3.Функціональна частина еіс.

Забезпечувальна частина не тільки здійснює підтримку роботи функціональної частини АІС, а й об'єднує всі функціональні підсистеми в інтегровану систему — єдину багатофункціональну АІС.

Удосконалення АІС відбувається в двох напрямах. Перший напрям пов'язаний з розвитком функціональної частини — включенням у функціональну структуру АІС нових підсистем, функцій, АРМів, задач. Зміна функціональної структури пов'язана із зміною ринкового середовища, ринкових стратегій, законодавчих актів, правових норм та ін. Поліпшення функціональних характеристик АІС приводить до повноти використання функцій, які реалізуються автоматизованим способом, до зростання функціональної придатності АІС, що відбивається на підвищенні ефективності управління.

Другий напрям пов'язаний з удосконаленням і розвитком забезпечувальної частини АІС. Характеристики забезпечувальних підсистем досить відносні, оскільки відбувається зміна поколінь комп'ютерів, швидкими темпами йде розвиток системного та прикладного ПЗ, засобів телекомунікацій, внаслідок чого змінюються зміст, назва і функції 1С.

Однак межі проникнення комп'ютерів у сферу людської діяльності залишаються відносно сталими. Існує поріг, після якого комп'ютер безсилий, — це творчість та інтуїція. А без цього не може успішно функціонувати жодна система управління.

Кожній функціональній підсистемі АІС властива своя внутрішня структура. Організаційно кожна підсистема складається з сукупності АРМів управлінського персоналу, на яких розв'язуються комплекси задач. Між функціональними підсистемами встановлюються відповідні інформаційні відносини — інформаційні зв'язки. При використанні не мережних технологій оброблення інформації інформаційні зв'язки реалізуються передачею інформації на МД. Найефективніше інформаційні зв'язки здійснюються в умовах ЛОМ, коли інформація передається лініями зв'язку, а також телекомунікаційними каналами із зовнішнім середовищем. Кожна конкретна задача при розробленні АІС має розглядатися в інформаційному взаємозв'язку з іншими задачами даної підсистеми та інших підсистем, а також із зовнішніми АІС.

Функціональна структура АІС має орієнтуватися на ті інформаційні потреби кінцевих користувачів, які змінюються в умовах ринку, та відображати зміст і специфіку функцій управління конкретним економічним об'єктом. АІС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою системою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпечувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності АІС. Кожний прикладний модуль системи має обслуговувати деяку інформаційну сферу. Головною вимогою при розробленні модулів повинна бути орієнтація системи на автоматизацію управління діяльністю об'єкта, а не на розв'язання локальних функціональних задач. При цьому функції, що реалізуються, та модулі мають розглядатися з точки зору потреб кінцевих користувачів, а не програмної реалізації. Комплексність системи забезпечується завдяки інтеграції модулів в єдину систему.

Модульна побудова АІС передбачає безліч різних типів архітектурних рішень у межах єдиного комплексу.

За допомогою принципу модульності вирішується проблема розподілу задач між учасниками процесу управління, оскільки деякі задачі можуть бути повністю розв'язані на одному робочому місці, а інші для цього потребують участі багатьох управлінських працівників.

У різних АІС як модуль можуть розглядатися комплекси задач, АРМи або функціональна підсистема.

 

Схема . Модель АІС підприємства з міжмережною структурою.

 

Функціональна структура АІС є домінуючою. Серед функціональних підсистем можна виділити : управління маркетинговою діяльністю (УМД); автоматизовану систему наукових досліджень (АСНД); управління технічною підготовкою виробництва (УТПВ); техніко-економічне планування (ТЕПл); оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ); УМТП; управління реалізацією та збутом (УРЗ); БО; управління кадрами (УК); аналіз фінансово-господарської діяльності (АФГД).