
- •Тема 1. Становлення виховання та освіти в Україні з
- •Тема 2. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження та барокко…………………………………………………….44
- •Тема 3. Втрата державності та занепад системи народної освіти в Україні (кінець XVIII- середина XIX ст.)…………………………………..146
- •Тема 4. К.Д. Ушинський – основоположник наукової педагогіки і реформи школи ………………………………………………………….……218
- •Тема 5. Школа і педагогіка України другої половини XIX – початку
- •Тема 6. Школа і педагогіка України у Радянський період
- •Тема 7. Сучасні тенденції розвитку освіти незалежної України..…… 490
- •Передмова
- •Тема 1. Становлення виховання та освіти в Україні з
- •Найдавніших часів до XV ст. Н.Е.
- •Іларіон київський
- •Іларіон Київський слово про закон 1 і благодать 2
- •Ізборнік святослава 1073 року
- •Ізборнік святослава 1073 року
- •Ізборнік святослава 1076 року
- •Ізборнік святослава 1076 року
- •Літопис руський. Володимир Мономах. Поучення.
- •Поучення
- •Збірник афоризмів «бджоли»
- •Тема 2. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження статут львівської братської школи 1586 року. Порядок шкільний
- •Статут луцької греко-латино-словенської школи 1624 року
- •План організації навчання в києво-братській колегії
- •Юрій дрогобич
- •Вступ до книги «прогностична оцінка 1483 року»
- •[Вступ до кн. «Прогностична оцінка 1483 року» // Укр. Гуманісти епохи Відродження. Антологія: у 2 ч. – ч. 1. – к., 1995.] павло русин
- •Іван федоров
- •Герасим смотрицький
- •Ключ царства небесного
- •Плютархус
- •До народів руських коротка, але пильна передмовка з нагадуванням і молінням старатливим
- •Іван вишенський
- •Оглавление писанного в книжце сей, краткословие
- •Глава 4
- •Клірик острозький
- •Стефан зизаній
- •Казаньє святого кирила, патріархи ієрусалимского, о антіхристђ и знакох єго. З розширенієм науки против єресей розных
- •Лаврентій зизаній
- •Памво беринда
- •Мелетій смотрицький
- •Граматика слов’янська (1619)
- •Феофан прокопович
- •Про риторичне мистецтво...
- •«Духовний регламент»
- •Симеон полоцький (1629-1680)
- •«Обід душевний» і «вечеря душевна»
- •Славинецький єпифаній
- •Громадянство звичаїв дитячих
- •Яворський стефан
- •Митрополита рязанського та муромського слізне з книгами прощання
- •Климентій зіновіїв
- •О не вміющих і о не хотящих дітей своїх учити на добрії діла
- •Приказки та прислів’я козацької доби Захист Батьківщини, козаки
- •Тема 3. Втрата державності та занепад системи народної освіти в Україні (XVIII-XIX ст.) григорій сковорода
- •Байки Годинникові колеса
- •Орел та Черепаха
- •Собака та Кобила
- •Бджола та Шершень
- •Вдячний єродій
- •Убогий жайворонок
- •Притча, названа «убогий жайворонок»
- •Пісня христовому різдву про його нужду
- •Шевченко т.Г.
- •Наймичка
- •Костомаров м.І. (1817-1888)
- •Дві руські народності
- •Листи з хутора
- •Пирогов м.І.
- •Питання життя (1856 р.) (Перша редакція)
- •Духнович в.Д.
- •Народная педагогія
- •Тема 4. К.Д. Ушинський – основоположник наукової педагогіки і реформи школи костянтин дмитрович ушинський
- •Про користь педагогічної літератури
- •Про народність у громадському вихованні Вступ
- •Характер. Його елементи. Спадковість темпераментів. Вплив життя и виховання на характер. Елемент народності в характері людини
- •Виховання і характер. Яку роль відіграє народність у вихованні?
