4.5. Сфери застосування практичної психології

Сучасний стан розвитку практичної психології в Україні свідчить, що найбільш актуальними її напрямами є:

• політична психологія;

• юридична психологія;

• військова та спортивна психологія;

• медична (клінічна) психологія;

• практична психологія освіти;

• психологія економіки та бізнесу;

• психологія сім’ї та соціального захисту населення;

• екологічна психологія.

Тема 5. Особливості професійної діяльності психолога та вимоги до його особистості

5.1. Професіограма психолога та вимоги до особистості психолога

Розділ психології праці, предметом вивчення якого є опис професій відповідно до тих вимог, що ставляться до людини, називають професіографією. Результатом професіографії є складання професіограм.

Професіограма – це повний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною. Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини.

По суті, це документ, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуальних психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма – повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста, що забезпечують успішність виконання діяльності. Психограма є своєрідним психологічним «портретом» професії.

Професійно-особистісний портрет психолога:

Базовими знаннями для спеціаліста з психології є суспільні, природничі науки, психологія і педагогіка.

До необхідних здібностей спеціаліста з психології належать:

• концентрація і стійкість уваги;

• переключення і розподіл уваги;

• образна і словесно-логічна пам’ять;

• образне мислення;

• короткочасна і довготривала пам’ять;

• комунікативні здібності – спілкування і взаємодія з людьми, уміння встановлювати контакт, уміння слухати;

• вербальні здібності – вміння говорити чітко, зрозуміло, виразно, грамотно висловлювати свої думки;

• ораторські здібності – уміння переконувати, аргументувати;

• здатність до самоконтролю.

Значимі інтереси та схильності психолога:

• інтерес і повага до іншої людини;

• схильність до співпереживання;

• допитливість і відкритість до навчання;

• схильність до творчості.

Необхідні особистісні якості психолога:

• високий рівень особистої відповідальності;

• терпимість, толерантність;

• тактовність і вихованість;

• ініціативність;

• прагнення до самопізнання і саморозвитку;

• оригінальність, кмітливість, різнобічність інтересів;

• цілеспрямованість, наполегливість;

• інтуїція, вміння прогнозувати події;

• ерудованість;

• вміння зберігати таємницю.

професійні протипоказання:

• психічна й емоційна неврівноваженість;

• агресивність;

• замкнутість;

• нерішучість;

• відсутність схильності до роботи з людьми;

• невміння зрозуміти позицію іншої людини;

• ригідність мислення, нездатність змінювати способи розв’язання задач у відповідності з мінливими умовами середовища;

• низький інтелектуальний рівень розвитку;

• низький рівень психологічної культури.

Психолог може працювати у наступних організаціях та закладах:

- соціальні організації (дитячі будинки, притулки, притулки для людей похилого віку, інвалідів, дитячі центри творчості та відпочинку);

- освітні заклади (школи, дитячі садки, вищі навчальні заклади);

- заклади з підбору та відбору персоналу (кадрові агентства, центри зайнятості, центри профорієнтації);

- медичні заклади (лікарні, поліклініки, наркологічні центри, реабілітаційні центри);

- психологічні консультативні служби, психотерапевтичні служби, служби «телефону довіри»;

- правоохоронні органи (суди, дитячі приймальники-розподільники, колонії, прокуратура, районні відділи внутрішніх справ);

- служби Міністерства з надзвичайних ситуацій, служби спасіння;

- військові організації;

- ергономічні підрозділи, промислові підприємства;

- міграційні служби.

Визначення професійної придатності до психологічної діяльності здійснюється за наступними критеріями:

- фізичний стан: необхідність його врахування обумовлена, по-перше, зв’язком між деякими соматичними захворюваннями (виразка, діабет, серцево-судинні захворювання тощо) і рисами характеру людини; крім того, психолог повинен мати потужну енергетику і засоби її відновлення, інакше робота може негативно вплинути на його здоров’я; по-друге, існує ряд фізичних вад, які несумісні з посадою практикуючого психолога (інвалідність, глибокі косметичні дефекти, дефекти мовлення тощо);

- психічне здоров’я належить до надзвичайно важливих вимог, оскільки психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особистості або люди з помітними особистісними проблемами, що може суттєво позначатися на їх професійній діяльності – діяльність буде неефективною або, навіть, шкідливою та небезпечною для клієнтів;

- інтелект, особливо його вербальний компонент (досвід свідчить про те, що практикуючі спеціалісти з показниками інтелекту нижче середнього, як правило, мають багато ускладнень у роботі); саме інтелект забезпечує ефективний аналіз рис і якостей особистості, дає змогу долати як особистісні, так і професійні стереотипи, є центральним механізмом у розумінні поведінки іншої людини. Надзвичайно важливим у роботі психолога є так званий соціальний інтелект;

- особливості мотиваційної сфери: професія практичного психолога мотивується інтересом до інших людей та бажанням надавати допомогу у розв’язанні проблем спілкування, діяльності, життя в цілому. Основу мотиваційної сфери повинна складати гуманістична спрямованість особистості. В це поняття вкладається кілька особистісних якостей і рис, в основному, мотиваційної та світоглядної природи: альтруїстичні позиції, ролі, настановлення у міжособистісному спілкуванні, високий рівень мотивації до професії, значне переважання пізнавальних, альтруїстичних, емпатичних мотивів у роботі з клієнтами, готовність до співробітництва та націленість на позитивний результат;

- система механізмів особистісної емоційної регуляції та емоційної витривалості (за В. Г. Панком, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєвою та ін.).