2. Облік, видача і підготовка вибухових матеріалів до проведення підривних робіт

Персонал для підривних робіт. До персоналу належать особи, які виконують підривання та керують цими роботами, працівників складів ВМ, пунктів підготовки і виготовлення найпростіших гранульованих і водомістких ВР.

Персонал для керівництва підривними роботами. Керівництво підривними роботами на підприємствах гірничого профілю покладається на керівника підприємства, при підрядному способі ведення робіт – на керівника підрядного підприємства чи призначеного ним керівника виробничого підрозділу цього підприємства; на підприємствах негірничого профілю – на особу технічного нагляду, призначеного керівником підприємства.

До керівництва підривними роботами допускаються особи, що закінчили гірничі інститути і технікуми, а також спеціальні курси, що дають право на технічне керівництво гірничими і підривними роботами. При цьому вони повинні здати іспит представникам органів Держнаглядохоронпраці України.

На посаду керівника дільниці підривних робіт можуть призначатися гірничі інженери з підземним стажем роботи не менше одного року і гірничих техніки з підземним стажем роботи у вугільних шахтах не менше трьох років (на рудниках - не менше двох років).

Інженерно-технічні працівники, що здійснюють керівництво підривними роботами, не рідше одного разу в три роки проходять атестацію на знання правил безпеки з питань, що входять у їхні обов'язки.

Персонал для проведення підривних робіт. До виконання підривних робіт і робіт, пов'язаних з виготовленням і підготовкою ВР, зберіганням і перевезенням ВМ на підприємствах, допуска-ються тільки особи, призначені відповідними наказами.

Підривні роботи повинні виконуватися підривниками (майстрами-підривниками) чоловічої статі. У шахтах, небезпечних щодо газу чи пилу, виробництво підривних робіт дозволяється лише майстрам-підривникам.

До навчання за цією професією для вугільних шахт небезпечних щодо газу чи пилу допускаються особи, що мають середню освіту, не молодше 22 років і стаж на підземних роботах не менше двох років. На всіх інших підривних роботах – не молодше 20 років і стаж роботи не менше одного року за фахом, що відповідає характеру роботи підприємства.

Навчання слід проводити з відривом від виробництва на спеціальних курсах при інститутах, технікумах гірничого профілю чи в учбово-курсових комбінатах підприємств, що ведуть підривні роботи і мають відповідні дозволи (ліцензії) органів Держнагляд-охоронпраці України.

Кваліфікація “підривник” (“майстер-підривник”) надається особам, що пройшли навчання за відповідною програмою, що здали іспит і отримали “Єдину книжку підривника” (ЄКП) чи “Єдину книжку майстра-підривника” (ЄКМП).

Іспити для присвоєння кваліфікації підривника (майстра-підривника) повинна приймати комісія під керівництвом представника органу Держнаглядохоронпраці України, призначена керівником підприємства.

До самостійного виконання підривних робіт підривник допускається тільки після роботи стажистом під керівництвом досвідченого підривника протягом місяця.

Дозволяється присвоювати кваліфікацію підривника і видавати ЄКП чи ЄКМП без навчання особам, що мають права керівництва відповідними підривними роботами, що здали іспити кваліфіка-ційній комісії. До самостійної роботи такі особи допускаються також після стажування в зазначеному вище порядку.

Не рідше одного разу в два роки знання підривників (майстрів-підривників) перевіряє кваліфікаційна комісія (заздалегідь вони повинні пройти підготовку за спеціальною програмою). Такі перевірки проводяться також у тих випадках, коли буде помічено, що підривник (майстер-підривник) порушив вимоги правил безпеки. Підривники (майстри-підривники), що не здали іспитів, позбавляються права на виконання підривних робіт і можуть бути допущені до повторної перевірки кваліфікаційною комісією тільки після перепідготовки, про що видається розпорядження зазначеного керівника підривними роботами.

