Макаренко с.А.

М акаренко А.С. (1888-1939) – талановитий український педагог-новатор, письменник. Він виявив себе актив­ним будівником соціалістичної школи і радянської педагогіки, проте у своїх творах і діяльності широко використовував над­бання народної педагогічної мудрості. Вийшовши з глибин на­роду, А.С.Макаренко тонко підмічав можливості народних вихов­них засобів і мудро використовував їх у своїх навчально-виховних за­ходах та творах. Особливо вдало він застосовував скарби народної педагогіки в розв’язанні проблем тру­дового виховання.

А.С.Макаренко народився 1 березня 1888 р. в м. Білопіллі Сумського повіту Ха­рківської губернії у сім’ї майстра малярних справ. Спочатку він навчався в Біло­пільському двокласному училищі з п’ятирічним терміном навчання, а з 1901 – Кременчуцько­му міському чотирикласному училищі. Після його закінчення влітку 1904 р. продовжив навчання на одноріч­них педагогічних курсах при цьому ж училищі й отримав звання вчителя початко­вих класів.

Свою педагогічну діяльність А.С.Макаренко розпочав з вересня 1905 р. у Крюківському двокласному залізничному училищі. Тут він викладав російську мову, літературу і малювання 6 років і був переведений на посаду вчителя двокласного залізничного училища на станцію Долинську колишньої Херсонської губернії. У 1914-1917 рр. А.С.Макаренко навчався у Полтавському учительському інституті, де ви­явив великий інтерес до літературної творчості.

Закін­чивши учительський інститут, і одержавши золоту медаль за твір «Кри­за сучасної педагогіки» А.С.Макаренко деякий час працював учителем зразкової школи при Полтавському учительсь­кому інституті, а в грудні 1917 р. повернувся до Крюкова, де жила його овдовіла мати, і був призначений інспектором (директором) вищого початкового залізничного училища.

Кременчуцький відділ народної освіти не підтримав новацій А.С.Макаренка і восени 1919 р. він переїхав до Полтави. Спочатку завідував міським початковим училищем № 2, а з серпня 1920 р. був призначений директором семирічної трудової школи № 10. Та вже у вересні цього ж року Полтавський губернський відділ на­родної освіти доручив йому організувати в с. Ковалівці, за 6 км. від Полтави, колонію для неповнолітніх правопорушників і завідувати нею. У 1921 р. колонії присвоїли ім’я Горького.

З кінця 1927 року А.С.Макаренко був запрошений керівниками ДПУ України для участі в організації дитячої трудової комуни на околиці м. Харкова. Деякий час він працював одночасно у двох за­кладах – в колонії ім. М.Горького і в комуні ім. Ф.Дзержинського. У 1933-36 рр. А.С.Макаренко працює у Києві заступником на­чальника відділу трудових колоній Народного комісаріату внутрішніх справ. У 1936-37 рр. завідував колонією в Броварах біля м. Києва.

А.С.Макаренко вдало поєднував педагогічну й адміністративну роботу в комуні з літературною. Зокрема, життя комуни ім. Ф.Дзержинського Антон Семенович змалював у художніх творах «Марш 30 року», «ФДУ», «Педагогічна поема», за що його у 1934 р. було прийнято до Спілки письменників СРСР.

З 1937 р. А.С.Макаренко жив у Москві, де займався літератур­ною і суспільно-педагогічною діяльністю. У розквіті сил і задумів 1 квітня 1939 р. А.С.Макаренко раптово помер (похований на Новодівочому кладовищі, м. Москва).

А.С.Макаренко розробив теорію і практику колективу, рольовий принцип, зведеного загону, системи перспективних ліній, педагогіки колективної дії, педагогіки індивідуальної дії, педагогіки паралельної дії, поєднання навчання з продуктивною працею. Приділяв увагу проблемам сімейного виховання та педагогічній майстерності. Є автором робіт «Методика організації виховного процесу», «Прапори на баштах», «Книга для батьків», «Лекції про виховання дітей», «Деякі висновки з мого педагогічного до­свіду», «Проблеми шкільного радянського виховання» та ін.