
- •Тема 1. Становлення виховання та освіти в Україні з
- •Тема 2. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження та барокко…………………………………………………….44
- •Тема 3. Втрата державності та занепад системи народної освіти в Україні (кінець XVIII- середина XIX ст.)…………………………………..146
- •Тема 4. К.Д. Ушинський – основоположник наукової педагогіки і реформи школи ………………………………………………………….……218
- •Тема 5. Школа і педагогіка України другої половини XIX – початку
- •Тема 6. Школа і педагогіка України у Радянський період
- •Тема 7. Сучасні тенденції розвитку освіти незалежної України..…… 490
- •Передмова
- •Тема 1. Становлення виховання та освіти в Україні з
- •Найдавніших часів до XV ст. Н.Е.
- •Іларіон київський
- •Іларіон Київський слово про закон 1 і благодать 2
- •Ізборнік святослава 1073 року
- •Ізборнік святослава 1073 року
- •Ізборнік святослава 1076 року
- •Ізборнік святослава 1076 року
- •Літопис руський. Володимир Мономах. Поучення.
- •Поучення
- •Збірник афоризмів «бджоли»
- •Тема 2. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження статут львівської братської школи 1586 року. Порядок шкільний
- •Статут луцької греко-латино-словенської школи 1624 року
- •План організації навчання в києво-братській колегії
- •Юрій дрогобич
- •Вступ до книги «прогностична оцінка 1483 року»
- •[Вступ до кн. «Прогностична оцінка 1483 року» // Укр. Гуманісти епохи Відродження. Антологія: у 2 ч. – ч. 1. – к., 1995.] павло русин
- •Іван федоров
- •Герасим смотрицький
- •Ключ царства небесного
- •Плютархус
- •До народів руських коротка, але пильна передмовка з нагадуванням і молінням старатливим
- •Іван вишенський
- •Оглавление писанного в книжце сей, краткословие
- •Глава 4
- •Клірик острозький
- •Стефан зизаній
- •Казаньє святого кирила, патріархи ієрусалимского, о антіхристђ и знакох єго. З розширенієм науки против єресей розных
- •Лаврентій зизаній
- •Памво беринда
- •Мелетій смотрицький
- •Граматика слов’янська (1619)
- •Феофан прокопович
- •Про риторичне мистецтво...
- •«Духовний регламент»
- •Симеон полоцький (1629-1680)
- •«Обід душевний» і «вечеря душевна»
- •Славинецький єпифаній
- •Громадянство звичаїв дитячих
- •Яворський стефан
- •Митрополита рязанського та муромського слізне з книгами прощання
- •Климентій зіновіїв
- •О не вміющих і о не хотящих дітей своїх учити на добрії діла
- •Приказки та прислів’я козацької доби Захист Батьківщини, козаки
- •Тема 3. Втрата державності та занепад системи народної освіти в Україні (XVIII-XIX ст.) григорій сковорода
- •Байки Годинникові колеса
- •Орел та Черепаха
- •Собака та Кобила
- •Бджола та Шершень
- •Вдячний єродій
- •Убогий жайворонок
- •Притча, названа «убогий жайворонок»
- •Пісня христовому різдву про його нужду
- •Шевченко т.Г.
- •Наймичка
- •Костомаров м.І. (1817-1888)
- •Дві руські народності
- •Листи з хутора
- •Пирогов м.І.
- •Питання життя (1856 р.) (Перша редакція)
- •Духнович в.Д.
- •Народная педагогія
- •Тема 4. К.Д. Ушинський – основоположник наукової педагогіки і реформи школи костянтин дмитрович ушинський
- •Про користь педагогічної літератури
- •Про народність у громадському вихованні Вступ
- •Характер. Його елементи. Спадковість темпераментів. Вплив життя и виховання на характер. Елемент народності в характері людини
- •Виховання і характер. Яку роль відіграє народність у вихованні?
