесу, створенням матеріальної бази, формуванням педагогічного й дитячого колективів. У 1955 р. захищає кандидатьку дисертацію «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи» в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка. У своїх пошуках йде від школи навчання, спрямованої лише на розвиток інтелекту, до трудової школи як основи розвитку дітей та підготовки їх до життя, де основним за­собом виховання виступає педагогічно обгрунто­вана й методично спрямована праця. Цим проблемам присвячує книги: «Трудовое воспитание в сель­ской школе» (1957); «Виховання в учнів любові і готовності до праці» (1959); «Воспитание комму­нистического отношения к труду» (1959).

У кінці 50-х – середині 60-х рр. В.О.Сухомлинський працює над розробкою власної педагогічної системи, яка збігається у часі з періодом часткової демократизації радянсь­кого суспільства. Педагог розбудовує свою концепцію як розвиток творчих сил кожної особистості в умовах колективної співдружності на основі ети­ко-естетичних цінностей, інтересів, потреб. Він звер­тається до проблем, що ще не розглядалися в ра­дянській педагогіці («Духовный мир школьника» (1961), «Людина неповторна» (1962), «Воспита­ние личности в советской школе» (1965). Ідеї В.О.Сухомлинського отримують підтримку й визнання на загальноде­ржавному рівні. В 1957 р. його обирають членом-кореспондентом Акаде­мії педагогічних наук РРФСР, присвоюють звання Заслу­женого вчителя школи УРСР, в 1960 р. – нагоро­джують орденом Леніна.

Наприкінці життя В.О.Сухомлинський стає справжнім народним учителем, продовжує свою практичну діяльність у сільській школі, користується широким педагогічним і су­спільним визнанням. В 1968 р. був нагороджений золотою зіркою Героя соціалістичної праці та дру­гим орденом Леніна.