- •Праця в її психічному і виховному значенні
- •Рідне слово
- •Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології
- •Висновок
- •Тема 5. Школа і педагогіка України кінця XIX – початку XX ст. Драгоманов михайло петрович
- •Два учителі
- •К. І. Полевич
- •О. Ів. Стронін
- •Лубенець т.Г.
- •Про покарання в дитячому віці і шкільну дисципліну
- •Грінченко борис дмитрович
- •Екзамен
- •Листи з україни наддніпрянської
- •Леся українка
- •Волинські образки
- •Лист до а.С. Макарової
- •Софія федорівна русова
- •Дидактика
- •Національна школа
- •Михайло сергійович грушевський
- •Історія україни-руси
- •Львівське братство і братський рух
- •Острозька академія
- •Історія українського друкарства вступ
- •Найперший друкар українських книжок – швайпольт фіоль
- •III. Білорусько-українське друкарство
- •3. Іван Хведорович у Львові
- •Іван якович франко
- •Чого хоче «галицька робітницька громада»
- •III. В ділах освітніх (культурних)
- •Наші народні школи і їх потреби
- •Грицева шкiльна наука
- •Тема 6. Школа і педагогіка України у Радянський період (1920-80 рр.) григорій григорович ващенко
- •Виховання волі і характеру
- •Зі статті «гідність особиста і національна»
- •Зі статті «завдання національного виховання української молоді»
- •Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру
- •Зі статті «хворобих в галузі національної пам’яті»
- •З праці «свобода людини як філософічно-педагогічна і політична проблема»
- •Зі статті «бог і батьківщина»
- •З праці «проект системи освіти в самостійній україні»
- •Загальні методи навчання
- •Виховний ідеал
- •Макаренко с.А.
- •Деякі висновки з мого педагогічного досвіду
- •Про батьківський авторитет
- •«Колектив і виховання особистості»
- •Сухомлинський в.О.
- •Сто порад учителеві
- •1. Що таке покликання до праці вчителя? як воно формується?
- •2. Про здоров’я і повноту духовного життя вчителя. Кілька слів про радість праці
- •5. Пам’ятайте, що нема й бути не може абстрактного учня
- •9. «Дві програми навчання», розвиток мислення школяра
- •16. Як перевірку виконання домашніх завдань зробити ефективною розумовою працею
- •17. Оцінки мають бути вагомими
- •18. Мати навчання не повинна стати мачухою
- •25. У чому таємниця інтересу
- •30. Про інтелектуальне життя вихованця
- •35. Як добитися, щоб учні були уважними
- •36. Наочність – стежка пізнання і світло, що осяває цю стежку
- •40. Як розвивати мислення й розумові сили дітей
- •51. Хто і що виховує дитину? що у вихованні залежить від вас, педагога, і що – від інших вихователів?
- •53. Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця вихованця
- •Методика виховання шкільного колективу
- •Батьківська педагогіка
- •Тема 7. Сучасні тенденції розвитку освіти незалежної України та їх порівняння з зарубіжними».
- •1. Розробка стратегічних напрямів розвитку вищої освіти
- •2. Удосконалення мережі вищих навчальних закладів, структури підготовки спеціалістів та ефективності їх використання
- •3. Забезпечення якості освітньої діяльності
- •4. Фінансова, господарська діяльність вищих навчальних закладів та соціальний захист учасників навчально-виховного процесу
- •Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад» (від 5 вересня 1996 р. № 1074)
- •Про вищу освіту
- •Рекомендації щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації
- •Рекомендації щодо структури та ведення індивідуального навчального плану студента
- •Іі. Відомості про студента (перша сторінка)
- •VI. Перелік навчальних дисциплін в індивідуальному навчальному плані студента (за семестр або повний навчальний рік):
- •VII. Зміни до переліку навчальних дисциплін індивідуального навчального плану студента.
- •VIII. Підписи студента, куратора, декана.
- •IX. Результати державної атестації.
