1.2 Обрання та затвердження теми

Тематика кваліфікаційних робіт складається провідними викладачами кафедр й затверджується на засіданні вченої ради Інституту права поточного навчального року. Перелік затверджених тематик вивішується на кафедральному стенді для ознайомлення. Зазначений перелік не є вичерпним, студент може самостійно сформулювати тему кваліфікаційної роботи і з відповідним обґрунтуванням подати заяву про її затвердження завідувачу кафедри.

При виборі теми необхідно враховувати, що в межах однієї форми навчання, як правило, не допускається виконання кваліфікаційної роботи за однією і тією ж темою двома чи більше студентами. Лаборант випускаючої кафедри має інформувати студентів про вже обрані теми кваліфікаційних робіт.

Студенти мають визначитись щодо теми кваліфікаційної роботи та обрати наукового керівника не пізніше ніж за два тижня до початку переддипломної практики.

Для студентів, які вчасно не визначилися з темою кваліфікаційної роботи, тему та керівника визначає завідувач кафедри з урахуванням принципу пропорційності.

Після вибору теми кваліфікаційної роботи студент подає заяву на ім’я завідувача кафедри, в якій просить затвердити і призначити керівника кваліфікаційної роботи. Якщо тема кваліфікаційної роботи відповідає тематиці затвердженій кафедрою, обґрунтовувати свій вибір студентові не потрібно. Якщо студент формулює тему кваліфікаційної роботи самостійно, він має навести конкретні мотиви свого вибору: робота над темою в межах наукових студентських досліджень, теоретичний інтерес до теми, зв’язок теми з професійною діяльністю, можливість використання додаткових джерел тощо.

Тема кваліфікаційної роботи повинна бути, по можливості, стислою, відповідати спеціальності «Правознавство» та суті наукової проблеми (завдання), що вирішується, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок. У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідження питання», «Дослідження деяких шляхів», «Деякі питання», «Матеріали до вивчення», «До питання» тощо, в яких не розкрита достатньою мірою суть проблеми.

Назва теми повинна бути короткою (7 слів ± 2 слова), адекватно відображати зміст роботи. Вона має обов’язково містити в концентрованому вигляді об’єкт і предмет дослідження, основний науковий результат (мету) або галузь використання результатів роботи. У назві повинна міститися не дія, а конкретний результат, який можливо було б перевірити.

Назва вважається сформульованою вдало, якщо вона відповідає актуальності, меті, завданням, науковим результатам і висновкам роботи.

1.3 Визначення актуальності, мети та завдань дослідження

Проблема, що повністю або частково вирішується у кваліфікаційній роботі, повинна бути актуальною, тобто такою, без вирішення якої неможлива побудова сучасної правової держави, правове регулювання певних правовідносин, подальший ефективний розвиток конкретного підприємства або організації. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими рішеннями проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити сутність проблеми або наукового завдання. Бажано, щоб вироблений напрямок дослідження був пов’язаний із планами організації та/або державними планами та програмами чи напрямком науково-дослідної роботи кафедри.

Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. Тобто, предмет дослідження є частиною об’єкта.

Об’єкт дослідження – процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Обов’язково об’єктом дослідження повинні бути правовідносини у певній сфері суспільного життя.

Предмет дослідження – це конкретна частина об’єкта дослідження, що міститься в межах об’єкта. Саме на предмет дослідження спрямована основна увага, оскільки предмет дослідження визначає мету дослідження.

Наприклад, об’єкт дослідження – перспективи спрощеної системи оподаткування. Предмет дослідження – значення спрощеної системи оподаткування у наповненні бюджетів держави. Або: об’єкт дослідження – вдосконалення сфери соціального забезпечення населення, предмет дослідження – заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи в Україні.

Об’єкт дослідження не повинен бути занадто об’ємним (наприклад, «порядок розгляду судами господарських спорів»). Він повинен мати безпосереднє відношення до предмета дослідження. В свою чергу, предмет дослідження повинен бути таким, щоб його можна було за відведений для виконання кваліфікаційної роботи проміжок часу досконально вивчити. З іншого боку – він не повинен бути занадто вузьким, оскільки існує загроза того, що не вдасться досягти необхідного обсягу матеріалу для оформлення роботи.

Після визначення об’єкта і предмета дослідження, слід сформулювати мету, а також завдання дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Не слід формулювати мету як дію, наприклад: «Дослідження стану дотримання законності в Україні», або «Вивчення досвіду захисту виборчих прав в країнах ЄС» тому, що слова «Дослідження» «Вивчення» тощо вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Метою повинна бути не дія, а конкретний результат, наприклад: «Удосконалення закону України …», «Розроблення рекомендацій щодо …», «Розроблення методики проведення …» тощо. Мета дослідження повинна бути сформульована настільки чітко, щоб досягнення цієї мети можна було б перевірити за конкретними результатами роботи (проект закону, рекомендації, методика тощо).

Завдання повинні бути необхідними і достатніми для досягнення поставленої мети. Не слід ставити надмірних завдань, що не мають безпосереднього відношення до поставленої мети. І в той же час, не повинні бути упущені завдання, без виконання яких унеможливлюється досягнення мети. Наприклад, метою досліджень є розроблення методики оцінки розміру шкоди, завданої неправомірним використанням прав інтелектуальної власності. Тоді завданнями дослідження можуть бути такі:

– збір із доступних джерел інформації відомостей, що стосуються визначення розміру завданої шкоди;

– аналіз джерел інформації та її реалізації;

– розроблення методики оцінки розміру завданої шкоди.