2.4.4 Витрата стиснутого повітря

V_ст = V_п × П× Д_рр× К_1в × К_2в, м³ , (2.65)

де V_п = 0,2 м³/хв – питома витрата стиснутого повітря на один робочий пост (таблиця Л.1).

Розрахунок витрати стиснутого повітря на будь-якому робочому місці V′_ст можна провести за формулою

V′_ст = ∑V′_п × _обл × α , л/хв , (2.66)

де V′_п – питома витрата стиснутого повітря одним споживачем (таблиця Л.6).

_обл – коефіцієнт попиту обладнання (таблиця Л.6);

α =1,2-1,3 – коефіцієнт втрат у повітропроводах.

2.4.5 Встановлена потужность електроспоживачів

Встановлена потужність електроспоживачів W_сп:

W_сп= W_п × П× Д_рр× К_1в × К_2в × _обл, кВт, (2.67)

де W_п= 30 кВт – питома встановлена потужність електроспоживачів на один робочий пост (таблиця Л.1, графа 9);

_обл = 0,5 – коефіцієнт використання обладнання за часом (коефіцієнт попиту) (таблиця Л.1. графа 10).

При більш докладних розрахунках окремо визначається кількість силової електроенергії на роботу обладнання та електроенергії на освітлення.

Потреба у силовій електроенергії на роботу обладнання W_о визначається за формулою

W_о = ∑ (N_о × Ф_обл× _обл × _зав), кВт× год, (2.68)

де N_о – встановлена потужність обладнання, кВт (таблиця 2.10, графа 6);

Ф_обл – виробничий фонд часу одиниці обладнання (див. формулу (2.52));

_обл = 0,5 – коефіцієнт попиту обладнання;

_зав – коефіцієнт завантаження обладнання (таблиця Ж.3).

Потреба в електроенергії на освітлення W_ос визначається за формулою

W_ос = р × Т × F_і, кВт× год, (2.69)

де р – норма витрати електроенергії на 1 м² площі підлоги приміщенн, яке освітлюється, кВт× год/м² (таблиця Л.5);

Т – середня тривалість роботи електроосвітлення протягом року, год;

F_і – площа підлоги приміщень, які освітлюються, м².

-79-

2.5 Персонал виробничої дільниці

а) чисельність персоналу виробничої дільниці, якщо вона не була визначена в попередніх розрахунках, розраховується за формулами (2.19) і (2.20) для кожного робочого місця окремо.

б) вимоги до персоналу (для кожного робочого місця) [27, с.39]:

- професія;

- основні обов’язки – виконання робіт у відповідності до технологічної документації;

- допоміжні обовязки – отримання робочого завдання, підготовка та розкладання інструментів, обслуговування робочого місця і т.д.;

- мінімальний рівень кваліфікації – розряд, досвід, стаж;

- освіта – загальна, спеціальна, підвищення кваліфікації;

- додаткові вимоги – мінімальний вік, стать, медичні протипоказання і т.д.

в) мотивація (стимулювання) персоналу [27, с.39].

Мотивація персоналу може бути: матеріальна, умовно нематеріальна та нематеріальна (таблиця Е.9)

2.6 Безпека праці та охорона здоров’я

2.6.1 Умови праці

Умови праці – це сукупність соціально-економічних та технічно-організаційних і природних факторів виробничого середовища, які в процесі праці впдивають на здоровя, працездатність людини, ефективність її суспільної діяльності [25, с. 326].

При розробці технологічної частини проекту мають дотримуватися санітарно-гігієнічні норми та правила Мінздорову, правила техніки безпеки, вимоги положень з організації праці робітників, законодавчих актів з охорони праці та загальних нормативних документів. До них зокрема відносяться [26, с. 279-280]:

- Закон України «Про охорону праці»;

- СНиП 2.09.02-85 «Производственные здания»;

- СНиП 2.09.04-84 «Административные и бытовые здания»;

- ДВНВ 1.1 -7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»;

- ВСН 01-89 «Предприятия по обслуживанию автомобилей»;

- ВНТП-СГШ-46-16.96 «Підприємства автомобильного транспорту i автотранспортні підприємства АПК України»;

- ОНТП-01-91 «Общесоюзные нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта»;

- ДНАОП 0.00-1.28-97 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті»;

- СНиП 11-4-79 «Естественное и искусственное освещение»;

- СНиП 11-12-77 «Защита от шума»;

-80-

- ПУЭ «Правила устройства электроустановок»;

- СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование»;

- ССБТ ГОСТ12.00.01-82 «Система стандартов безопасности труда. Основные положения»;

- НАОП 5.1.12-1.02-78 «ПравилаТБ для авторемонтных предприятий»;

- НАОП 5.1.12-1.03-78 «Правила ТБ для шиноремонтных предприятий»;

- НАОП5.1.12-6.02-84 «Указания по организации безопасности труда при обслуживании и ремонте автомобилей»;

- ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»;

- ГОСТ 12.3.002-85 ССБТ«Процессы производственные. Общие требования безопасности».