- •Рекомендації щодо структури залікового кредиту та порядку оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Назву документа – Відомість обліку успішності,
- •Номер відомості,
- •Номер семестру,
- •Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року
- •Затверджено наказом Міністерства освіти і науки
- •Про дослідницький університет
- •Критерії діяльності університету, за якими надається (підтверджується) статус дослідницького
- •010115, Київ, вул. Січневого повстання, 21.
Тема 6. Школа і педагогіка України у Радянський період (1920-80 рр.) григорій григорович ващенко
Ващенко Г.Г. (1878–1967). Автобіографія.
Н
ародився
я 23 квітня 1878 року в селі Богданівка на
Полтавщині. Батько мій походив з старого
козацького роду, що в кінці 18 ст. одержав
звання дворянства. Учився з 1888 р. по 1898
р. в Роменській духовній школі і
Полтавській духовній семінарії. Моїми
молодшими товаришами у семінарії були
Симон Петлюра і Володимир Щепотьєв, що
потім був професором і відомим
ученим-літературознавцем, членом СВУ,
засудженим 1930 р. Серед семінаристів
тоді панували українські національні
настрої, до чого великою мірою спричинився
вчитель співу й талановитий диригент
Іван Миколайович Різенко.
Учився і поводив себе в семінарії дуже добре. Але на останньому курсі я учинив великий скандал інспекторові семінарії архимандритові Агапітові, який згодом був Катеринославським архиєпископом. Річ у тому, що він приймав доноси. Це потім відбилося на моїй дальшій долі. Коли після закінчення семінарії я хотів 1898 р. вступити до Київської духовної академії, мене не допустили до конкурового іспиту як бунтівника. Так мене схарактеризував архимандрит Агапіт, що сам був вихованцем Київської академії і, як писав мені, не хотів допустити мене до вступу в його альма матер. Рік я був учителем народньої школи в селі Блотниця Прилуцького повіту.
В 1899 р. я вступив до Московської духовної академії. Тут існував досить міцний український гурток, очолюваний Андрієм Левицьким, братом архиєпископа Партенія, одного з перекладачів Святого Письма на українську мову. Я був активним членом гуртка, виступав з доповідями, брав участь в організації Шевченківських свят і т. ін. Будучи студентом третього курсу, я під впливом книжки академіка Ольденбурга «Будда» написав поему «Сідхарта», а в скорому часі оповідання «Німий», яке було надруковане в 1907 р. в збірнику моїх творів «Пісня в кайданах».
Після закінчення академії в 1903 р. учителював я короткий час в Полтавській епархіяльній жіночій школі, а з початку 1904 р. був звідти переведений до міста Кутаїс на посаду вчителя духовної школи. В 1905 р., коли на Україні розгорнувся революційний рух, я повернувся до Полтави і зайняв посаду вчителя комерційної школи, епархіяльної жіночої школи й учительської семінарії на Шведській Могилі. В кінці 1905 року вибухнуло селянське повстання в селі Сорочинцях на Миргородщині, а слідом за ним таке ж повстання в селі Бердянка на Костянтиноградщині. З двома колегами з учительської семінарії на Шведській Могилі я поїхав до Бердянки, зібрав інформації про урядові екзекуції над селянами і вмістив про це допис і в газеті «Полтавщина». Внаслідок цього мені довелося в 1906 р. виїхати на північ в місто Тихвин, де я став учителем духовної школи, а потім учителем жіночої гімназії й реальної школи. В Тихвині я написав п’єсу «Сліпий» (що була надрукована окремою книжкою), оповідання «Самотній» та «Феєрія» і першу частину великої повісти «До грунту», що вийшла в Києві під псевдонімом Г.Васьківський. Хоч критика дуже прихильно зустріла мою п’єсу і збірник «До грунту», я в 1911 р. під впливом творів відомого ученого Лесгафта відійшов від літератури і захопився питаннями психології й педагогіки. В 1912 р. я перейшов до Тульчина на Поділлі, а потім до Ромна на Полтавщині, де був учителем духовної школи, жіночої гімназії і комерційної школи.
