- •Тема 1. Лекція №1. Основи теорії та практики вибуху
- •1. Коротка історія розвитку вибухових робіт
- •2. Поняття про вибух і вибухову речовину
- •3. Кисневий баланс. Отруйні гази вибуху
- •4. Елементи теорії процесу детонації
- •5. Теплота вибуху, температура, об’єм і тиск газів вибуху
- •Тема 2. Лекція №2. Оцінка ефективності та якості вибухових речовин
- •1. Загальні положення про роботу і баланс енергії вибуху
- •2. Класифікація методів випробування промислових вибухо-вих речовин
- •3. Оцінка властивостей вибухових речовин
- •4. Методи перевірки якості вибухових речовин
- •5. Оцінка технологічної стійкості вибухових речовин
- •6. Оцінка чутливості вибухових речовин
- •7. Кумулятивна дія вибуху
- •Тема 3. Лекція №3. Промислові вибухові речовини
- •1. Промислові вибухові хімічні речовини
- •2. Промислові вибухові механічні суміші та їх основні компо-ненти
- •3. Класифікація промислових вибухових речовин (за умова-ми застосування)
- •4. Запобіжні вибухові речовини та методи їх випробувань
- •5. Інші вибухові речовини
- •Тема 4. Лекція №4. Способи та засоби висадження зарядів промислових вибухових речовин
- •1. Класифікація способів і засобів висадження промислових вибухових речовин
- •2. Засоби та технологія вогневого висадження зарядів вибухових речовин
- •3. Засоби та технологія електровогневого висадження зарядів вибухових речовин
- •4. Засоби та технологія електричного висадження зарядів вибухових речовин
- •5. Основні схеми електропідривних мереж та елементи їх розрахунку
- •6. Засоби та технологія висадження зарядів за допомогою детонуючого шнура
- •7. Безполум’яне висаджування
- •Тема 5. Лекція №5. Дія вибуху заряду вибухової речовини у гірській породі
- •1. Класифікація зарядів вибухових речовин
- •2. Елементи вирви вибуху
- •3. Механізм руйнування порід вибухом окремого заряду та одночасним вибухом двох зарядів
- •4. Руйнування порід при короткоуповільненому підриванні зарядів
- •5. Загальні принципи розрахунку зарядів вибухових речовин
- •6. Сейсмічна дія вибуху. Дія ударних повітряних хвиль на оточуючі об’єкти
- •Тема 6. Лекція №6. Вибухові технології при підземних гірничих роботах
- •1. Заряди вибухових речовин і їхнє розташування при спорудженні підземних гірничих виробок
- •2. Паспорт буропідривних робіт
- •3. Розрахунок параметрів буропідривних робіт для однорідного вибою
- •4. Розрахунок параметрів буропідривних робіт для неоднорід-ного вибою з декількома оголеними поверхнями
- •5. Розрахунок параметрів буропідривних робіт при контур-ному висаджуванні
- •6. Розрахунок параметрів буропідривних робіт в очисному вугільному вибої
- •7. Підривні роботи при підземному видобутку руди та розрахунок їх параметрів
- •Тема 7. Лекція №7. Вибухові технології при відкритих гірничих роботах
- •1. Розрахунок зарядів і проведення підривних робіт методом камерних зарядів
- •2. Розрахунок зарядів і ведення підривних робіт методом свердловинних зарядів
- •3. Проведення підривних робіт шпуровим методом і накладними зарядами
- •4. Ступінь подрібнення гірських порід вибухом, способи визначення та регулювання
- •Тема 8. Лекція №8. Організація проведення підривних робіт
- •1. Зберігання вибухових матеріалів
- •2. Облік, видача і підготовка вибухових матеріалів до проведення підривних робіт
- •3. Транспортування вибухових матеріалів
- •4. Знищення вибухових матеріалів
- •5. Загальний порядок підривних робіт
- •6. Техніко-економічні показники вибухових робіт
- •7. Відповідальність за порушення правил безпеки при підривних роботах
- •Питання для підсумкового контролю знань
- •Словник термінів
3. Проведення підривних робіт шпуровим методом і накладними зарядами
Метод шпурових зарядів має два різновиди: підривання звичайних шпурових зарядів і підривання котлових у шпурах, що застосовуються в тих випадках, коли неможливо застосувати метод свердловинних зарядів.
Найчастіше шпурові заряди застосовують при незначній висоті уступів (до 3...5 м), при селективній розробці родовища, коли потужність окремих пластів незначна. ЛНО беруть залежно від висоти уступу і міцності порід 0,4...0,8Н (менше значення належить до високих уступів і міцних порід). Наприклад, у міцних породах при висоті уступу 1...3 м ЛНО беруть від 0,7 до 1 м, а у слабких породах – від 0,9 до 1,5 м. Відстань між шпурами дорівнює 1...1,4W, перебур шпурів – 0,1...0,3 м.
