11. Право власності Українського народу на природні ресурси.

Ст. 13 Конституції України проголошує всі природні ресурси в територіальних межах країни об'єктом права власності народу України, тому на практиці виникають питання щодо узгодженості норми Конституції та норм екологічного законодавства, враховуючи набуття права приватної, комунальної та державної власності на природні ресурси. В юридичної літературі панус думка, що в даному випадку Конституція України регулює не відносини власності на природні ресурси, а закріплює суверенітет народу України на певну територію, на довкілля взагалі. Але, на нашу думку, доцільно визнати, що норма Конституції щодо проголошення природних ресурсів об'єктом права власності народу України має недосконале визначення і потребує внесення відповідних змін згідно з вимогами часу. Тому при розгляді форм власності на природні ресурси слід керуватись більш сучасним екологічним законодавством.

Право державної власності являє собою сукупність правових норм, шо закріплюють і охороняють належність природних ресурсів народу України в особі обраного ним представницького органу державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження державної власності.

Особливістю державної власності на природні ресурси є те, що в цьому випадку вона виступає у вигляді виняткової власності народу України. Це означає, що на природні ресурси, проголошені виключною власністю народу, у держави є лише компетенція по управлінню цими ресурсами в загальнонародних інтересах. Таким чином, право виняткової власності народу України на природні ресурси с особливою формою державної власності, що характеризує належність природних ресурсів та інших природних благ народу України в цілому.

12. Право приватної власності на природні ресурси. Його об'єкти та суб'єкти.

У приватній власності за чинним законодавством можуть знаходитися:

• об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом;

• замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів;

• замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, а також земельні ділянкі деградованих і малопродуктивних земель, набутих для залісення;

• окремі території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі рекреаційною призначення;

• об'єкти Червоної книги України, надані відповідно до закону з дозволу спеціальні уповноваженого органу у приватну власність, розведені (отримані) у штучних умовах від законно набутих у приватну власність об'єктів Червоної книги України, а також ввезені і Україну з-за кордону або набуті в Україні в осіб, які мають право приватної власності на ці об'єкти;

• земельні ділянки сільськогосподарського призначення; земельні ділянки, призначені для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражной будівництва; земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів, багатоквартирних жилих будинків, землі історико-культурного призначення, землі промисловості й транспорту, землі зв'язку й енергетичної системи.

Природні ресурси юридично закріплюються за певним громадянином, але право власності ними фактично здійснюють усі члени його сім'ї, що мають цивільну правоздатність. Тому, наприклад, надання у власність другої присадибної ділянки на сім'ю не допускається. Добровільна відмова від права власності на природний об'єкт можливі лише за згодою всіх дієздатних членів сім'ї. Смерть громадянина, якому було надане природний об'єкт на праві приватної власності, не позбавляє членів його сім'ї прав власності на нього. Вказане дає певні підстави визнавати фактичним суб'єктом прав приватної власності на природні ресурси сім'ю громадянина. Проте чинне екологічне законодавство сім'ю громадянина суб'єктом права власності не вважає.

Суб'єктом права приватної власності можуть бути тільки юридичні особі, засновані на праві приватної власності. Юридичні особі, засновані на праві державної або комунальної власності, не можуть бути власниками природних ресурсів. Вони їм надаються тільки в користування.