Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Приазовський державний технічний університет»

Кафедра українознавства

Сараєва О. В.

Київська русь. Галицько–волинське князівство

Методичні вказівки

до виконання практичного заняття

з дисципліни «Історія України»

для студентів всіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

Маріуполь

2013

ББК Т3(4Укр)

Київська Русь. Галицько-Волинське князівство : методичні вказівки до виконання практичних занять з дисципліни «Історія України» для студентів всіх спеціальностей денної та заочної форм навчання / укл. О. В. Сараєва. – Маріуполь : ДВНЗ «ПДТУ», 2013. – 45 с.

У методичних рекомендаціях визначені основні вимоги до студентів при підготовці до практичних занять за темою «Київська Русь. Галицько-Волинське князівство». Увага звертається на головні дискусійні питання з даної проблематики. Спираючись на новітні історіографічні досягнення автор рекомендацій особливу увагу приділяє висвітленню маловідомих сторінок в історії Київської держави і визначенню ролі цього періоду у становленні державності України. Також у методичному посібнику перелік рекомендованих джерел і питання для підготовки.

Методичні рекомендації розраховані на студентів вищих навчальних закладів та всіх, хто цікавиться історією української держави.

Укладач О. В. Сараєва, канд. іст. наук, ст. викладач

Рецензент І. І. Лаврова, канд. іст. наук, доцент

Затверджено

на засіданні кафедри українознавства,

протокол № 11 від 04 січня 2013 р.

Затверджено

методичною радою гуманітарного факультету,

протокол № 7 від 22 березня 2013 р.

© ДВНЗ «ПДТУ», 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4

1 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ 9

1.1 До дискусії з питання: «Виникнення Київської Русі… норманська чи антинорманська теорія?» 9

1.2 Перші київські князі: Олег, Ігор, Ольга, Святослав і їх політика 14

1.3 Володимир Великий і завершення формування Київської держави. Прийняття та утвердження християнства на Русі 17

1.4 Найважливіші аспекти питання «Київська держава за часів княжіння Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха» 19

1.5 Причини занепаду та історичне значення держави Київська Русь 19

1.6 Галицько–Волинське князівство: історія виникнення, розквіту та занепаду 20

2. КОМПЛЕКСНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ТЕМИ 24

«КИЇВСЬКА РУСЬ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ 24

3 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 37

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

Додаток А 41

Додаток Б 42

Додаток В 43

Додаток Г 44

Додаток Д 45

ВСТУП

Київська Русь (882–1132 рр.) (додаток А) – могутня європейська держава, одна з найбільших в світовому колі держав середньовіччя. Займаючи величезну територію (від Балтики, Льодового океану до Чорного моря і від Волги до Карпат), Русь являла собою історично важливу контактну зону між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Історики вважають, що Київська Русь стала першим захисником європейських держав від кочових, войовничих племен сходу. Ці факти обумовили швидке входження Київської Русі в загальноєвропейську історико–культурну спільність. Одночасно з міжнародним визнанням на Русі зростало і зміцнювалось усвідомлення власної приналежності до світової історії.

Важливо, що Київська Русь виникла на власному фундаменті, хоча і використала багатий досвід сусідніх держав. Так, у далекому минулому східних слов’ян зародилися різноманітні культурні традиції доби Київської Русі. З тих часів до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, билини, колядки, прислів’я, магічні заклинання й замовляння. Чудовими пам’ятками давньоруської творчості є билини¹. Величною є й архітектура Київської держави. Значного успіху на Русі здобув розвиток ремесел… Саме тому в ході практичного заняття слід окремо висвітлити і проаналізувати рівень культурного розвитку Київської держави. Адже, саме культура є мірою розвитку і окремих людей, і суспільства, і держави, а загальнолюдські здобутки та багатовікова творчість народу стали мистецтвом, особливо у сферах архітектури, скульптури, живопису та художньої словесності.

Але найголовніше те, що Київська Русь заклала підвалини для становлення української державності, бо без неї не було б усіх наступних етапів національного державотворення. Матеріальні, духовні, історичні традиції Київської Русі,  зокрема, мова, ментальність, звичаї, національні кольори, символи стали ознаками сучасної української держави. Руси–праукраїнці були основою державотворчого етносу. Основа держави, її політичний, економічний і духовний центр знаходився на території середнього Подніпров’я, і власне територія сучасної України повністю вміщається в рамки середньовічної Русі–України.

Отже, актуальність дослідження історії Київської Русі зумовлена маловивченістю в історіографії таких питань, як специфіка рецепції «київської спадщини» в українській та російській ідеологічно–культурній традиції та визначення пріоритетного права українського народу на культурну спадщину Києво-Руської держави.

