4. Методи перевірки якості вибухових речовин

Властивості ВР можуть змінюватися в процесі транспортування і зберігання. Тому під час надходженні на склад і в процесі зберігання ВР періодично випробовуються для оцінки їх придатності для подальшого зберігання і застосування. При надходженні ВР на базисні склади виконується весь комплекс випробувань. На витратних складах ВР піддаються тільки зовнішньому огляду.

Випробування ВР регламентовані «Єдиними правилами безпеки при вибухових роботах», і проводяться підривниками або лаборантами під керівництвом завідувача складом в наступні терміни:

1) ВР, що не містять рідких нітроефірів, – випробовуються в кінці гарантійного терміну і через кожен місяць після його закінчення;

2) ВР, що містять рідкі нітроефіри, – випробовуються в кінці гарантійного терміну і через кожен місяць після його закінчення;

3) якщо виникає сумнів в доброякісності ВР, випробування проводяться незалежно від термінів зберігання.

Випробування проводяться на спеціально відведених майданчиках на території складу.

Якщо ВР не витримало випробувань, вся партія бракується і складається акт, який прямує заводу виробникові і в Держгіртехнагляд України.

Можливість подальшого використання забракованих партій ВР на вибухових роботах визначається спеціальною комісією за участю представників заводу-виробника.

Зовнішньому огляду тари піддаються всі ВР, що надходять на склад в упаковці. При цьому встановлюється наявність зовнішніх пошкоджень на ящиках або мішках, перевіряються обв’язування та пломбування тари, відсутність слідів промокання. Ящики з дефектами відбирають в окрему партію, складають акт, а потім перевіряють внутрішню упаковку. При цілій внутрішній упаковці випробування проводяться за звичайною методикою. При поруше-ній упаковці випробуванню піддається кожен ящик.

Зовнішньому огляду патронів піддають п'ять пачок з партії, яка поступила на склад. Всі патрони оглядають. На патронах повинен стояти штамп з вказівкою типу ВР, маси патрона, дати виготовлення, номера патрону, марки заводу і номера ящиків.

При огляді патронів ВР, що містять рідкі нітроефіри (детоніти), перевіряється ексудація. На патронах і ящиках не повинно бути слідів рідких нітроефірів. При розгортанні оболонки патрона допускається наявність блискучої смужки в місці стикування паперу.

Наявність широкої блискучої смужки і крапель рідини свідчить про виділення рідких нітроефірів. Для перевірки краплю рідини обережно опускають у пробірку з водою. Якщо вона тоне і не змішується з водою, то це нітроефіри. Ділянку блискучої смужки паперу відривають і ударяють по ній молотком на ковадлі. Хлопок при ударі свідчить про виділення нітроефірів. Такі ВР необхідно негайно та обережно знищити.

Аміачно-селітрові ВР і тротил піддають наступним випробуван-ням.

Випробування на повну детонацію. Патрони викладають в один ряд торцями впритул. Повноту детонації визначають за поглибленнями в грунті на місці розташування патронів і відсутності залишків паперу і ВР. Гранульовані ВР поміщають в паперову гільзу заданого діаметру завдовжки більше п'яти діаметрів заряду. Ініціюють заряд КД або ЕД через проміжний детонатор (патрон амоніту №6ЖВ або шашка). При вибуху можливе розкидання окремих гранул і залишків паперової оболонки. Партія ВР вважається такою, що витримала випробування, якщо в трьох дослідах отримана повна детонація. У разі відмови число дослідів подвоюється, і при повторній відмові партія ВР бракується. Гранульовані і водовмісні ВР стійко детонують при розміщенні заряду в масиві гірських порід (у шпурі або свердловині) при діаметрах, в 4...5 разів менших відкритого заряду.

Випробування на передачу детонації. На щільному ґрунті по одній осі укладають два патрони ВР на відстані, яка зазначена в ДСТУ для даної ВР, і висаджують. Про повноту вибуху судять за наявності поглиблення в ґрунті, відсутності залишків паперу і ВР. ВР вважається такою, що витримала випробування, якщо при двох вибухах відмов не відбулося.

У разі відмови число дослідів подвоюють. Якщо при цьому буде знову відмова, партію ВР бракують. Патрони амоніту, що злежалися, перед випробуванням розминають. При випробуванні ВР, що надійшли на склад в мішках, виготовляють патрони діаметром 31±1 мм, масою 200±10 г. Водостійкі ВР випробовують після витримки патронів у воді на глибині 1 м у вертикальному положенні впродовж 1 год. При цьому до нижнього кінця активного заряду повинен дотикатися верхній кінець пасивного заряду. У характеристиках патронованих ВР вказується відстань, на яку передається детонація між патронами в рухомому стані і після витримки у воді. Ця величина є мірою чутливості ВР до зовнішнього імпульсу. Чим більша допустима відстань, тим надійніше детонує заряд.