При проектуванні підприємств мають дотримуватися санітарні вимоги до приміщень (таблиця 2.13):

Таблиця 2.13 – Санітарні вимоги до виробничих приміщень [33].

Найменування показника	Санітарна норма
1	2
Об’єм на одного працюючого у виробничих приміщеннях, м3/чол	15
Площа на одного працюючого, м2/чол:
виробничі приміщення	4,5
адміністративно-конторські приміщення	4,0

При проектуванні виробничих дільниць необхідно забезпечити санітарно-гігієнічні, естетичні та ергономічні умови праці.

а) санітарно-гігієнічні умови праці. До них відносяться:

- метеорологічні умови – температура повітря та поверхонь, відносна вологість і швидкість повітря (таблиця М.1);

- концентрація шкідливих речовин (таблиця М.2);

- освітлення та опалення (таблиця М.3);

- шум і вібрація (таблиця М.4).

б) естетичні умови праці впливають на емоційний бік трудового процесу. До них, зокрема, відносяться кольорове (художнє) оформлення виробничих приміщень та обладнання, освітлення робочих місць, використання зручного та красивого робочого одягу.

До раціональних відносяться кольори від жовтого до блакітного. Негативно впливають на організм робітника насичені кольори граничних ділянок спектру.

Стіни до висоти 1,8 м рекомедується оздобити плиткою салатного кольору, який сприятливо діє на нервову систему та сприяє підвищенню продуктивності та якості праці.

-81-

Стіни рекомедується пофарбувати крейдовою побілкою з блакітним, жовтим або зеленим відтінком.

Стелю рекомедується пофарбувати крейдовою побілкою з блакітним або білим відтінком.

Технологічне обладнання рекомедується фарбувати в зелений колір, рухомі елементи, які потребують обережного поводження у жовті кольори. Зовнішні поверхні системи огородження небезпечних місць у більш насичени жовті кольори; частини машин і агрегатів, дотик до яких може призвести до виробничої травми – у червоний з жовтими смугами; поверхні кожухів, які закривають особливо небезпечні зони, рухомі елементи – пунктиром жовтого кольору. Кнопки керування обладнанням: «Пуск» у зелений колір, «Стоп» – у червоний колір.

Водопроводи фарбуються у зелений колір, а повітропроводи – у блакітний.

в) ергономічні умови праці

Ергономіка вивчає людину у виробничих умовах з метою оптимізації умов праці, з врахуванням фізичної антропології, економії сил і т.д.

Ергономічні умови визначають організацію робочого місця у просторі, умови підняття та перенесення вантажів вручну, відсутність монотонних операцій тощо.

Просторова організація робочого місця – це розміщення у певному порядку засобів його оснащення відносно людини, яка працює в заданих просторових межах.

Робоча зона – це частина простору робочого місця, в якому здійснюються трудові процеси. Необхідно передбачити достатній простір для зручного виконання робіт і робітник повинен мати можливість вільно міняти положення свого тіла в процесі роботи.

Поза робітника буде менш втомлюваною при умові правильного проектування робочої зони. Робоча зона спроектована правильно у випадку коли центр тяжіння тіла робітника знаходиться в межах його опорної площини (рисунок 2.5)

Рисунок 2.5 – Схема робочої пози при стійкому (а,б)

та нестійкому (в,г) положенні

-82-

Вимоги до робочого місця сидячи регламентуються ГОСТ 12.2.033 (рисунок 2.6 а) і відповідно до робочого місця стоячи – ГОСТ 12.2.032 (рисунок 2.6 б).

Положення стоячи характиризується нестійкою рівновагою, але в той же час йому притаманний більш природний стан хребта і грудної клітини, гарні умови для зорового огляду та пересування.

Положення сидячи має свої переваги перед роботою стоячи, так як знижує навантаження м’язів на нижні кінцівки та органи кровообігу. Однак тривале перебування у положенні сидячи сприяє сутулості, радикуліту тощо, скорочує зону досяжності, пересування та зменшує силові можливості.

Ергономічні умови мають забезпечити вільну зміну фізичного положення тіла людини під час роботи, виключення монотонних операцій.

Максимальна маса підняття та перенесення вантажів вручну не може перевищувати 20 кг.

Рисунок 2.6 – Розміри робочої зони

а – розміри робочої зони при позі сидячи;

б – розміри робочої зони при позі стоячи;

1 і а – оптимальна зона;

2 і б – максимальна зона

-83-