- •Праця в її психічному і виховному значенні
- •Рідне слово
- •Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології
- •Висновок
- •Тема 5. Школа і педагогіка України кінця XIX – початку XX ст. Драгоманов михайло петрович
- •Два учителі
- •К. І. Полевич
- •О. Ів. Стронін
- •Лубенець т.Г.
- •Про покарання в дитячому віці і шкільну дисципліну
- •Грінченко борис дмитрович
- •Екзамен
- •Листи з україни наддніпрянської
- •Леся українка
- •Волинські образки
- •Лист до а.С. Макарової
- •Софія федорівна русова
- •Дидактика
- •Національна школа
- •Михайло сергійович грушевський
- •Історія україни-руси
- •Львівське братство і братський рух
- •Острозька академія
- •Історія українського друкарства вступ
- •Найперший друкар українських книжок – швайпольт фіоль
- •III. Білорусько-українське друкарство
- •3. Іван Хведорович у Львові
- •Іван якович франко
- •Чого хоче «галицька робітницька громада»
- •III. В ділах освітніх (культурних)
- •Наші народні школи і їх потреби
- •Грицева шкiльна наука
- •Тема 6. Школа і педагогіка України у Радянський період (1920-80 рр.) григорій григорович ващенко
- •Виховання волі і характеру
- •Зі статті «гідність особиста і національна»
- •Зі статті «завдання національного виховання української молоді»
- •Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру
- •Зі статті «хворобих в галузі національної пам’яті»
- •З праці «свобода людини як філософічно-педагогічна і політична проблема»
- •Зі статті «бог і батьківщина»
- •З праці «проект системи освіти в самостійній україні»
- •Загальні методи навчання
- •Виховний ідеал
- •Макаренко с.А.
- •Деякі висновки з мого педагогічного досвіду
- •Про батьківський авторитет
- •«Колектив і виховання особистості»
- •Сухомлинський в.О.
- •Сто порад учителеві
- •1. Що таке покликання до праці вчителя? як воно формується?
- •2. Про здоров’я і повноту духовного життя вчителя. Кілька слів про радість праці
- •5. Пам’ятайте, що нема й бути не може абстрактного учня
- •9. «Дві програми навчання», розвиток мислення школяра
- •16. Як перевірку виконання домашніх завдань зробити ефективною розумовою працею
- •17. Оцінки мають бути вагомими
- •18. Мати навчання не повинна стати мачухою
- •25. У чому таємниця інтересу
- •30. Про інтелектуальне життя вихованця
- •35. Як добитися, щоб учні були уважними
- •36. Наочність – стежка пізнання і світло, що осяває цю стежку
- •40. Як розвивати мислення й розумові сили дітей
- •51. Хто і що виховує дитину? що у вихованні залежить від вас, педагога, і що – від інших вихователів?
- •53. Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця вихованця
- •Методика виховання шкільного колективу
- •Батьківська педагогіка
- •Тема 7. Сучасні тенденції розвитку освіти незалежної України та їх порівняння з зарубіжними».
- •1. Розробка стратегічних напрямів розвитку вищої освіти
- •2. Удосконалення мережі вищих навчальних закладів, структури підготовки спеціалістів та ефективності їх використання
- •3. Забезпечення якості освітньої діяльності
- •4. Фінансова, господарська діяльність вищих навчальних закладів та соціальний захист учасників навчально-виховного процесу
- •Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад» (від 5 вересня 1996 р. № 1074)
- •Про вищу освіту
- •Рекомендації щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації
- •Рекомендації щодо структури та ведення індивідуального навчального плану студента
- •Іі. Відомості про студента (перша сторінка)
- •VI. Перелік навчальних дисциплін в індивідуальному навчальному плані студента (за семестр або повний навчальний рік):
- •VII. Зміни до переліку навчальних дисциплін індивідуального навчального плану студента.
- •VIII. Підписи студента, куратора, декана.
- •IX. Результати державної атестації.