В 1917 р., після лютневої революції в Україні розпочався потужний національний рух; я брав участь в перекваліфікації українського учительства і разом з професором історії Мірзою-Авак’янц читав лекції на курсах учителів в Прилуках, Ромні, Хоролі. В 1917 р. був призначений на посаду лектора педагогіки й психології в Полтавськім учительськім інституті. В скорому часі я також обняв посаду директора учительської семінарії на Шведській Могилі. В семінарії я чітко провадив українську національну лінію, причому зустрів велику підтримку з боку студентів, але одночасно глуху, приховану ворожнечу з боку викладачів росіян і «малоросів». В 1918 р. я став доцентом Полтавського українського університету, не залишаючи посади директора учительської семінарії. Коли ж у серпні 1919 р. до Полтави прийшли денікінці, я був заарештований як «мазепинець». Мене вже готували до розстрілу і посадили в окрему камеру, але мене врятував Вячеслав Александрів, що був директором Роменської комерційної школи. Він зумів підійти до денікінського інспектора народніх шкіл на Полтавщині Лаврова і з його допомогою домігся того, що денікінці випустили мене з в’язниці на його поруку. В 1920 р. большевики знову опанували Полтаву і перетворили будинок учительської семінарії на концентраційний табір, внаслідок чого педагоги примушені були розташуватись в приміщеннях поблизу школи. В цей час в Диканських лісах організувався досить великий загін повстанців проти большевиків. В ньому взяли участь дехто з педагогів і студентів семінарії. Про це довідались большевики і арештували трьох педагогів. Були б арештували й мене, але, коли довідались, що я при денікінцях якийсь час сидів в одній камері з тов. Віктором, який був членом большевицької трійки , то залишили мене на свободі, зобов’язавши мене не виїздити з Полтави. Все-таки в 1921 р. я внаслідок клопотання студентів виїхав до села Білики, куди була перенесена учительська школа.
Період з 1921 до кінця 1923 рр. був найактивнішим періодом в моєму житті. Я поставив завдання зробити з учительської школи в Біликах справжню українську педагогічну школу, що готувала б народніх учителів-патріотів, міцно зв’язаних з селом, добре озброєних знанням і педагогічною технікою. В цьому я зустрів велику підтримку з боку студентів, природника Ілька Педана і керівника пришкільної майстерні, колишнього полковника Вержемківського. З допомогою їх і студентів при школі постали, добре організовані, природничі й педагогічні кабінети. Під керівництвом моїм і Вержемківського студенти виготували приладдя для психологічних експериментів: техистоскоп, ергограф, естезіометр і т. ін. Вержемківський удосконалив циркуль для вимірювання голови. За допомогою цих приладів в педагогічному кабінеті розгорнулись експериментальні психологічні досліди. В першій клясі зразкової школи під керівництвом моєї дружини студенти застосували при навчанні грамоти методу Монтесорі. Крім того, при школі був організований прекрасний хор і драматичний гурток, що притягли велику увагу місцевих селян. Літом 1923 р. була організована виставка педагогічних шкіл. На цій виставці найбільшу увагу відвідувачів притягли експонати Білицької школи, що було відзначено і в пресі.
