3. Проведення підривних робіт шпуровим методом і накладними зарядами

Метод шпурових зарядів має два різновиди: підривання звичайних шпурових зарядів і підривання котлових у шпурах, що застосовуються в тих випадках, коли неможливо застосувати метод свердловинних зарядів.

Найчастіше шпурові заряди застосовують при незначній висоті уступів (до 3...5 м), при селективній розробці родовища, коли потужність окремих пластів незначна. ЛНО беруть залежно від висоти уступу і міцності порід 0,4...0,8Н (менше значення належить до високих уступів і міцних порід). Наприклад, у міцних породах при висоті уступу 1...3 м ЛНО беруть від 0,7 до 1 м, а у слабких породах – від 0,9 до 1,5 м. Відстань між шпурами дорівнює 1...1,4W, перебур шпурів – 0,1...0,3 м.

У разі підривання породи шпуровими зарядами порода дробиться дрібніше і більш рівномірно завдяки частішому розта-шуванню зарядів. Розмір грудок не перевищує 450 мм. Витрата ВР і вартість робіт на 1 м³ при методі шпурових зарядів вища, ніж при методі свердловинних зарядів. При котлових шпурах вона середня за ефективністю.

Для розрахунку шпурових зарядів можна користуватися тими ж формулами, що для розрахунку зарядів свердловин. Питому витрату ВР, кг/м³, визначають за нормативами Союзпідриввиробу (див. табл. 7.2), а також обчислюють за формулою (7.12). Шпури заповнюють ВР звичайно на 2/3 довжини, іншу частину – забивкою.

Шпурові заряди, крім того, застосовують для дроблення грудок негабариту – результату підривання свердловинними і мінними зарядами. Розміри габаритних грудок залежать від розмірів ковша екскаватора і прийомного отвору дробарки (якщо підірвану породу пропускають через них), максимальний розмір визначаються за формулою (7.28) чи (7.29).

Грудки, що мають великий розмір, належать до негабариту. При поточному методі робіт до них відносять грудки з розміром понад 400 мм. У грудках бурять один чи кілька шпурів, залежно від розмірів. Глибина шпуру не перевищує 2/3 товщини негабариту. Шпур заряджають на 0,3...0,5 його довжини. Іншу частину запов-нюють матеріалом забивки. Витрата ВР на 1 м³ породи при підриванні шпурів у негабариті приблизно в 5 разів менша, ніж у разі підривання їх у масиві породи. Шпурові заряди підривають як вогневим, так і електричним способами.

Для дроблення негабариту найчастіше застосовують зовнішні заряди. При такому способі витрата ВР у 5...8 разів більша, ніж при шпуровому, але відпадає потреба у бурінні шпурів. Зовнішній заряд розміщують на брилу з того боку, де товщина її менша. Поверх заряду насипають шар (не менше висоти заряду) матеріалу забивки. Зовнішні заряди можна підривати вогневим і електричним способами. У разі вогневого підривання послідовність повинна бути така, щоб ті заряди, які вибухнули, не могли розкидати заряди, що вибухають пізніше.

Для зниження витрати ВР і дальності розлітання уламків породи при дробленні негабариту доцільно застосовувати гідропідривний спосіб. У шпур діаметром 36...43 мм, пробурений на 2/3 товщини негабариту, вміщують патрони ВР масою 20...30 і діаметром 22...25 мм у гумовій оболонці з вмонтованим електродетонатором чи капсулем-детонатором запалювальної трубки, заряд підвішують приблизно у центрі. Потім цей шпур заповнюють водою на 80...90% його глибини і підривають заряд. Удар газів вибуху передається породі водою і негабарит розламується на грудки, які практично не розлітаються. Витрата ВР при цьому зменшується в 3 рази і розліт породи – у 3...4 рази. При невеликому розмірі негабариту заряд ВР замінюють складеним у 2...3 рази відрізком ДШ. При дробленні негабариту зовнішніми зарядами їх доцільно вміщати в поліети-ленові мішки з водою.

Котлові заряди застосовують в уступах висотою 4...10 м. ЛНО беруть 0,8Н, відстань між котловими зарядами 1...1,1W, перебур – 0,1W. Але за дією ці заряди відносять до камуфлетних.

Котлові заряди розраховують таким же методом, як і заряди мінних штолень, оскільки в обох випадках вони зосереджені на рівні підошви. У цьому випадку може бути застосована формула (7.11), тоді значення q_н береться за нормативами Союзпідривпрому (див. табл. 7.2).

В уступах висотою 6 м при породах X...XVI категорій міцності для утворення котла, здатного вмістити основний заряд, роблять два-три простріли. Після кожного шпур продувають стисненим повітрям, щоб очистити його від подрібненої породи. Наступне заряджання здійснюють не раніше, ніж через 15 хв. після вибуху, щоб стінки котла встигли охолонути.

У разі розміщення основного заряду в шпурі вибуховою речовиною заповнюють не тільки котел, але і циліндричну частину шпуру на 2/3 його довжини. Іноді утворюють невеликий котел ще і посередині шпуру, щоб краще подрібнити породу верхньої половини уступу. Котлові заряди підривають електродетонатором чи детонуючим шнуром. Метод котлових зарядів широкого застосування не отримав.