- •Рекомендації щодо структури залікового кредиту та порядку оцінювання навчальних досягнень студентів
- •Назву документа – Відомість обліку успішності,
- •Номер відомості,
- •Номер семестру,
- •Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року
- •Затверджено наказом Міністерства освіти і науки
- •Про дослідницький університет
- •Критерії діяльності університету, за якими надається (підтверджується) статус дослідницького
- •010115, Київ, вул. Січневого повстання, 21.
Казаньє святого кирила, патріархи ієрусалимского, о антіхристђ и знакох єго. З розширенієм науки против єресей розных
Яснеосвєцоному пану, а пану Костантину Костантиновичу. В святом крещеніи Василію, княжати острозскому, воеводЂ кієвскому, маршалкови землЂ волинскоє, старостЂ володымєрскому и проча.
Пану моєму милостивому.
Много єст речій непевных, в которих ся кохают людє, леч побожность самая, ясневельможный княже, маєтность вЂчная и несмертелная єст человЂкови, которая не толко на сєм свЂтЂ, але и по смерти оному помагаєт. Єсли бовЂм богатство то єст непевно, як тыж можность и сила, триваєт толко до часу, здоровя также псує хороба, а молодостє оздобу звЂтяжує старость.
Побожность самая толко в православной вЂрЂ человЂкови єст завжды моцна, которои розмаитым способом правдивыи синове соборной церквє собЂ набывали. Єдны бовЂм постом и молитвою, ялмужною, чистостю и повстягливостю тЂла, а другій статечностью и смЂлостю, вызнаням правдивои вЂри.
Яко пророци, апостолове, мученици святым, которіи своєю побожностю над всЂх суть поличени, абовЂм жалем кривды божеи зняты будучи, яко и гетманы против найпотужнЂйшим монархом свЂта того становилися, вызнаня о єдной святой православной вЂрЂ чинячи и в онои, до конца триваючи, живота своєго не жаловали, што все для милости господа бога и меншеи братіи своєи чинили, которых вЂри, побожности и мужства наслЂдовали оныє зацныє, святоє памяти продкове.
Костантин, он великий гетман, отец вашеи княжацкои милости, которого сталость, мужство, повагу, мудрость, вЂру господу богу и пану своєму не толко в тутошних, але и в иных панствах дознали зацных народов людє. Не вспоминаю ту для хвалы божеи на розныи мЂсца маєтности наданя, оздобы, великими кошты будованя домов божіих для розширеня побожности и вспокоєнія набоженства єднои святои кафолическои церкви греческои, на што был правє господу богу увесь вЂк свой офЂровал.
За што тыж єго бог всєдержител гойне благословити рачил: Вашу княжецкую милость, панскои годности потомка. В дому князства острозского дЂдича, а в православной вЂрЂ переднЂйшого даровати рачил, которого можность, сталость, мужство, вЂру, панскіи поступки натяжшій неприятель затаити не може, але каждый дому острозскому признати тоє завжды мусит.
Прото я, абым ся не здал непотребне мовячи, вспоминати не хочу тоє; толко што Павел до Тимофєя написал, мовити мушу. Дякую богу, которому служу с прародителєй чистым сумнЂням, и без перестанку тебе вспоминаю в прозбах моих в ночи и в днє, жадаючи тебе видЂти, памятаючи на слєзы твои, абых был радости наполнєн, приводячи собЂ на памят оную вЂру, которая єст в тобЂ нелицемЂрная, которая первЂй мешкала в бабцЂ твоей ЛоидЂ, и в матцЂ твоєй Євникіи, а єстем того певен, же и в тобЂ, для которои причини напоминаю тя, абыс розпаляв дар божій, которій єст в тобЂ, рукоположенієм моим. АбовЂм бог не дал нам духа боязни, але моци, и любвє, и трезвости. Не встыдайжеся теды терпенія господа нашего, анЂ мене, вязня єго, але посполу працуй в Євангелій, ведлє моци божеи.
Для того и тую малую книжку, вашей княжескои милости, приписую и пилне прошу, абы єи вш. кн. мл., читати и мнЂ милостивым паном быти рачил. В Вилни, мая 20, ведлє старожитного календаря.