Якщо підривників (майстрів-підривників) переводять на новий вид підривних робіт, вони повинні пройти перепідготовку за відповідною програмою, затвердженою керівником за узгодженням з органами Держнаглядохоронпраці України, здати іспити кваліфікаційні комісії і пройти 10-денне стажування.

Підривники (майстри-підривники) після перерви в роботі за своєю кваліфікацією понад один рік допускаються до самостійного виконання підривних робіт тільки після здачі іспиту кваліфікаційній комісії і 10-денного стажування. При переході підривників (майстрів-підривників) на шахти, небезпечні щодо газу чи пилу, вони повинні пройти додаткову підготовку за програмою, погодженою з Держнаглядохоронпраці України, здати іспит кваліфікаційній комісії і пройти 15-денне стажування. При переході на шахти, надкатегорійні чи небезпечні за раптовими викидами, стажування повинне продовжуватися 20 днів.

На час заряджання шпурів і монтажу вибухової мережі підривнику (майструпідривнику) виділяють помічників з числа найдосвідченіших робітників, що здали іспит кваліфікаційній комісії й одержали посвідчення на право участі в заряджанні шпурів під безпосереднім контролем майстра-підривника.

До здачі іспитів допускаються особи, що мають стаж на підземних роботах не менше одного року.

Допуск робітників з посвідченням до роботи повинен проводитися наказом по шахті. Число помічників приймається залежно від кількості шпурів чи від площі перерізу виробки в проходці: один – при кількості шпурів не більш 30 чи площі перерізу виробки до 10 м²; два – при кількості шпурів від 31 до 60 чи площі перерізу виробки 11…20 м²; три помічники – при кількості шпурів більш 60 чи площі перерізу виробки більше 20 м². Число помічників у вибоях вертикальних шахтних стовбурів повинне бути не більше трьох у вибоях, що містять до 60 шпурів; не більше шести у вибоях, що містять понад 60 шпурів.

Забороняється залучати майстрів-підривників і піднощиків, що мають при собі ВМ, до виконання сторонніх робіт. За умови зберігання ВМ на місцях робіт у спеціальних сейфах чи контейнерах, закритих на замок, допускається залучення піднощиків ВМ до виконання інших робіт.

Персонал для робіт, пов'язаних зі зберіганням ВМ. Завідуючими складами ВМ можуть бути особи, що мають право керувати підривними роботами, що закінчили ВНЗ (технікуми) за фахом “технологія ВР”. На цю посаду також призначають осіб, з правом на проведення підривних робіт, що пройшли додаткову підготовку за типовою програмою підготовки завідувачів складами ВМ, що здали іспити кваліфікаційній комісії й одержали посвідчення про здачу іспитів.

Роздавальниками ВМ на складах дозволяється призначати осіб, з освітою не нижче 8 класів, що пройшли підготовку за типовою програмою для завідувачів складами ВМ, здали іспит кваліфіка-ційній комісії й одержали посвідчення. Вони допускаються до самостійної роботи після 10-денного стажування.

Лаборантами базисних складів ВМ можна призначати осіб, що пройшли підготовку за відповідною програмою, здали іспити кваліфікаційній комісії і отримали посвідчення.

В організаціях, що використовують вибухові матеріали в науково-дослідних, експериментальних і навчальних цілях, до роботи з ВМ можуть бути допущені наукові співробітники, викладачі і лаборанти, що мають ЄКП чи ЄКМП і пройшли 10-денне стажування під керівництвом досвідченого фахівця.

Облік і видача ВМ. Документація дільниці підривних робіт. На дільниці підривних робіт (ПР) чи буропідривних робіт (БПР) діє (з різним терміном зберігання) більше 30 найменувань технічної й обліково-контрольної документації.

Документація, що веде кількісний облік ВМ, містить у собі чотири типові форми.

Книга обліку прибутку і видатку вибухових матеріалів (форма1). Призначена для кількісного обліку ВМ на базисних і видаткових складах. Вона повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена печаткою чи пломбою безпосередньо контролюючої організації (Держнаглядохоронпраці України). Книгу ведуть завідувачі складів чи роздавальники.

