1.2. Типологічні особливості сучасних студентів

Типологія особистості – класифікація людей на групи за певними істотними ознаками (наприклад, ознаки темпераменту, ознаки характеру, ознаки ставлення до певного виду діяльності чи до суспільства в цілому).

Аналіз поведінкових тенденцій студентської молоді у зв’язку з обранням ними професії дає можливість виділити три таких групи (за В. Т. Лісовським, Н. С. Слєпцовим):

1. Студенти, орієнтовані на освіту як на одержання професії.

2. Студенти, орієнтовані на бізнес.

3. Студенти, яких можна назвати «такі, що не визначились.

За рівнем професійної спрямованості М. І. Дьяченко, Л. О. Кандибович, С. Л. Кандибович розглядають таку типологію студентів:

1. Студенти з позитивною професійною спрямованістю.

2. Студенти, які ще не визначилися у своєму ставленні до професії.

3. Студенти з негативним ставленням до професії і низьким рівнем уявлень про професію.

За ставленням студентів до обраної професії виокремлюють такі типи (В. Т. Лісовський):

1. «Гармонійний»

2. «Професіонал»

3. «Академік»

4. «Громадський працівник»

5. «Аматор мистецтв»

6. «Старанний»

7. «Середняк»

8. «Розчарований»

9. «Ледар»

10. «Творчий»

11. «Богемний»

За ставленням студентів до професійного навчання, громадської роботи, за їх соціальною активністю та позанавчальними інтересами виокремлюють такі типи студентів (за Л. Г. Подоляк, В. І. Юрченко):

• 1 тип: Студенти, яким притаманний комплексний підхід до мети та завдань професійного навчання.

• 2 тип: Студенти, які чітко орієнтуються на вузьку спеціалізацію.

• 3 тип: Цю групу складають студенти, яких умовно можна назвати ледарі та нероби.

З огляду на ставлення до навчання виокремлюють три групи студентів (за М. М. Фіцулою):

1. Серйозні студенти, які прагнуть до всього нового, незалежно від галузі знань.

2. Студенти, які захоплюються однією галуззю знань.

3. Студенти, які, надавши перевагу певній дисципліні і маючи з цієї дисципліни глибокі і ґрунтовні знання, нехтують усіма іншими.

Л. Г. Подоляк та В. І. Юрченко описують типологію, яку розробили студенти щодо самих себе:

1. Відмінники-«зубрили»

2. Відмінники-«розумні»

3. Студенти-«трудівники»

4. «Випадкові»

5. Студент-«трутень»

Для викладачів найбільш бажаним є тип «ідеального студента», який уміє вчитися, розсудливий, самостійний (має високий рівень самоконтролю та самоорганізації), творчий (мислить творчо), має інтерес до науки, бере участь у науковій роботі.

1.3. Труднощі входження у процес професійного навчання та адаптація студента до навчання у вищій школі

Всі труднощі, з якими стикаються студенти-першокурсники, класифікують наступним чином: дидактичні (новизна у процесі навчання, нові методи і організація навчання, відсутність навичок самостійної роботи тощо); соціально-психологічні (зумовлені входженням індивіда в нове середовище (умови життя, оточення, норми поведінки, незвичний режим діяльності, неналагодженість стосунків у групі, на курсі, на факультеті, незнайоме місто); особливості самостійного життя, ведення власного бюджету і подолання можливих матеріальних труднощів тощо); професійні (невміння зорієнтуватися у професійній спрямованості процесу навчання; необхідність вчитися працювати з людьми; складність у формуванні організаторських вмінь і навичок тощо).

Подоланню описаних труднощів сприяє спеціально організована робота вищого навчального закладу з адаптації до умов вищої школи. Поняття адаптації (від лат. adapto – пристосовую) у психології вживається на означення пристосування індивіда до групових норм і соціальної групи до окремого індивіда; при цьому виділяються специфічні процеси адаптації, які відбуваються на рівні індивіда або особистості, а не лише організму (за В. І. Войтком). Отже, адаптація – це своєрідна зміна самого себе (цілей, очікувань, рис характеру, стереотипів поведінки, звичок тощо) відповідно до нових вимог діяльності, соціальних умов і нового оточення.

Виділяють такі форми адаптації першокурсників (за О. Г. Морозом та ін.):

1. формальна

2. соціально-психологічна

3. Дидактична

4. Особистісно-психологічна

У процесі адаптації студент може займати активну чи пасивну позицію, що обумовить активно-творче пристосування чи пасивно-конформне прийняття цілей і цінностей нової соціальної групи.

У 70 % студентів період адаптації завершується до кінця першого курсу. Адаптація студента змінюється або може супроводжуватись індивідуалізацією його поведінки та діяльності. Індивідуалізація визначається потребою людини відрізнятися від інших людей, реалізується через пошуки засобів позначення своєї неповторності, своєрідності, намагання транслювати іншим своє особистісне ставлення до них. Подальший розвиток особистості студента здійснюється у процесі інтеграції, що є ознакою автентичної особистості, яка по-справжньому реально функціонує, знає відмінності між відчуттями і фантазіями, між своїми потребами і бажаннями інших, діє згідно з власною глибинною мудрістю, не вимагаючи від людей підкорення собі або відповідності власним очікуванням. Інтеграція студента означає, що він усвідомлює свої потреби та бере відповідальність за їх реалізацію, узгоджує свої бажання з наявними можливостями, вибудовує своє «Я – ідеальне» узгоджено з «Я – реальне» і професійною моделлю. Механізмом інтеграції студента є професійна ідентифікація (порівняння себе з професійною моделлю) та професійна самопрезентація (поведінка набуває професійних рис).