Пирогов м.І.

П ирогов М.І. (1810-1881) – відомий хірург і анатом, осно­воположник військово-польової хірургії та хірур­гічної анатомії, просвітитель-демократ народився в Москві в сім’ї небагатого чиновни­ка. Початко­ву освіту здобув удома, середню – у приватно­му пансіоні й в 14 років вступив на медичний факультет Московського університету (1824-1827). 1828-1832 рр. – працює в Дерптському універ­ситеті. 1832 р. – захист докторської дисертації і виїзд на стажування до Німеччини. 1841 р. – переїзд в Петербург і керівництво кафед­рою хірургії в медико-хірургічній академії. 1847 р. – член-кореспондент АН, автор ряду наукових праць. 1854-1856 рр. – уча­сник Кримської війни, організатор першої дружини санітарних сес­тер. 1861 р. – опікун Київського учбового округу. 1861 р. – відставка М.І.Пирогова. 1866 р. – закордонне відрядження, 1866-1881 рр. – вихід на пенсію, лікувальна практика в с. Вишня під Вінницею. 23.11.1881р. М.І.Пирогов помер.

М.І.Пирогов увійшов в історію громадсько-педагогічного руху як теоретик у галузі педагогіки і організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, а потім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, а й в Росії. У працях «О ходе просвещения в Новороссийском крае и о вопиющей необходимости преобразования учебных заведений», «О публичных лекциях по педагогике», «Циркулярное предложение директорам училищ Одесского учебного округа», «Об изменении правил приема в благородные пансионы при гимназиях...», та ін. він виступав за демократизацію ке­рівництва школою та шкільною системою в цілому.

У статті «Питання життя» М.І.Пирогов формулює свої погля­ди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і характер, проводить думку про те, що вихованню належить від­повідальна роль в житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від нього у значній мірі залежить майбутнє людини. М.І.Пирогов виступає проти станової школи, пропагує ідею загальнолюдського виховання, що повинно підготувати до суспільного життя морально свідому людину, що володіє широким кругозором. Не менш серйозною вадою освіти М.І.Пирогов вважав вузькопрофесійну та чиновницько-кар’єристську спрямованість виховання, зниження загальноосвіт­нього рівня навчання учнів початкової і середньої школи і студен­тів університетів.

Багато уваги приділяючи вищій освіті, вказував на велику перетворюючу роль науки, її роль у роз­кріпаченні людини. Наголошував на необ­хідності надання студентам наукової самостійності, засуджував бюрократичне керівництво університетами, вимагав надання їм автономії.

У статті «Школа і життя» М.І.Пирогов пропонує єдину народну, загальнодоступну школу для всіх дітей, починаючи від елементарної і до вищої. При цьому він пропонував запровадити принцип коле­гіальності у керівництві навчальними закладами.

М.І.Пирогов розробив нову систему народної освіти. Основою її має бути елемента­рна школа з двох класів, в якій вивчається Закон Божий, грамота, лічба. Наступною ланкою є прогімназії – реальна і класична з 4-й річним курсом навчання кожна. З реальної прогімназії можна вступити також до класичної, яка є вищим типом навчального за­кладу в порівнянні з реальною прогімназією. Середня школа пе­редбачалася двох типів – реальна і класична гімназія. Реальну гім­назію рекомендувалось відкривати відповідно до місцевих потреб: у ній вивчались прикладні, математичні і комерційні науки. Учні, що закінчують реальну гімназію, вступають до вищих технічних навчальних закладів. Класична гімназія готує до університету. Разом з тим, освіта і виховання мають відповідати національним, віковим та індивідуальним особливостям кожного вихованця.

Таким чином, М.І.Пирогов є автором принципів нової школи: системність, послідовність у навчанні, спадкоємність між етапами навчання дитини в школі, а також розвиток у дитини вміння спостерігами за предметами, явищами, процесами шляхом наочного навчання. Педагог піклувався про вдосконалення методів навчання, свідомого аналізу того чи іншого наукового питання.

Важливого значення надавав грі, яку називав сильними вежами початкової освіти. Був переконаний, що правильно ор­ганізована гра сприяє розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

Високо оцінював М.І.Пирогов і роль літе­ратури в розумовому й духовному розвитку учнів. Він увів у практику роботи середньої школи твори на літературні теми, які сприяли розвитку самостій­ного, критичного мислення учнів. Педагог гостро виступав проти формалізму при оцінюванні знань учнів і студентів.

Для М.І.Пирогова було аксіомою, що кожен вчитель будь-якої школи тільки тоді відповідає своєму призначенню, коли одночасно з викладанням займається вихованням учнів. Головним у вихованні вважав «наміри, життєві цілі й задачі, які ставлять перед собою вихователі в сім’ї і в школі, узгодженість сім’ї, школи, суспільства і держав у цих цілеспрямуваннях», таким чином обґрунтовуючи принцип цілеспрямованості виховання і єдність виховних впливів школи, сім’ї, суспільства і держави.

Великого значення М.І.Пирогов надавав самостійній роботі вчителів щодо удосконалення своєї педагогічної майстерності. Прагнув пробудити в педагогів творче ставлен­ня до роботи, відповідальність за своє громадян­ське покликання. Він активізує роботу педагогічних рад, організовує підвищення кваліфікації працюючих учителів шляхом методичних нарад, взаємовідвідування, видання спеціальних «циркулярів», які, по суті, були своєрідними педагогічними журналами. У низці робіт М.І.Пирогов визначає соціальне призначення педагогів-наставників у процесі формування особистості школяра.