- •Тема 1. Студент як об’єкт і суб’єкт навчання у вищому навчальному закладі
- •1.1. Загальна характеристика студентства та особливості студентського віку
- •1.2. Типологічні особливості сучасних студентів
- •1.3. Труднощі входження у процес професійного навчання та адаптація студента до навчання у вищій школі
- •1.4. Причини навчальної неуспішності та умови успішного навчання студентів
- •1. Психологічні:
- •2. Нейрофізіологічні:
- •3. Педагогічні:
- •1.5. Особливості навчання студентів-психологів
- •Тема 2. Особливості системи вищої освіти україни
- •2.1. Структура системи вищої освіти в Україні. Управління вищим навчальним закладом
- •2.2. Ступеневість вищої освіти в Україні
- •2.3. Нормативні документи, що визначають зміст освіти та навчання у вищій школі
- •2.4. Форми навчання та форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі
- •2.5. Кредитно-модульний підхід до організації навчального процесу та система оцінювання знань студентів
- •2.6. Права та обов’язки студентів. Студентське самоврядування
- •Студентське самоврядування
- •2.7. Особливості університетської освіти
- •Тема 3. Самостійна робота студента, його саморозвиток та саморегуляція
- •3.1. Студент як суб’єкт взаємодії з викладачами, адміністрацією університету та іншими студентами
- •3.2. Самостійна робота студента
- •3.3. Саморозвиток та саморегуляція студента
- •3.4. Сесія та екзамен
- •Тема 4. Система психологічної служби. Центри та заклади науково-дослідної, прикладної та практичної психології в україні
- •4.1. Поняття наукової, прикладної, практичної та побутової психології
- •4.2. Психологія як сфера практичної діяльності
- •4.3. Центри і заклади наукової та практичної психології в Україні
- •4.4. Становлення психологічної служби в Україні
- •4.5. Сфери застосування практичної психології
- •Тема 5. Особливості професійної діяльності психолога та вимоги до його особистості
- •5.1. Професіограма психолога та вимоги до особистості психолога
- •5.2. Виробничі функції, типові задачі професійної діяльності психолога та уміння щодо їх вирішення
- •1. Науково-дослідницька виробнича функція.
- •2. Освітньо-виховна виробнича функція.
- •3. Діагностично-консультативна виробнича функція.
- •4. Виробничо-управлінська функція психолога.
- •5. Соціально-технологічна виробнича функція.
- •6. Реабілітаційно-профілактична виробнича функція.
- •5.3. Види, зміст та форми професійної діяльності психолога
- •5.4. Професійна підготовка та професійне зростання психолога
- •Тема 6. Етичне регулювання професійної діяльності психолога
- •6.1. Поняття професійної деонтології
- •6.2. Міжнародні та регіональні документи про права людини як узагальнені моральні норми співіснування людства
- •6.3. Етичні принципи професійної діяльності практикуючих психологів
- •6.4. Етичний кодекс психолога
Тема 6. Етичне регулювання професійної діяльності психолога
6.1. Поняття професійної деонтології
Професійна деонтологія – це галузь наукових досліджень, що вивчає етичні та моральні вимоги до професійної діяльності, необхідність розробки етичних кодексів для представників окремих професій (що передбачають, окрім законодавчого, ще й етичне регулювання), особливості впровадження етичних норм у практичну діяльність та особливості застосування морально-етичних регуляторів поведінки у процесі виконання службових обов’язків.
При розгляді основних етичних регуляторів діяльності практикуючого психолога можна виділити наступні рівні:
1. Правовий рівень, заснований на таких документах, як «Загальна декларація прав людини», «Конвенція про права дитини», Конституція України, Закон України «Про освіту», посадова інструкція психолога тощо. На жаль, більшість із цих документів – декларативні і побудовані скоріш за принципом «уникнення небажаного», тобто залишають відкритим питання про те, що ж є обов’язкове, справедливе, прекрасне (як категорія етики).
2. Моральний рівень, відображений в чисельних етичних кодексах, статутах чи навіть стандартах, які також не є однозначними і обов’язковими.
3. Моральнісний рівень, основою якого є певна ціннісно-смислова зрілість психолога, сформоване ціннісно-моральне ядро особистості. Цей рівень передбачає дві площини: взаємовідносини психолога з клієнтом та ставлення психолога до самого себе, до свого власного уявлення про обов’язок, гідність, справедливість. Друга площина неможлива без співвіднесення себе з цінностями оточуючого суспільства, світу і всієї людської культури.
Виділяють основні етичні протиріччя у діяльності практикуючого психолога:
між правом людини на самовизначення і її неготовністю до цього, що створює основу для оправдання маніпуляції з боку психолога;
між інтересами суспільства і конкретної людини (сьогодні є популярним говорити про бажаність домінування інтересів особистості над інтересами суспільства, чим підкреслюється право на особисту свободу; але у світовій історії та людській пам’яті залишились ті народні герої і видатні особистості, які ставили інтереси суспільства вище своїх власних);
між світоглядом психолога і конкретної людини – клієнта;
між високими благородними устремліннями психолога і його обмеженістю в адекватних методах, коли складні проблеми він часто змушений вирішувати на рівні простих розмов;
між зростаючою свободою вибору (концепції, методики, засобів) у роботі психолога і посиленням його залежності від конкретного замовника, який оплачує послугу (наприклад, при соціалістичному устрої реальної свободи на роботі було менше, але менше було і внутрішньої залежності від керівництва та клієнта);
між різними етичними системами і їх рівнями (це протиріччя породжує проблеми, пов’язані з необхідністю знаходити спільну мову з різними клієнтами, в тому числі, і тими, хто має інші ціннісно-смислові орієнтації).
«Спокуси» у практичній діяльності психолога, у його взаємостосунках з клієнтами, колегами, адміністрацією:
1. Спокуса влади над свідомістю клієнта;
2. Спокуса самокрасування психолога на роботі;
3. Спокуса слідування «методичній моді»;
4. Проблема платності психологічних послуг;
5. Проблема близьких стосунків психолога з клієнтом;
6. Спокуса працювати з повною віддачею, забуваючи про особисті інтереси та здоров’я;
7. Проблема «нецікавого» і «нудного» клієнта;
8. Проблема «раннього прозріння» клієнта;
9. Проблема «пізнього прозріння» клієнта;
10. «Прозріння» самого психолога;
11. Невіра у можливість клієнта самому розв’язати свою психологічну проблему;
12. Робота без необхідної теоретичної і методичної підготовки;
13. Проблема критеріїв оцінки ефективності психологічної допомоги;
14. Проблема відсутності в країні на даний момент її розвитку загальновизнаних ідеалів особистісного і професійного самовизначення;
15. Чи можуть психологи, що мають власні невирішені психологічні проблеми, надавати допомогу іншим людям?;
16. Проблема неминучості професійних секретів практикуючого психолога від клієнтів, адміністрації і навіть від своїх колег.
