Іван вишенський

І ван Вишенський – найвизначніший український письменник-полеміст кінця XVI – початку XVII ст. Біографічних відомостей про нього мало. Народився між 1533-1550 рр. у містечку Судова Вишня на Львівщині, де здобув початкову освіту. Жив у Луцьку та Острозі. В 70-80-х роках XVI ст. переселився на Афон (Греція), що став тоді найбільшим духовним центром православ’я. У монастирях Афона Вишенський був послушником, ченцем, а під кінець життя аскетом-пустельником в одній із келій над Егейським морем. Загалом на Афоні він прожив близько 40 років аж до своєї смерті у 20-х роках XVI ст. У 1604-1606 рр. Іван Вишенський перебував на Україні, був гостем львівського братства та свого приятеля Іова Княгиницького.

До нас дійшло 16 творів Івана Вишенського в різних рукописних списках. Ще у 1599-1600 рр. Іван Вишенський частину своїх творів переписав у спеціальну «Книжку», яку він готував до друку в Острозькій друкарні. «Книжка» складалася з передмов і десятьох послань; сюди, зокрема, ввійшли: «Оглавление писанного в книжце...», «О чину прочитання сего писання», «Ко прочитателю наединЂ сего писаня» і десять «глав», що є, власне, окремими творами – «Обличение диявола-миродержца...» (1599-1600), «Послання князю Василю Острозькому...» (1599-1600), «Порада» (1599-1600), «Писание до всЂх обще, в Лядской земли живущих» (1588), «Писание к утекшим от православкой вЂрн єпископам» (1598), «ИзвЂщеиие краткое о латинских прелестях...» (1588-1589), «О єретиках» (1599-1600), «Загадка философам латинским...» (1599-1600), «СлЂд к постижению и изучению художества...» («СлЂд краткий») (1599-1600) і «Новина, или ВЂсть...», яку не вважають оригінальним твором Вишенського. Після 1600 р. полеміст написав ще кілька творів: «Краткословный отвЂт Феодула... Петру Скарге» (1601), «Послания Домнікії» (1605), «Зачапка мудрого латынника з глупым русином» (1608-1609), «Послання львівському братству» (1610), «Послання Іову Княгиницькому» (1610), «Позорище мысленное» (1615-1616).

Спадщину полеміста прийнято поділяти на твори, написані до Брестської унії 1596 р., та твори, написані після неї, хоч усі вони мають багато спільного. Через те, що свої твори Іван Вишенський писав за межами Батьківщини, вони мають здебільшого форму «послань» чи «писань», адресованих або всьому народу, або певним особам, що видно із самих назв. Письменник неодноразово звертався до земляків і просив, щоб його «послання» читали «совокупно», тобто громадою, переписували, а оригінали повертали назад. Про те, що твори полеміста розповсюджувалися в рукописах, свідчить кілька списків, які дійшли до нас, зокрема найбільш повний так званий Підгорецький рукопис XVII ст. Поширювалися в рукописах твори Івана Вишенського і в Росії. Один із списків, що зберігається в Саратовському університеті, датується 1862 р.

КНИЖКА

КНИЖКА ИОАННА МНИХА ВИШЕНСКОГО ОТ СВЯТОЙ АФОНСКОЙ ГОРЫ. В НАПОМИНАНИЕ ВСЂХ ПРАВОСЛАВНЫХ ХРИСТИЯН, БРАТСТВАМ И ВСЂМ БЛАГОЧЕСТИВЫМ, В МАЛОЙ РОССИИ В КОРОНЂ ПОЛСКОЙ ЖИТЕЛСТВУЮЩИМ ИНОЧЕСКОГО ЧИНА ОБЩЕЖИТЕЛЯМ, АРХИМАНДРИТАМ, И СВЯЩЕННОИНОКАМ, И ЧЕСТНЫМ МОНАХАМ, И ИНОКИНЯМ ВСЂМ, СЕСТРАМ НАШИМ, И ПРОЧИИМ ТЩАТЕЛЯМ ЦЕРКОВНЫМ, БЛАГОДАТЬ ГОСПОДА НАШЕГО ИСУСА ХРИСТА И ЛЮБЫ БОГА ОТЦА И ПРИЧАСТИВ СВЯТОГО ДУХА БУДИ СО ВСЂМИ ВАМИ. АМИНЬ.

Посылаю вам термину о лжи, которая над истиною у вашей земли царствует, и бог от всЂх сторон и частий християнства хулится, духи ж лукавий поднебеснии (к ним же нам брань, по Павлу) ³ в християнст†нашем владЂют, отнюду же за невЂрие и бесплодие наше попущени есмо в запустЂние з нашею православною вЂрою. И если ся не почуете и не справите, знаючи да знаете, яко и в конец благочестие наше запустЂет, оставшии ж в безвЂрии вси погибнут. Уготован бо сосуд гнЂва божия на вашу землю пролитися, чому забЂгайте покаянием и исправлением вашим яже ко богу скоро. Понеж нЂсть незбожнЂйшее, хулнЂйшее, и несправедлившее, и нечистшее землЂ ни в поганьствЂ, як же ваша земля. Прото, молю вас, спасайтеся образом Лота, избЂгша из Содомы во Сигор, – Сигор же ест покаянне и очищение от грЂха – сицевым образом, яко ту послЂди о очищений церкви реклося, найдете. А егда сие исправите, чаю на милость божию, яко призрит на нас паки милосердным оком и благочестие наше воздвигнет, и всЂх, в нем благочестно живущих, спасет, и царства небесного наслЂдниками быти сподобит, еже нам всЂм получити, господи, дажд. Аминь.

Сию же термину, начисто преведши, и иншим всЂм знати о том дайте, понеж не о лычко или о ременец идет, але о цЂлую кожу, се ест о спасение душ наших и да не погибнем и дочасне и вЂчне от бога жива.

В грЂшницех от всЂх первЂйший, Во злобЂ от всЂх прелукавЂйший, В страстех от всЂх безчестнЂйший, В злонравии от всЂх богатший, В вЂрЂ же от всЂх неменший, И в покаянии не послЂднЂший.

Спасения вашего вам истинный желатель, Иоанн инок з ВишнЂ от святой Афонской горы рукою власною писал.