Для кожного виду ВМ у книзі відкриваються окремі рахунки, причому для кожного рахунку залишається необхідна кількість аркушів з урахуванням кількості щоденних записів і періоду, на який вона розрахована. Залишок кожного виду ВМ підраховується на кінець доби.

Книга обліку видачі і повернення вибухових матеріалів (форма 2). Книга ведеться на видаткових складах. Вона також повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена печаткою чи пломбою безпосередньо контролюючої організації. Завідувач чи розда-вальник складу записують видачу ВМ підривникам і повернення невикористаних ВМ. Наприкінці доби підраховується, скільки і який вид ВМ витрачений за добу, і під рискою записується їх видаток (відпущені за винятком повернутих). Облік руху ВМ у дільничних пунктах зберігання повинен здійснюватися за формою 2у.

Наряд-накладна (форма 3). Призначена для видачі вибухових матеріалів з одного складу на іншій, наприклад, з базисного на видатковий. Вона видається бухгалтерією працівнику підприємства з метою пред'явлення разом з дорученням на складі для одержання ВМ і потім є супровідним документом.

Завідувач складом (комірник, роздавальник), відпустивши ВМ, один екземпляр наряд-накладної зберігає, іншу видає одержувачу як супровідний документ, а два екземпляри з дорученням одержувача передає в бухгалтерію. Один з них залишається при бухгалтерській проводці для списання ВМ зі складу, а інший із звітом направляється одержувачу.

Показники наряд-накладної щодня записуються в книгу за формою 1 на базисному складі ВМ.

Наряд-путівка на проведення підривних робіт (форма 4). Призначена для відпуску ВМ підривникам (майстрам-підривникам). У ній зазначені місце підривних робіт, кількість шпурів і ВМ (за видами). Наряд-путівка підписується начальником дільниці, на якій повинні проводитися підривні роботи, або іншою посадовою особою відповідного рівня. На шахтах, небезпечних щодо газу чи пилу, наряд-путівка підписується, крім того, головним інженером, начальником ВТБ і начальником дільниці ПР (БПР). При цьому, зокрема, забороняється одночасна видача майстром-підривником для проведення підривних робіт ВР різних класів, а також запобіжних і незапобіжних ЕД, у тому числі ЕДКУ і ЕДУД для різних вибоїв, якщо в одному з них застосовуються ЕД з великим чи уповільненням ВР більш низького класу.

Після закінчення робіт майстер-підривник і особа технічного нагляду, що безпосередньо керувала підривними роботами, підтверджують своїми підписами в наряд-путівці фактичну витрату ВМ за призначенням. Майстер-підривник по закінченні зміни зобов'язаний особисто відзвітуватися на складі ВМ про витрату ВМ і у випадку наявності залишків ВМ здати їх. Вибухові матеріали не повинні видаватися підривникам (майстрам-підривникам), що не відзвітувалися у витраті раніше отриманих ВМ.

Наряд-путівка на складі ВМ є підставою для запису виданих ВМ у “Книгу обліку видачі і повернення ВМ”, а заповнена після закінчення роботи - підставою для списання ВМ у “Книзі обліку прибутку і видатку ВМ”.

У прибутково-видаткових документах і книгах обліку ВМ не допускаються записи олівцем, помарки і підчищення записів, а всякого роду виправлення робляться проставленням нових цифр. Кожне виправлення обумовлюється і підписується особою, яка внесла виправлення.

Перевірка правильності обліку, зберігання і наявності ВМ на складах повинна проводитися щомісяця особами, призначеними керівником підприємства і періодично - представником органу Держнаглядохоронпраці. У випадку виявлення під час перевірки нестачі чи надлишку ВМ відомості негайно повідомляється керівнику підприємства і слідчим органам для вживання заходів.

