2. Особливості методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва

Криміналістична характеристика. Предметом злочинів проти власності завжди є “майно”. Майно – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного (матеріальне тіло), економічного (має вартість) та юридичного характеру (є власник). У випадку вчинення таких злочинів предметом посягання найчастіше виступають грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, іноді – матеріальні цінності.

Класифікація способів розкрадання майна у сфері підприємництва (за А. Ф. Волобувим).

1. Розкрадання безготівкових грошових коштів, учинюване шляхом використання комп’ютерної техніки для здійснення фіктивних електронних платежів. Розкрадання таким способом можуть учиняти службовці суб’єкта підприємницької діяльності, що мають доступ до його банківського рахунку (менеджери, аналітики, програмісти, оператори ЕОМ та інші службові особи, які здійснюють розрахункові операції).

2. Розкрадання, що вчиняються підприємцем шляхом укладення фіктивної угоди на умовах попередньої оплати з подальшим заволодінням грошовими коштами партнера. У використанні такого способу виділяють декілька етапів: 1) рекламування підприємцем-шахраєм через своє підприємство або інші фірми наявності в нього певного (найчастіше гостродефіцитного) товару для продажу за відносно низькою ціною; 2) складання фіктивних документів, які «засвідчують» наявність товару (це може бути лист «постачальника» про відвантаження товару, довідка певної фірми щодо прийому на відповідальне зберігання певної кількості товару тощо); 3) підшукування підприємця-співучасника для використання рахунку його фірми («підставної» організації) з метою маскування розкрадання; 4) переконання підприємцем-шахраєм особи, що бажає придбати товар, у наявності товару і наміру його продати ( наприклад, шляхом демонстрації та передачі партнеру ксерокопій фіктивних документів); 5) укладення угоди про постачання товару на умовах попередньої оплати і перерахування грошей на рахунок, указаний підприємцем-шахраєм (зазвичай це рахунок «підставної» організації); 6) «відмивання», розподіл і використання грошей, що надійшли на рахунок «підставної» організації, співучасниками розкрадання.

3. Розкрадання, вчинюване шляхом заснування інвестиційної фірми (довірчого товариства, пенсійного фонду, страхової компанії, підприємства селенгу тощо) з подальшим заволодінням грошовими коштами вкладників. В основі цього способу розкрадання є обман інвесторів, яких приваблюють обіцянкою виплати високих прибутків на вкладені гроші. При цьому першій хвилі інвесторів дійсно виплачують певний відсоток прибутку, але не в результаті вигідного вкладення накопиченого капіталу, а за рахунок грошей, одержаних від наступної хвилі інвесторів. Виділяють чотири основні стадії діяльності компаній із залучення вкладників: «розкрутка» (характеризується повільним поступовим зростанням числа вкладників); «розквіт» (характеризується інтенсивним припливом вкладників); «затухання» (характеризується сповільненням залучення вкладників і стабілізацією їхньої кількості); «банкрутство» ( коли в компанії, що не інвестувала і не обертала зібрані кошти, не залишається грошей ані на виплату дивідендів, ані на повернення вкладів).

4. Розкрадання, що вчиняються шляхом утворення та використання фіктивних безготівкових грошових коштів у підприємницькій діяльності. Цей спосіб розкрадання базується на виготовленні та впроваджені в банківський обіг фіктивних платіжних документів (платіжних доручень, кредитових авізо, чеків тощо), на основі яких на рахунки підприємницьких структур незаконно зараховують нічим не забезпечені грошові кошти. Після зарахування цих фіктивних безготівкових грошей вони матеріалізуються підприємцями-шахраями в готівку, вільноконвертовану валюту, товар чи використовуються в підприємницькій діяльності в інший спосіб.

5. Розкрадання, що вчиняються шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту. Виділяють кілька етапів його реалізації: 1) утворення фіктивної комерційної структури з метою одержання кредиту; 2) оформлення фіктивних документів, на підставі яких планується одержати в банку кредит; 3) підшукання комерційної структури, на рахунок якої планується перерахування коштів, одержаних у вигляді кредиту (таких структур може бути кілька і вони також можуть бути фіктивними – тобто утвореними суто для вчинення розкрадання); 4) укладання кредитної угоди з банком та подання необхідних для цього документів (заявки; копій установчих документів; відбиток печатки і зразків підписів; довідки органів податкової адміністрації; копій контрактів, під які одержується кредит, та ін.); 5) перерахування грошових коштів, одержаних у вигляді кредиту, на рахунки комерційних структур, з керівниками яких досягнуто відповідної домовленості; 6) матеріалізація грошових коштів у готівку, вільно конвертовану валюту чи матеріальні цінності; 7) зникнення і переховування засновників фіктивної комерційної структури. Розкрадання зазначеним способом можуть вчинятися і за безпосереднього сприяння комерційних банків, які одержують у своє розпорядження державні кредитні ресурси.

