Софія федорівна русова

Р усова С.Ф. (1856-1940) – активний громадський діяч, перша жінка педагог-теоретик в Україні, письменниця. Народилася у с. Олешня на Чер­нігівщині. З 1861 р. проживала у Києві, закінчила гімназію.

У 1871 р. С.Ф. Русова отримала дозвіл на відкриття разом із сестрою Марією у Києві першого Фребелівського дитячого садка для 20 дітей простих людей. Це був перший крок у педагогічній діяльності С.Ф. Русової. Згодом цей навчальний заклад перетворився на осередок української національної культури. У вечірні години тут збиралися члени аматорського драматичного гуртка. С.Ф. Русова знайомиться з сім’єю Старицьких, П. Чубинським, М. Лисенком, М. Драгомановим, О. Пчілкою, П. Житецьким.

Педагогічна діяльність С.Ф. Русової мала своє продовження спочатку у двох школах Петербурга, куди молода дівчина поїхала слідом за своїм нареченим О. Русовим і де обвінчалася з ним 30 серпня 1877 р. Потім – у дитячих садках Чернігова та Харкова, вечірній школі в Олешні, у Київському кадетському корпусі, Фребелівському інституті й інших навчальних закладах.

С.Ф. Русова пише низку статей, присвячених життю і творчості видатних письменників, філософів, діячів культурно-освітньої ниви. Зокрема, це робота “Странник Григорий Саввич Сковорода. Биографический очерк”, в якій вона намагається виокремити моральне кредо Г.С. Сковороди як основоположника української філософської думки.

У 1906 р. вона написала і видала “Український буквар”, “Початкову географію” (1911 р.), брошуру “Про колективне і групове навчання”, підручники французької мови. На сторінках першого україномовного педагогічного журналу в Наддіпрянській Україні “Світло” С.Ф. Русова широко висвітлює педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, Л.М. Толстого, П.Ф. Лесгафта, робить огляд педагогічних журналів. Гловними темами для виступів є суспільні, філософські і психолого-педагогічні засади побудови національної системи освіти і дошкільного виховання, історії педагогіки.

С.Ф. Русова вважала, що школа й освіта мають запозичувати прогресивні світові здобутки і водночас створювати свою власну систему навчання на національному грунті, враховуючи насамперед потреби свого краю, національні особливості та історичні традиції, зокрема традиції братських шкіл. Тому С.Ф. Русова багато уваги приділяла вивченню організації навчання в школах за кордоном. Однією з перших ґрунтовних праць С.Ф. Русової з проблем зарубіжної школи стала стаття “Народна початкова освіта в Бельгії”, що окреслює проблеми становлення та розвитку системи народної освіти у Бельгії, шляхи прояву в цьому процесі національних особливостей та культурних традицій даної країни; особливості управління і фінансування системи освіти; тут характеризуються мета і завдання початкового навчання й виховання, їх відповідність потребам соціально-економічного розвитку країни; порі­внюються особливості навчального процесу у різних початкових на­вчальних закладах. Значну увагу С.Ф. Русова приділила вирішенню мо­вної проблеми у бельгійській школі. Стаття “До сучасного становища народного вчителя” присвячена проблемам вчителя тогочасної школи. Вона вважає, що навчати дітей може тільки досвічений, щасливий, незалежний у правовому та економічному становищі вчитель.

У монографії “Теорія і практика дошкільного виховання” нею здійснено порівняльно-зіставний аналіз провідних педагогічних, психологічних і психіатричних західноєвропейських дослідників. Опрацьовуючи власну концепцію дошкільного виховання, С.Ф. Ру­сова творчо використала досягнення світової педагогіки й психології, в тому числі й здобутки Марії Монтессорі. С.Ф. Русова загалом високо оцінюючи педагогічну систему М.Монтессорі вважала, що в українських дитячих садках доцільно вільніше організовувати виховний процес, збагачувати його зміст різними екскурсіями, по-справжньому цінними творами художньої літератури, пройнятими гуманістичним змістом, що викликають у дитини захоплення красою, дають можливість пережити хвилини справжньої радості чи смутку, збагнути особливу красу змісту й форми твору.

Найпліднішим періодом діяльності С.Ф. Русової є час роботи в Центральній Раді в період УНР. Вона разом з іншими діячами на державному рівні опрацьовує й очолює практичне здійснення програм розвитку національної системи освіти, підготовки національних педагогічних кадрів, організації педагогічних видань та ін. У першому номері часопису “Вільна українська школа” від Комісаріату освіти С.Ф. Русова друкує програмну статтю “Націоналізація школи”. Водночас готує й видає книжки, підручники: “Нова школа”, “Перша читанка для дорослих для вечірніх та недільних шкіл”, “Початкова географія та методика початкової географії”, “Дошкільне виховання”, “Позашкільна освіта”, “Нова школа соціального виховання” та ін.

На переконання С.Ф. Русової, концепція освіти має вибудовуватися на засадах сучасних положень психології та педагогіки про закономірності та умови розвитку дитини, про методи навчання й виховання, найдоцільніші для певного віку. Особливого значення у розвитку дитини С.Ф. Русова надавала рідній мові. На її погляд, навчатися у початковій школі дитина повинна 4-5 років. Весь її виховний процес має бути пронизаний мистецтвом, естетичним сприйняттям, емоціями.

Перебуваючи в еміграції (1921-1940), С.Ф. Русова працювала над підручниками і посібниками для студентів, майбутніх працівників дошкільних закладів, шкіл та дитячих притулків, для українських дітей. У Празі вийшли її книжки “Теорія педагогіки та основи психології”, “Дидактика” та ін.