- •Тема 1. Лекція №1. Основи теорії та практики вибуху
- •1. Коротка історія розвитку вибухових робіт
- •2. Поняття про вибух і вибухову речовину
- •3. Кисневий баланс. Отруйні гази вибуху
- •4. Елементи теорії процесу детонації
- •5. Теплота вибуху, температура, об’єм і тиск газів вибуху
- •Тема 2. Лекція №2. Оцінка ефективності та якості вибухових речовин
- •1. Загальні положення про роботу і баланс енергії вибуху
- •2. Класифікація методів випробування промислових вибухо-вих речовин
- •3. Оцінка властивостей вибухових речовин
- •4. Методи перевірки якості вибухових речовин
- •5. Оцінка технологічної стійкості вибухових речовин
- •6. Оцінка чутливості вибухових речовин
- •7. Кумулятивна дія вибуху
- •Тема 3. Лекція №3. Промислові вибухові речовини
- •1. Промислові вибухові хімічні речовини
- •2. Промислові вибухові механічні суміші та їх основні компо-ненти
- •3. Класифікація промислових вибухових речовин (за умова-ми застосування)
- •4. Запобіжні вибухові речовини та методи їх випробувань
- •5. Інші вибухові речовини
- •Тема 4. Лекція №4. Способи та засоби висадження зарядів промислових вибухових речовин
- •1. Класифікація способів і засобів висадження промислових вибухових речовин
- •2. Засоби та технологія вогневого висадження зарядів вибухових речовин
- •3. Засоби та технологія електровогневого висадження зарядів вибухових речовин
- •4. Засоби та технологія електричного висадження зарядів вибухових речовин
- •5. Основні схеми електропідривних мереж та елементи їх розрахунку
- •6. Засоби та технологія висадження зарядів за допомогою детонуючого шнура
- •7. Безполум’яне висаджування
- •Тема 5. Лекція №5. Дія вибуху заряду вибухової речовини у гірській породі
- •1. Класифікація зарядів вибухових речовин
- •2. Елементи вирви вибуху
- •3. Механізм руйнування порід вибухом окремого заряду та одночасним вибухом двох зарядів
- •4. Руйнування порід при короткоуповільненому підриванні зарядів
- •5. Загальні принципи розрахунку зарядів вибухових речовин
- •6. Сейсмічна дія вибуху. Дія ударних повітряних хвиль на оточуючі об’єкти
- •Тема 6. Лекція №6. Вибухові технології при підземних гірничих роботах
- •1. Заряди вибухових речовин і їхнє розташування при спорудженні підземних гірничих виробок
- •2. Паспорт буропідривних робіт
- •3. Розрахунок параметрів буропідривних робіт для однорідного вибою
- •4. Розрахунок параметрів буропідривних робіт для неоднорід-ного вибою з декількома оголеними поверхнями
- •5. Розрахунок параметрів буропідривних робіт при контур-ному висаджуванні
- •6. Розрахунок параметрів буропідривних робіт в очисному вугільному вибої
- •7. Підривні роботи при підземному видобутку руди та розрахунок їх параметрів
- •Тема 7. Лекція №7. Вибухові технології при відкритих гірничих роботах
- •1. Розрахунок зарядів і проведення підривних робіт методом камерних зарядів
- •2. Розрахунок зарядів і ведення підривних робіт методом свердловинних зарядів
- •3. Проведення підривних робіт шпуровим методом і накладними зарядами
- •4. Ступінь подрібнення гірських порід вибухом, способи визначення та регулювання
- •Тема 8. Лекція №8. Організація проведення підривних робіт
- •1. Зберігання вибухових матеріалів
- •2. Облік, видача і підготовка вибухових матеріалів до проведення підривних робіт
- •3. Транспортування вибухових матеріалів
- •4. Знищення вибухових матеріалів
- •5. Загальний порядок підривних робіт
- •6. Техніко-економічні показники вибухових робіт
- •7. Відповідальність за порушення правил безпеки при підривних роботах
- •Питання для підсумкового контролю знань
- •Словник термінів
6. Засоби та технологія висадження зарядів за допомогою детонуючого шнура
При бескапсульному підриванні заряди ВР ініціюють за допомогою детонуючого шнура (ДШ), що складається із серцевини з ініціюючої ВР (тен), двох-трьох обплетень, покритих парафіном і пофарбованих в червоний колір або з двома червоними нитками, що відрізняють його за зовнішнім виглядом від вогнепровідного шнура. Підривання детонуючим шнуром безпечніше за електричне. Застосовується: при підриванні свердловинних і котлових зарядів; у всіх випадках, коли за умовами безпеки (присутність блукаючих струмів) не можна використовувати електропідривання; при підриванні шпурових зарядів по підошві уступу і негабариту.
Детонуючий шнур підривають від капсуля-детонатора або електродетонатора. З цією метою його прив’язують до шнура ізоляційною стрічкою або шпагатом. Для передачі вибуху від одного відрізка шнура до іншого їх зв’язують морським вузлом або внапуск так, щоб шнури стикалися на відстані не менше 10 см (рис. 4.14).
Рис. 4.14 – Способи поєднання відрізків ДШ: 1 – детонатор вибухової трубки; 2 – магістральна лінія ДШ; 3 – розгалуження ДШ до зарядів; стрілка показує хід детонаційної хвилі
Детонуючий шнур можна різати гострим ножем на дерев'яній підкладці. Робота з ним і монтаж вибухової мережі прості і безпечні. Шнур має добру ізоляцію, що забезпечує його водонепроникність при перебуванні у воді протягом 12 год. Він не витримує дії сонячних променів і зберігання в теплому місці, тому що оплавляється ізоляція й оголюється ВР.