З іншої документації дільниці ПР варто виділити наступні найбільш важливі документи:

- паспорт складу ВМ;

- дозвіл на проведення підривних робіт;

- посвідчення на придбання ВМ;

- список осіб, що залучаються до роботи з ВМ;

- паспорти БПР шахти;

- книга інструктажу з безпеки робіт;

- журнал перевірки ЕД;

- журнал реєстрації відказів при підривних роботах;

- книга нарядів дільниці ВР;

- книга розпоряджень гірничотехнічної інспекції Держнагляд-охоронпраці України;

- заходи щодо удосконалення вибухової справи.

Підготовка ВМ до підривних робіт. Маркування ВМ. Під підготовкою ВМ до підривних робіт розуміється приведення ВР і ЗІ перед видачею майстру-підривнику в стан, придатний для їх застосування при підривних роботах.

Підготовка ВМ виконується на видаткових складах ВМ як безпосередньо у приміщеннях складів, так і в спеціально обладнаних для цієї мети будинках, зарядних майстернях, а також на відкритому повітрі. Кожен вид ВМ готується до роботи відповідно до вимог посібників чи інструкцій із застосування. Так, перед видачею аміачно-селітрені ВР, якщо вони зволожені понад припустиму норму і злежалися, повинні бути просушені і розпушені. Нітрогліцеринові ВР, якщо вони замерзлі, повинні повністю відтанути.

Усі ЕД перед видачею перевіряють на цілісність містка і на відповідність опору границям, зазначеним на етикетках пакувальної тари. Кінці детонаторних проводів повинні бути замкнені накоротко.

Для підвищення відповідальності підривників (майстрів-підривників) за отримані для ВМ проводиться їх маркірування. Воно дозволяє установити приналежність невикористаних і не зданих на склад ВМ. Таким чином, мета маркування – посилення відповідальності і контролю за обліком, зберіганням і викорис-танням їх за призначенням.

Електродетонатори і капсулі-детонатори підлягають маркуванню на видатковому складі ВМ перед видачею майстрам-підривникам (підривникам). Маркування передує перевірці електричного опору ЕД. Для цього передбачається нанесення на гільзи шести маркувальних знаків (індексів), – наприклад, КВ 84 ВП, а саме:

- два цифрових, що позначають найменування міністерства (відомства);

- два буквених, що наносяться ліворуч від цифрових і позначають підприємство;

- два буквених, установлюваних праворуч від цифрових і позначають номер, привласнений майстру-підривнику (підрив-нику).

Маркування ЕД рекомендується робити маркіраторами. Нанесення знаків виконується їх видавлюванням на зовнішній поверхні гільзи за допомогою маркірувальної голівки за нагрудним щитком з оргскла чи іншого матеріалу, що забезпечує задовільну видимість.

Знаки видавлюються по периметру гільзи на 1...1,3 мм нижче нижнього зиґзаґу заводського обтиску рівномірно і чітко без порушення герметичності ЕД, що маркірується і цілісності гільзи. На багатьох шахтах маркірують ЕД штемпельною фарбою за допомогою спеціальних штемпелів. Маркувальні знаки слід наносити на КД до виготовлення запалювальної трубки.

Маркування ЕД і КД повинне здійснюватися відповідно до інструкції, затвердженої Держнаглядохоронпраці України.

У випадку проведення підривних робіт групою підривників (майстрів-підривників) ЕД і КД маркірують номером старшого з них. Номер, привласнений підривнику (майстру-підривнику), при переводі його на іншу роботу чи звільненні, повинен бути зарезервований не менше ніж на три роки.

На заводах-виготовлювачах ВР маркіруються шляхом нанесення міток незмивної фарби на кожнім патроні ВР, крім передбачених стандартних укомплектувань індивідуального заводського номеру.

Запис номерів патронів ВР, виданих підривникам (майстрам - підривникам), здійснюється у “Книзі обліку видачі і повернення вибухових матеріалів” (форма 2).