Вашей княжескои милости слуга и богомолец Стефан Зизаній, слова божего проповЂдник.
РОЗДЂЛ ПЕРВЫЙ
Сумма
О двох Христовых приходЂх и о способЂ их, ту Кирил святый в першом роздЂлЂ оповЂдаєт, напоминаючи, абысми з радостю єго ожидали. Гдыж прійдет не знову суд приняти, але всЂх противников осудити, а вЂрных своих, от мук антихристовых высвободивши, заплату дати...
Наука
Христов приход оповЂдаєм, не єдин толко, але и другій. Приход Христов пєрвый был з неба на землю, в полшосты тысячи лЂт от створЂня свЂта, гды ся рачил в животЂ пречистои девицЂ от духа святого ведлє человЂчества зачати и народити.
Перше Христос на землю пришол убого, покорно, не славно, и дому своєго ту на земли не маючи. А то чинил для тых причин.
Пєрвая, абы всЂ покорныи, убогій и от свЂта взгорженыи доброволнє и безпечнє до него приступили и с ним посполитованє мЂти могли. О которых завжды пилность чинит, братією их называючи, за них ся поручаєт, мовячи, штостє им учинили, мнЂстє учинили, я за них отдам.
Другая, абы тым способом указал нам собою слуг своих, а найболше ієреов Христовых, гдыж якій сам Христос был, такій и слугы єго, не болшіи над пана своєго, мало што на сем свЂтЂ маючи, от людей взгоржени и осмЂяни, мусу жадного нЂкому не чинячи, сами долегливости и бЂды поносячи.
Третяя, абы антихриста и слуг єго указал, которій во всєм єму противни: горди, вывышени, богати, славни, Христовым прикры и страшливи, фортелєм, а кгвалтом всЂх за собою тягнучи, сами долегливостей не терпячи, всЂ бЂды задаючи, а найболше Христовым. Не так о убогих, як о богатих стараючися и их подсЂдаючи, хотячи ся на сем свЂтЂ воцарити, и кто бы ся им не покорил — мучителЂ окрутныє, о которых, нам даючи, Христос престрогу мовил: «Княжа свЂта сего идєт, але во мнЂ не маєт нЂчого», то єст, не в моих мЂсце буде мЂти.
Христов приход оповЂдаєм не толко первый, але и другій, над першій оздобнЂйшій, который маєт быти осмого вЂку. АбовЂм свЂдчат докторовє святыи, иж яко Христос пришол другій раз в осмый день по воскресеніи из мертвых до учеников своих, также и другій раз в осмый вЂк з неба прійти маєт.
А будєт приход єго вторый на землю славный, з моцу барзо великою и з страхом на противных.
Пєрвоє, абы моцу и духом уст своих, то єст розказом, оного гордого, ту на свЂтЂ людми не звЂтяжоного антихриста и слуг єго, фалшивых пророков, забил, яко сам през пророка мовит: «Ово я на пророки фалшивыи, которій зводят людій моих».
Другоє: абы всЂх своих, которій, звести ся не давши, до конца ждучи єго, вытерпят от всякого страху и небезпеченства антихристова, моцу своєю выбавил и славою вЂчною ту на свЂтЂ взгорженных тогды прославил. Яко сам мовит: «Славячих мя прославлю, а которій мною взгоржают, безчестни зостанут». И зась мовит: «ПрійдЂте ко мнЂ вси змордованныи и обтяженныи, а я вас успокою»...
РОЗДЂЛ ЧЕТВЕРТЫЙ
Яко Христос час приходу своєго и конец того свЂта жадному не ознаймил, толко знаки певныє и престорогу для антихристов оповЂл, которіи оному остатнему антихристу, люд до купы зводячи, пред єго приходом мЂли повстати...