У разі підривання породи шпуровими зарядами порода дробиться дрібніше і більш рівномірно завдяки частішому розта-шуванню зарядів. Розмір грудок не перевищує 450 мм. Витрата ВР і вартість робіт на 1 м3 при методі шпурових зарядів вища, ніж при методі свердловинних зарядів. При котлових шпурах вона середня за ефективністю.
Для розрахунку шпурових зарядів можна користуватися тими ж формулами, що для розрахунку зарядів свердловин. Питому витрату ВР, кг/м3, визначають за нормативами Союзпідриввиробу (див. табл. 7.2), а також обчислюють за формулою (7.12). Шпури заповнюють ВР звичайно на 2/3 довжини, іншу частину – забивкою.
Шпурові заряди, крім того, застосовують для дроблення грудок негабариту – результату підривання свердловинними і мінними зарядами. Розміри габаритних грудок залежать від розмірів ковша екскаватора і прийомного отвору дробарки (якщо підірвану породу пропускають через них), максимальний розмір визначаються за формулою (7.28) чи (7.29).
Грудки, що мають великий розмір, належать до негабариту. При поточному методі робіт до них відносять грудки з розміром понад 400 мм. У грудках бурять один чи кілька шпурів, залежно від розмірів. Глибина шпуру не перевищує 2/3 товщини негабариту. Шпур заряджають на 0,3...0,5 його довжини. Іншу частину запов-нюють матеріалом забивки. Витрата ВР на 1 м3 породи при підриванні шпурів у негабариті приблизно в 5 разів менша, ніж у разі підривання їх у масиві породи. Шпурові заряди підривають як вогневим, так і електричним способами.
Для дроблення негабариту найчастіше застосовують зовнішні заряди. При такому способі витрата ВР у 5...8 разів більша, ніж при шпуровому, але відпадає потреба у бурінні шпурів. Зовнішній заряд розміщують на брилу з того боку, де товщина її менша. Поверх заряду насипають шар (не менше висоти заряду) матеріалу забивки. Зовнішні заряди можна підривати вогневим і електричним способами. У разі вогневого підривання послідовність повинна бути така, щоб ті заряди, які вибухнули, не могли розкидати заряди, що вибухають пізніше.
Для зниження витрати ВР і дальності розлітання уламків породи при дробленні негабариту доцільно застосовувати гідропідривний спосіб. У шпур діаметром 36...43 мм, пробурений на 2/3 товщини негабариту, вміщують патрони ВР масою 20...30 і діаметром 22...25 мм у гумовій оболонці з вмонтованим електродетонатором чи капсулем-детонатором запалювальної трубки, заряд підвішують приблизно у центрі. Потім цей шпур заповнюють водою на 80...90% його глибини і підривають заряд. Удар газів вибуху передається породі водою і негабарит розламується на грудки, які практично не розлітаються. Витрата ВР при цьому зменшується в 3 рази і розліт породи – у 3...4 рази. При невеликому розмірі негабариту заряд ВР замінюють складеним у 2...3 рази відрізком ДШ. При дробленні негабариту зовнішніми зарядами їх доцільно вміщати в поліети-ленові мішки з водою.
Котлові заряди застосовують в уступах висотою 4...10 м. ЛНО беруть 0,8Н, відстань між котловими зарядами 1...1,1W, перебур – 0,1W. Але за дією ці заряди відносять до камуфлетних.
Котлові заряди розраховують таким же методом, як і заряди мінних штолень, оскільки в обох випадках вони зосереджені на рівні підошви. У цьому випадку може бути застосована формула (7.11), тоді значення qн береться за нормативами Союзпідривпрому (див. табл. 7.2).
В уступах висотою 6 м при породах X...XVI категорій міцності для утворення котла, здатного вмістити основний заряд, роблять два-три простріли. Після кожного шпур продувають стисненим повітрям, щоб очистити його від подрібненої породи. Наступне заряджання здійснюють не раніше, ніж через 15 хв. після вибуху, щоб стінки котла встигли охолонути.
У разі розміщення основного заряду в шпурі вибуховою речовиною заповнюють не тільки котел, але і циліндричну частину шпуру на 2/3 його довжини. Іноді утворюють невеликий котел ще і посередині шпуру, щоб краще подрібнити породу верхньої половини уступу. Котлові заряди підривають електродетонатором чи детонуючим шнуром. Метод котлових зарядів широкого застосування не отримав.
