Чого хоче «галицька робітницька громада»

ІІ. В ділах громадських (соціальних) і державних (політичних)

Ми вже вказали, що теперішня нерівність господарська, бідність одних, а багатство других, є головним джерелом усякої кривди й неправди межи людь­ми. Бідний чоловік не може бути правдиво свобідний: голод заставить його найматися в службу, робити навіть таку роботу, котрої б він при щасливих обставинах ніколи не робив. Бідний чоловік не може вчитися, то є, не може пізнавати природи і людей, не може користуватися здобутками людської мислі. Бідний чоловік, хоч своєю працею держить на світі всіх панів, війська, держа­ви, царів, прецінь уважається підданим, то є, уважається за мертву річ або скотину, не має голосу в ділах і радах держави та крайових, а пани іменно на тих радах радять та становлять, як він має жити і як має вмирати. Бідному чоловікові на нінащо здалися й суди, прилюдні чи неприлюдні, справедливі чи несправедливі, – в судах усе не його правда, а хоч би могла бути і його правда, то тота правда для нього задорога. Для бідного чоловік й життя ро­динне не є добром, а радше нещастям, раз для того, що йому дуже часто приходиться женитись (а ще частіше бідним дівчатам виходити заміж) не по лю­бові, а з потреби, а по-друге, для того, що діти, коли малі, стають тягарем родини, а коли підростуть, не можуть одержати належного виховання і леда­щіють. Нерівність господарська ділить людей на верстви і стани, і хоч у тих верствах люди однакі, то прецінь кожда верства має інші права, а верства найбідніша, то є іменно робочий люд, не має майже ніяких прав: його кожний багач і кривдить, і обдирає, і туманить, і ще й наганьбить в додатку. Тота сама нерівність вироджує стремління одних народів (а радше у багатих верств, одних народів) панувати над другими народами, відбирати їм їх мову, звичаї, їх народність. Тота сама нерівність змушує тисячі здорових і сильних людей різатись і мордуватись за які-небудь примхи та пусті сварки панів, купців та царів. Галицька робітницька Громада думає ураз із другими робітницькими громадами цілого світу, що коли скасована буде основна господарська нерівність, коли не стане бідних і багатих, то й тоді громадські, державні та межинародні кривди й неправди минуться і пропадуть зовсім. Затим у гро­мадських, державних і межинародних ділах вона буде домагатися:

1. Щоб кожна людина, чоловік чи жінка, були свобідні і мали б зовсім рівні права у всім до всього.

2. Щоб могли бути правдиво свобідними і вміли вповні користуватися своїми правами, вони мусять одержати належне і всестороннє образовання, мусять виробити всі свої тілесні і духовні сили.

3. Щоб кожна громада в своїх громадських ділах мала повну самоуправу, могла б з ким її воля входити в зв’язки та спілки.

4. Щоб так само зв’язки громад: місцеві, окружні, народні і племінні мали повну незалежність і свободу ділання та розвитку.

5. Щоб діла, котрі тепер держать в руках держави та багатирі, передані були громадам і вольним спілкам громад: і так загранична торгівля і, вза­галі, всяка обміна виробів різних місць і країв велася без посередництва вся­ких купців та факторів, самими громадами, як до потреб кожної громади; так само щоб суд у спорах межи людьми робили не які-небудь навмисно на те поставлені судії, але самі громадяни, або, де діло зайде межи кількома грома­дами, щоб розсуджували виборні з тих громад; оборона краю, – коли такої буде треба при загальнім братерстві робочих людей, – щоб також була ділом самих громад, котрі в тій цілі зуміють вивчити спосібних своїх громадян воєнному ділу; щоб добром громадським заряджували виборні від громади, котрих громада кожної хвилі може скинути: вкінці, щоб громада сама по своїй волі визначувала, чи і яку часть свого добра хоче віддавати в спільні зв’язкові каси на великі, спільні діла, чи то господарські, промислові чи й освітні.

6. Щоб почасти через знесення нерівності господарської, а почасти через рівне і всестороннє образовання всіх громадян, знесені і зрівняні були всі теперішні верстви людей, а особливо, щоб не було теперішніх панів ані слуг, власті ані підданих, а були б самі образован! Розумні і вольні робітники.

7. Щоб через піднесення робітників з теперішнього нужденного і необез-печеного положення дати їм можність женитися і виходити заміж по любові, а через передання виховання дітей в руки громади влегшити супругам роз­луку, коли б не стало єдинячої їх любові.