1.5 Причини занепаду та історичне значення держави Київська Русь

Розглядаючи п’яте питання практичного заняття «Історичне значення Київської Русі» треба з’ясувати головні причини, які спричинили занепад держави. Загальноприйнятими в історіографії (Б. Д. Греков, М. М. Тихомиров, Б. Рибаков) є такі причини занепаду держави:

• татаро-монгольська навала;

• поширення сварок між князями;

• зменшення авторитету князя, адже як свідчив літопис «Великий князь тепер був не батьком і старшим поміж усіма князьми, а іноді був далеко молодший од своїх дядьків, що сиділи по інших уділах»;

• Київ перестає бути столицею, а Південна Україна приєднується до князівств Галицьких;

• занепад феодально–кріпацького ладу.

Розглядаючи ж значення Київської держави треба звернути увагу, перш за все, на її яскраву і самобутню культуру, яка розвинулася на основі матеріальних і духовних досягнень народу, творчого засвоєння досягнень інших слов’янських земель, країн Західної Європи, Візантії, Кавказу, Азії. Вивчаючи культурні досягнення Київської держави слід зосередитись на таких напрямах:

• освіта;

• архітектура;

• меценатство;

• розвиток ремесел.

Важливо також, що Київська Русь відкрила новий феодальний період народів Східної Європи. Ці народи не знали у своєму розвитку рабовласницької формації: феодалізм зароджувався в них на основі первіснообщинного устрою (додаток № В).

1.6 Галицько–Волинське князівство: історія виникнення, розквіту та занепаду

Врешті-решт, розглядаючи останнє питання «Галицько-Волинське князівство», відзначимо, що князівство було утворено наприкінці XII ст. шляхом об’єднання Галицького і Волинського князівств (додаток Д). Його землі простиралися в басейнах рік Сяну, Верхнього Дністра та Західного Бугу. Князівство межувало на сході з руським Турово-Пінським і Київським князівствами, на півдні з Безладдю, а згодом Золотою Ордою, на південному заході – з Угорським королівством, на заході – з Польським королівством, а на Півночі – з Литвою, Тевтонським Орденом і Полоцьким князівством (додаток № Г).

Р озглядаючи історію Галицько-Волинського князівства треба звернути увагу на передумови його виникнення, розглянути в хронологічній послідовності особливості правління Галицько-Волинських князів, зосередившись на найбільш видатних з них – Романі Мстиславичі (1199 – 1205 рр.) і Данилі Романовичі (1237–1264 рр.). Адже саме ці князі, на думку автора Галицько-Волинського літопису, доклали дуже багато зусиль у здобутті незалежності князівства (боротьбі з половцями).

Особливу увагу слід звернути на історичне значення князівства в історії українського народу, яке полягало в тому, що:

• князівство стало новим після занепаду Києва центром політичного й економічного життя;

• зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, забезпечивши українському народові умови для збереження його як окремого національного організму;

• продовжило дипломатичні традиції Київської Русі, понад сто років після падіння Київської держави і встановлення золотоординського іга представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.

Підбиваючи підсумки в дослідженні теми, слід відзначити, що кожна держава, що бажає мати гідну, цивілізовану та заможну долю у майбутньому, повинна вшановувати своє історичне коріння та пишатися ним, а це неможливо без глибокого вивчення та розуміння історичної спадщини. Для нашої ж держави, що лише нещодавно здобула очікувану сторіччями незалежність та має багату історію, дослідження витоків її державності набуває особливої наукової актуальності та суспільного значення.

Головні події в історії Київської Русі і Галицько-Волинського князівства.

5 ст. н.е. – 7 ст. н.е. Антський період в історії слов’ян.

482 р. – заснування Києва (за Б. Рибаковим).

Середина 6 ст. н.е. – 7 ст. н.е. – Аварський каганат.

7 ст. н.е. – 10 ст. н.е. – Хозарський каганат.

862 р. – поява варягів на Русі. Рюрик.

882 р. – Захоплення князем Олегом Києва. Виникнення Київської Русі.

882–912 рр. – князювання Олега.

912–945 рр. – князювання Ігоря.

907 р., 911 р., 941 р., 944 р. – походи русичів на Візантію.

945 р. – повстання деревлян. Вбивство князя Ігоря.

945–964 рр. – регентство княгиня Ольги.

964–972 рр. – князювання Святослава.

966 р. – знищення князем Святославом Хозарського каганату.

969–972 рр. – війни Святослава з Болгарією і Візантією. Загибель князя Святослава.

972–980 рр. – князювання Ярополка.

980–1015 рр. – князювання Володимира Святославина.

988 р. – хрещення Русі.

1015–1019 рр. – князювання Святополка.

1019–1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого.

1036 р. – розгром печенігів Ярославом Мудрим під Києвом.

1037 р. – побудова церкви Св. Софії у Києві.

1068 р. – перший напад половців на Русь. Поразка Ярославичів у битві з половцями на р. Альті. Повстання у Києві.

1097 р. – з’їзд князів у Любечі. Запровадження майорату.

Сер. 11 ст. – початок 12 ст. – укладення першого зводу законів (кодексу) «Руська правда».

1113–1116 рр. – написання Нестором «Повісті врем’яних літ».

1113–1125 рр. – князювання Володимира Мономаха у Києві.

Сер. 12 ст. – початок феодальної роздробленості Київської Русі.

1153 – 1187 рр. – князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькій землі.

1169 р. – зруйнування Києва володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським.

1185 р. – невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців. Ймовірний час написання «Слова о полку Ігорове».

1187 р. – перша згадка слова «Україна» в Київському літописі.

1199 р. – об’єднання Галицького і Волинського князівства князем Романом. Утворення Галицько-Волинської Русі.

1199–1205 рр. – князювання Романа Мстиславича.

1223 р. – розгром монголо–татарами руських дружин і половців на р. Калка.

1237 р. – початок монголо-татарської навали на Русь.

1239–1241 рр. – розорення Південної Русі монголо-татарами.

1240 р. – зруйнування монголо-татарами Києва.

1238–1264 рр. – князювання Данила Романовича (Галицького).

1256 р. – заснування м. Львова Данилом Галицьким.

1340 р. – розпад Галицько-Волинського князівства.

1349 р. – загарбання Галичини польськими феодалами.