Але школу завалили комсомольці. Вони намагалися підкорити своєму впливові студентів, але це їм не пощастило. Тоді вони повели наступ на мене шляхом доносів, статей у пресі і т. ін. Становище їх зміцнилось, коли в 1922 р. на посаду викладача діямату був призначений ренегат Мирон Логвин, а керівницею комсомолу стала Роза Абрамович. Нарешті в початку 1923 р. був призначений на посаду політкомісара школи Казанівський. Ця трійка разом з комсомолом при підтримці декого із викладачів повела проти мене рішучий наступ. Вони домоглися того, що в грудні 1923 р. я був притягнутий до суду при волосному виконкомі. Суд цей закінчився б для мене трагічно, якщо б під час судового процесу не виникла гостра суперечка міжполітруком Казанівським і головою Виконкому Шевенком. Процес продовжувався до пізньої ночі, і закінчення його віднесено на другий день. Я скористав з цього і зразу ж виїхав до Полтави. Коли зранку я прийшов до професійного відділу освіти, там уже був Казанівський, що поскаржився на мене і вимагав, щоб відділ освіти вніс у ЧК вимогу заарештувати мене. Але завідуючий відділом професійної освіти М.Фарбер не дав певної відповіді Казанівському, а мені пропонував залишити Білики і обняти посаду керівника педагогічної комісії при ІНО.
В 1925 р. Нарком Освіти СССР надав мені звання професора і затвердив на посаді керівника педагогічної кафедри при ІНО. В 1931 р. при кафедрі педагогіки була організована під моїм керівництвом аспірантська група. За цей час я написав чимало наукових праць: «Загальні методи навчання», підручник з дидактики для педвузів, «Прагматизм, як методологічна основа методи проектів», «Пришкільні майстерні» та ін. В кінці 1933 р. я несподівано для себе був обвинувачений в буржуазному націоналізмі і, як «ворог народу», звільнений з інституту, з учительської професійної спілки і секції наукових робітників. Більше як два з половиною роки я був без роботи, а потім поїхав до Москви і з початку осені 1936 р. одержав посаду професора і керівника кафедри педагогіки при Сталінградському педагогічному інституті. Там я брав участь в науковій роботі і, між іншим, написав декілька статей; між ними статтю «Детские вопросы в форме почему», яка зарахована в число рекомендованої літератури в «Психології» Рубінштейна. В 1940 р. мене запросили повернутись до Полтавського педагогічного інституту і обняти посаду керівника педагогіки і аспірантської групи.
В 1943 р., під час німецької окупації України, я виїхав з Полтави до Києва і після великих біженських пригод в 1945 р. опинився з родиною в Німеччині. Тут я обняв посаду професора педагогіки при УВУ в Мюнхені, а в 1950 р. був обраний на пост ректора Богословської академії. В Німеччині я продовжував свою наукову роботу, працював з СУМ-ом, написав чимало робіт на педагогічні теми.
ОСНОВНІ РОБОТИ, НАПИСАНІ АБО ВИПРАВЛЕНІ В НІМЕЧЧИНІ:
1) Загальні методи навчання, 4 частини (курс лекцій для студентів УВУ).
2) Завдання виховання української молоді.
3) Виховний ідеал, 2 частини.
4) Релігія і майбутнє людства.
5) Основні лінії в розвитку совєтської педагогіки і школи.
6) Соціялізм і індивідуалізм в світлі християнства.
7) Містика й наука.
8) Виховання волі й характеру (2 частини).
9) Свобода волі як філософічна і педагогічна проблема.
10) Виховання мужности й геройства.
11) Релігійне виховання молоді.
12) Виховання організованости і дисциплінованости.
13) Виховання любові до Батьківщини.
14) Виховання бадьорости і життєрадісности.
15)Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру.
16) Виховна роля мистецтва.
17) Національні рухи на Полтавщині.
18) Макаренко – найбільший совєтський педагог.
19) Традиційне коріння большевицького тоталітаризму і підступства.
20) Психологія в СССР (перекладено на німецьку і шведську мови).
21) Проект системи освіти в самостійній Україні.
22) Основи естетичного виховання.
23) Олександер Македонський (психологічна характеристика).
24) Періоди в розвитку дитини і дитяча література.
25) Хвороби в галузі національної пам’яти.
СПОГАДИ:
1) Історія однієї школи.
2) Спогади про німецьку окупацію в Полтаві і на Полтавщині.
3) Пригоди втікачів з пекла.
4) «Перемога» і «Нагорода» (спогади про переслідування большевиками українських педагогів в 1934–1935 роках).