Для підривних робіт у шахтах, небезпечних щодо газу чи пилу, випускають запобіжні детонуючі шнури ДШП-1 і ДШП-2. Серцевина першого складається із суміші ВР і вогнегасника (актив-ної солі лужного металу), зовнішня оболонка шнура поліхлор-вінілова, діаметр шнура дорівнює 6 мм, серцевина другого – з чистої ВР і укладена в запобіжну вогнегасну оболонку, покриту целофаном, а потім двома нитяними обплетеннями і поліхлор-вініловою оболонкою. Зовнішній діаметр шнура 8,6...9 мм. Шнури легко детонують від ЕД і надійно передають детонацію ВР зі швидкістю 6 км/с. Водостійкість забезпечується, якщо тиск до 3 МПа.
Для підводних робіт застосовується водостійкий шнур ДШ-В із пластикатовим покриттям замість третього обплетення. Детону-ючий шнур ДШ-В, споряджений теном (12 г ВР на 1 м), швидкість детонації шнура приблизно 7 км/с. Шнур діаметром 4,8... 5,8 мм. випускається відрізками по 50 м, згорнутими у бухти, обгорнені щільним папером. Бухти по 10 шт. укладають у дерев'яні ящики.
Для підривних робіт у нафтовій промисловості (для підривання торпед і перфораторних зарядів у глибоких свердловинах при температурі до 165ºС) виготовляють спеціальні детонуючі шнури: термостійкий (ДТШ-165) і посилений (ДШП). У них термостійкі ВР і герметизуюча оболонка з поліетилену, що забезпечує нормальну працездатність при високих тисках (до 80 МПа) і температурах.
При свердловинному методі робіт детонуючий шнур пропус-кають у свердловину (для надійності вибухову мережу дублюють), потім ВР засипають у свердловину, а її устя засипають набійкою. На поверхні уздовж усть свердловин прокладають магістральну лінію ДШ і до неї під'єднують кінці ДШ, що йдуть зі шпар (див. рис. 4.14). Магістральну лінію ДШ підривають електродетонатором чи капсулем-детонатором. Детонуючий шнур викликає вибух зарядів у свердловинах. При заряджанні свердловин патронами один з них роблять бойовим, пропускаючи детонуючий шнур крізь патрон чи обмотуючи ним патрон.
Заряди всіх свердловин, а також усі розосереджені частини заряду вибухають практично одночасно.
Останнім часом широке застосування одержало короткоупо-вільнене підривання, при якому заряди суміжних свердловин вибухають з інтервалами у 20...60 мс. При підриванні детонуючим шнуром уповільнення досягається за допомогою піротехнічного реле уповільнення. Реле призначено для створення уповільнень на магістральних лініях ДШ між сусідніми свердловинами (чи серіями свердловин), завдяки чому заряди вибухають у заданій послідов-ності і через визначені інтервали часу.
Піротехнічний уповільнювач КУДШ-62-2 (рис. 4.15) складається з металевої трубки, середина якої у двох місцях обтиснута. У трубку до кінця з обох кінців дослані діафрагма і уповільнювач, що складається з оксиду міді й алюмінієвої пудри. Уповільнювач обтиснутий по дулку ковпачка в трубці, після чого в неї введені капсулі-детонатори і обтисненням закріплені відрізки ДШ довжи-ною 265 мм. КУДШ-62-2 має двосторонню дію, передає детонацію в мережу ДШ незалежно від того, яким кінцем воно включено, тому у підривну мережу детонуючого шнура їх можна вмонтовувати в будь-якому положенні.
Рис. 4.15 – Піротехнічний уповільнювач детонуючого шнура КУДШ-62-2: 1 – металева трубка; 2 – відрізок детонуючого шнура; 3 – капсуль-детонатор; 4 – уповільнювач; 5 – проміжний ковпачок
Випускається трьох ступенів уповільнення, що розрізняються кольором середньої частини трубки:
Уповільнення, мс |
10 |
20 |
35 |
Розкид часу спрацювання, мс |
±4 |
±5 |
±7 |
Колір середньої частини трубки |
червоний |
чорний |
зелений |
Уповільнювач КУДШ-62-2 розрахований для роботи при температурі від +50 до −30 ºС.
Піротехнічний уповільнювач детонувального шнура КУДШ-69 складається з картонної трубки, обтиснутої по торцях і у середній частині алюмінієвими втулками. У трубку введені капсуль-детонатор і уповільнююча речовина і закріплені відрізки шнура.
Уповільнювач може передавати детонацію тільки в одному напрямку, зазначеному на гільзі стрілкою, треба враховувати під час монтажу вибухової мережі цю особливість. Випускаються у десять серій з наступними уповільненнями:
Номер КЗДШ-69 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Інтервал уповільне-ння і розкид часу спрацьовування |
10±4 |
20±6 |
35±7 |
50±7 |
75 |
100 |
125 |
150 |
175 |
200 |
У 90-х роках ХХ ст. в Україні почали виготовлять уповільнювачі ДШ двосторонньої дії РП-92. Вони мають два детонатори з уповільнювачами, розвернутими на 180º з відрізками ДШ. Інтервал уповільнення між серіями 50 мс, максимальне уповільнення 400 мс.
Безкапсюльний спосіб проведення підривних робіт широко застосовується на відкритих розробках свердловинним методом і методом мінних камер, а також на підземних гірничих роботах (крім підривних робіт на шахтах, небезпечних щодо газу і пилу).