З’ясування цих питань є дуже важливим, адже уявлення українського суспільства про коріння власної нації, державності та духовності в давньоруські часи є ключем до розуміння багатьох питань, що стосуються стану національно–історичної самосвідомості сучасних українців. В цьому контексті дослідження історії Київської Русі набуває значної суспільної актуальності, оскільки цей етап історичного розвитку України був переломним у процесі формування механізмів національної самототожності.

Отже, метою практичного заняття є аргументоване доведення права українців на величне культурне надбання Київської Русі, визначення впливу Київської держави на подальше становлення і розвиток державності України та загальне відтворення образу Давньої Русі на сторінках полемічних видань. Крім того, практичне заняття сприяє формуванню у студентів сучасних поглядів на історичний процес, вихованню національної свідомості в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських цінностей.

Виходячи з сформульованої мети, завданнями практичного заняття є:

• вивчити специфіку висвітлення історії Давньої Русі в концептуальних історичних синтезах (історіографічних пам’ятках);

• визначити найбільш дискусійні питання в історії Київської держави;

• з’ясувати роль Київської Русі в становленні української державності, культури, правових засад, формуванні самобутніх українських традицій тощо.

Перш ніж перейти до розв’язання найважливіших історичних питань Київської Русі, слід звернути увагу на об’єктивність історичних джерел з цього періоду. Так, упродовж тривалого часу основним джерелом вивчення історії Київської Русі були літописи. Літописання Київської Русі є одним з найпримітніших історико–культурних явищ середньовіччя. На відміну від хронік більшості країн Європи, написаних латиною, вони викладені рідною мовою, ідентичній народній. Саме тому, літописи були надбанням не лише давньоруської книжкової еліти, а й широкого загалу грамотного населення. Але, надто довірливе ставлення до них нерідко призводило до дослідницьких втрат. Нині користуватися літописними матеріалами набагато простіше. Цьому посприяла значна джерелознавча робота багатьох вчених: С.О. Висоцького, Я.Є. Боровського, М.Ю. Брайчевського, П.П. Толочка² та інших.

Відзначимо найбільш важливі літописні джерела з історії Київської Русі. Багато важливих свідчень про історію Південної Русі і Києва містить «Києво-Печерський патерик»³ (ХІІІ ст.). В його основу покладено листування Володимиро–Суздальського єпископа з ченцем того ж монастиря. У «Патерику…» вміщено унікальні замальовки київського життя та багато фактографічного матеріалу.

Важливим джерелом з історії Київської Русі була і «Повість минулих літ». «Повість минулих літ» – найвидатніший історичний твір середньовіччя (ХІІ ст.) Упорядником «Повісті...» був Нестор, чернець Києво–Печерського монастиря. Літопис Нестора у 1116 р. редагував ігумен Видубицького монастиря Сильвестр. Втручання в літопис хоч і спотворили частково істинний зміст статей, все ж не змогли знищити цінний історичний твір, який й досі є найвидатнішою пам’яткою з історії Київської Русі.

Продовженням «Повісті…» є Київський літопис, який охоплює події від 1111 р. до 1200 р. Основний зміст літопису – княжа боротьба за київський стіл та боротьба русичів проти половців.

У XIII ст. було укладено Галицько–Волинський літопис. Він охоплює події на цих землях від 1202 р. до 1292 р. До складу літопису увійшли різні документи, воєнні повісті, фрагменти з інших літописів, витяги з різних історичних творів. Особливо у літописі оспівуються подвиги Данила Галицького, прославляються його мужність і мудрість.

Крім того, у період розквіту Київської держави (XI–XII ст.) створюються оригінальні літературні твори, які висвітлюють історичну ситуацію в цей період. Найвизначнішими з них є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», «Житіє і ходіння Данила» та ін. Ці твори прості за будовою, розраховані на пересічного, непідготовленого слухача.

Окрему увагу слід звернути на твір «Слово о полку Ігоревім», який став найвизначнішою пам’яткою давньоруської художньої літератури XII ст. «Слово…» написане на основі конкретного історичного факту – невдалого походу в 1185 р. новгород–сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Автор закликає князів забути міжусобні чвари, об’єднатися й захищати рідну землю від небезпечного ворога. Силою поетичного слова, глибиною синівської любові до Батьківщини цей твір до сьогодні є неперевершеним шедевром світової літератури. Історик Л.Є. Махновець вважав, що «Слово…» є твором «однієї людини і при цьому високоталановитої, освіченої, що блискуче знала історію, добре орієнтувалася в політиці сучасного, глибоко розуміла суть суспільних процесів свого часу, людини, яка віртуозно володіла засобами народної творчості»⁴.

Таким чином, широка джерельна база з історії Київської Русі дозволяє об’єктивно підійти до розгляду найважливіших питань її історії.

Практичне заняття розраховано на 2 академічні години.