Знак трєтій
Єще ж смотрЂмо, што за знаки мают ся показати на духовных. Избавитель мовил: и тогды згоршатся многіє, и єдин другого выдасть, и зненавидит друг друга. И кгды услышиш, иж владыки на владык, и клирики на клириков, и иных стану духовного на себе повстаючих и до кровє находячих, тогды не тривожся, бо ти оповЂжено. Не смотри ж того, што ся тепер дЂєт, але пилнуй, што ти перше в письмЂ єст ознаймено. И хотяй бым и я, учачи тебе, гинул, але ты не погибай. Пристоит бовЂм ученикови лЂпшим и опатрнЂйшим над учителя быти. ОпослЂд пришедши, а першим быти, гдыж и в єдинадцатую годину бог пріймуєт. Не дивуйся, иж владыки єдины других зненавидят. АбовЂм и межи апостолами нашолся продавца.
Вырозуменя
И на тот час згоршатся многіє. На то мало што потреба писати, кгдыж ся тоє власне тепер дЂєт, иж не толко посполитыє, але и духовныє згоршившись, для покоры и убозства церквє Христовы отбЂгают, а до гордого и панством обогаченого княжати свЂта того, окаянныи, отходят. Яко Іюда христопродавца от Христа убогого, не для инои причины до богоубійцов жидов, єдно для лакомства маєтности отшол. Также и тыє, святобливых патріархов, убогих и покорных слуг Христовых отступуют, и великих добродЂєв своих, от которых приняли благословенство божіє, неневидят, а праве выдают на фрасунки. Вшак же кгды тоє видиш, розумЂй, яко учит Кирил святый, не вЂра злая, от которои они, отступуючи, гинут, але их негодность, на которих ся тыє знаки выполняют. Яко и Юда святый пишет: иж в остатніє часы будут насмЂвцы ведле своєи пожадливости и нечистости ходячи, а то суть тыи, которіи ся от єдности вЂри отдЂляют а суть телесни, духа не маючи, а вы теды, возлюбленыє в святой вашей вЂрЂ, будуйтеся духом святым, нЂчого не отступуючи святобливых отцев наших патріархов. И до конца з ними трваючи, спасемся.
Знак четвертый
А не толко на преложоных тот знак єст, але и на посполитых, мовит бовЂм: для размноженія злости высхнє любов межи многими. Может ли кто похвалится из межи вас, абы мЂл не облудную любов до ближнєго своєго? Азали не словами многокрот вЂншуєт всєго и осмЂхаєтся, ласкавым показуючися, а на сердци змышляєт зраду и чинит зле, мовячи добре.
Вырозумєня
И для розмноженія несправедливости згасне милость межи многими. На тоє Феофилакт святый пише: же умножатся зазрости, неприязны, погоршеня, лживыи пророци, которіи сут предотечЂ антихристовы, зводячи многих и на всякую реч несправедливости попудливых. И для великои несправедливости и практык антихристовых стрЂвожени будут люде так барзо, же и межи своими власными не найдеся искра любве. Выдаст бовЂм єден другого, а кто будєт до конца терпливый и, моцно стоячи, не поклонится, в таковых бЂдах спасен будет, яко добрый рыцыр в войнЂ, поты святый Феофилакт. А святыи патріархове, истинныи пастырЂ нашЂ, Иоаким Антиохийскій, Ієремія Костантинополскій, тут у нас будучи, юж близко сконченія свЂта хотячи тую искру любве божеи розпалити в людєх, братства церковный єдного святого православія греческого постановили, што тыж и наяснЂйшій корол полскій зверхностю панства привилейми то умоцнити рачил, хотячи, абы православныє христіяне ведлуг набоженства своєго к милости правдивой, єден кождый з ближним своим, в щирости и повинности своєи христіянскои сходячись, розмышляли єдин о другом, милост виполняючи, а гнЂв божій благаючи. Але того фудаменту милости Христовои, набарзЂй діявол ненавидит, и перше злых духовных, добру противных, (а нЂкоторых там же вписных) взбудил на тоє воєвати, а потом и посполитых много зводит, абы ся тому противили, што нам розказано конєчно любити, мовячи, братство возлюбЂте, бога бойтеся, Царя чтЂте. То єст богу намилшая реч – жити братству вкупЂ, за што нам обєцал дати и живот вЂчный.