Тема 4. К.Д. Ушинський – основоположник наукової педагогіки і реформи школи костянтин дмитрович ушинський

У шинський К.Д. (1824-1870) – видатний вітчизняний педагог. Народився 2 березня в м. Тулі в небагатій дворянській сім’ї. Виховувався і ріс в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії. Йому не було і 12 років, коли померла його мати, а батько після смерті матері рідко бував вдома. Жив Ушинський вдвох із своїм молодшим братом на хуторі, куди ніхто не заглядав.

До 11 років хлопчик навчався вдома, а потім поступив у третій клас гімназії. У гімназії панувала особлива атмосфера. Вона характеризувалась духом патріотизму і дружби, повагою до наук і потягом до знань. Великий вплив на гімназистів і їх вчителів мав Ілля Федорович Тимковський. Будучи доктором права і філософії, в своїх виступах він говорив про велике значення науки для людства, про роль її у прогресі суспільства, про радість пізнання. Історія – один з улюблених предметів Ушинського в гімназії. Уже в ті роки він багато читає і працює самостійно. Самоосвіта стане потім однією з найхарактерніших рис його особистості.

Після закінчення гімназії К.Д.Ушинський навчався на юридичному факультеті Московського університету. На той час в університеті викладали професори, які мали великий вплив на підростаюче покоління: Т.Н.Грановський, П.Г.Редкін, К.Ф.Рульє.

Велика працездатність, вольові якості, прямота і відвертість, незалежність характера були властиві Ушинському-студенту. Серед студентів його виокремлювала легке і швидке розуміння складних наукових понять, критичне ставлення до різних теорій, самостійність мислення.

В 1844 р. К.Д.Ушинський блискуче закінчує університет і залишається там на два роки для підготовки до професорської діяльності. В цей період він багато працює, продовжує заняття наукою.

В 1846 р. К.Д.Ушинський почав трьохрічну роботу в Ярославському Демидівському ліцеї, викладаючи в ньому курс громадянського права, основ політекономії, науки про фінанси, елементи історії і філософії. Демократична частина ліцеїстів захоплено сприймала свого професора, котрий пропагував свободу особистості, державу без насильства. Адміністрацію ліцею стала насторожувати популярність молодого професора, тому він був звільнений як “неблагонадійний”, і довгий час не міг знайти собі роботу.

У 1849-1854 рр. К.Д.Ушинський працює дрібним службовцем у Міністерстві внутрішніх справ, але ця робота його не задовольняла ні матеріально, ні морально. Деяке задоволення давало йому в цей період співробітництво в журналах «Современник» і «Библиотека для чтения», в яких він публікував реферати статей та переклади з іноземних мов.

У 1954 р. К.Д.Ушинський отримує посаду викладача російської мови та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де широко проявились його педагогічні здібності. В ці роки він, також, продовжує співробітництво в літературних журналах «Современник», «Библиотека для чтения», публікує в них свої статті. «Поездка за Волхов» і «Труды Уральской экспедиции» (1852-1853) цікаві тим, що в них уже було видно ідею, котра потім стане основною в педагогіці К.Д.Ушинського – ідея народності й рідної мови. В «Журнале для воспитания» були опубліковані його статті «О пользе педагогической литературы», «Три элемента школы», «О народности в общественном воспитании». Ім’я К.Д.Ушинського стає відомим серед педагогів.

1859-1862 рр. – це роки діяльності К.Д.Ушинського в Смольному інституті шляхетних дівчат в якості інспектора класів, куди він прийшов з планами ліквідувати занадто суворий режим для вихованців та поліпшити їх навчання й виховання.

Разом з К.Д.Ушинським в Смольному інституті працювали відомі російські педагоги: В.І.Водовозов, Д.Д.Семенов, Л.М.Модзалевський, М.І. Семевський та ін. У 1862 р. К.Д.Ушинський був змушений залишити роботу в Смольному інституті: його звинуватили в “політичній неблагонадійності”. Це ще більше підірвало його здоров’я. К.Д.Ушинський тяжко захворів, але коштів на лікування не мав. Побоюючись громадського осуду за погане ставлення до К.Д.Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти, але насправді це було замаскованим політичним засланням.

За кордоном К.Д.Ушинський багато працює, вивчаючи досвід жіночої освіти в ряді країн, досліджує стан початкового навчання, пише свої педагогічні праці: «Педагогічна подорож до Швейцарії» (1862), «Рідне слово», два томи книги «Людина як предмет виховання».

В 1867 р. К.Д.Ушинський повертається до Петербургу: потрібно було влаштовувати дітей в навчальні заклади (мав дітей – трьох дівчаток і трьох хлопчиків).

Будучи тяжко хворим, він продовжує працювати: закінчує деякі свої твори, збирає матеріал для нових, зустрічається з учителями, дає їм поради. Помер у 1870 р. в Одесі, де тяжко захворів, коли їхав до Криму на лікування. Похований К.Д.Ушинський в Києві на території Видубицького монастиря.

Обґрунтував принцип народності виховання; досліджував фізіологічні сторони організму людини і обумовлені ним психічні явища; визначав педагогічні закономірності, що дозволяли відшукувати засоби, методи виховання і освіти; розкривав значення фізичної праці в житті людини, а особливо для морального виховання дітей тощо. Думки видатного вітчизняного педагога К.Д.Ушинського про підготовку вчителів викладено в багатьох статтях, програмах, працях: «Проект учительської семінарії», «Педагогічна подорож до Швейцарії», «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Думка колезького радника». Про проект реорганізації Гатчинського інституту йдеться в передмові до книги «Людина як предмет виховання» та ін.