Способи вчинення злочину зумовлюють певні характеристики особи злочинця та певну слідову картину розкрадання.

Програми перевірки заяви (повідомлення) про злочин з метою виявлення ознак злочину.. Для забезпечення наявності приводу та підстав для порушення кримінальної справи, перспективи попереднього розслідування й судового розгляду первинний матеріал про злочини даної категорії повинні складати такі документи (відподівна й програма перевірки заяв та повідомле0).

1. Рапорт працівника оперативного підрозділу.

2. Заява потерпілої особи про факт вчинення протиправних дій відносно неї чи її підприємства.

3. Докладне письмове пояснення потерпілої особи (осіб) про обставини вчинення відносно неї (них) протиправних дій.

4. Докладні письмові пояснення свідків протиправних дій.

5. Документи (чи їх копії), що визначають організаційно-правовий статус підприємства, з використанням якого було вчинено злочин.

6. Документи (чи їх копії), які свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності.

7. Підроблені (фальсифіковані) документи, які були використані як засоби вчинення злочину.

8. Дійсні бухгалтерські, банківські та інші документи (їх копії), що відображають окремі бухгалтерські, розрахункові операції

9. Докладне письмове пояснення особи (осіб), запідозреної у вчиненні злочину, про факти вчинення протиправних дій.

10. Документи, які містять відомості, що спростовують пояснення запідозреної особи і вказують на вчинення нею злочинних дій.

11. Матеріали ревізії, які повинні містити: а) лист (у якому має бути викладено, в чому полягає суть порушень, зловживань, які закони порушені, розмір заподіяних збитків, названі винні особи); б) акт ревізії (перший примірник), підписаний керівником ревізійної групи, керівником та головним (старшим) бухгалтером підприємства, що ревізувалося; в) оригінали документів або їх копії, які підтверджують факти виявлених зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів документів після закінчення ревізії не прийнято правоохоронними органами; г) документи з ознаками підробки, якщо рішення про вилучення цих документів після закінчення ревізії не прийнято правоохоронними органами; д) пояснення осіб, діяльність яких перевірена, а також інших осіб, які мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань; е) висновки ревізуючих за поясненнями службових осіб при наявності їх заперечень висновків за актом.

Слідчі підрозділи при оцінці зібраних матеріалів про розкрадання особливу увагу повинні приділяти наявності акта документальної ревізії фінансово-господарчої діяльності. У разі відсутності цього документу справу можна порушуватися тільки у виняткових випадках, коли є реальні передумови того, що злочинець може уникнути слідства, перешкодити його веденню, знищити сліди злочину.

Типові слідчі ситуації початкового етапу.

1. Кримінальна справа порушується відносно працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури. Типова програма дій: допит службовців та посадових осіб, зокрема й тих, що проводили внутрішню ревізію; виїмка документів; затримання підозрюваного та його допит; обшук робочого місця і місця проживання з метою; оперативно-розшукові заходи по встановленню майнового стану; накладення арешту на майно і вклади; оперативно-розшукові заходи по встановленню зв’язків злочинців; призначення ревізії діяльності підприємст, пов’язаних із подією злочину; допит осіб на таких підриємствах.

2. Кримінальна справа порушується відносно керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном. Типова програма дій: аналогічна до програми першої ситуації, а також призначення експертиз (почеркознавчої, техніко-криміналістичної) документів.

3. Кримінальна справа порушується відносно керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів. Типова програма дій: аналогічна до програми першої ситуації, а також виїмка та огляд документів у потерпілих, призначення експертиз (почеркознавчої, техніко-криміналістичної) документів.

4. Кримінальна справа порушується на підставі матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів. Типова програма дій: аналогічна до програми першої ситуації, за виключення затримання підозрюваного, що як правило, замінюється розшуком станнього.

5. Кримінальна справа порушується відносно керівників підприємницької структури - клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи. Типова програма дій: аналогічна до програми першої ситуації, за виключення затримання підозрюваного, що як правило, замінюється розшуком станнього.

Особливості тактики окремих слідчих дій. При розслідуванні розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів окремі слідчі дії мають специфіку, обумовлену механізмом вчинення злочинів у сфері підприємництва. Заслуговують окремого розгляду особливості підготовки і проведення таких слідчих дій: допит потерпілих і свідків; обшук і виїмка; допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення документальної ревізії; призначення експертиз.

Допит потерпілих і свідків. Показання потерпілих і свідків займають важливе місце в матеріалах кримінальних справ даної категорії. Їх повнота та правдивість залежать від вирішення таких тактичних завдань, що повинно враховуватися слідчим:

- правильного визначення кола осіб, які володіють інформацією, що має значення для розслідування;

- визначення можливої зацікавленості свідків в тих чи інших результатах розслідування чи залежності їх від осіб, які зацікавлені в цьому;

- нейтралізації факторів, які негативно впливають на поведінку допитуваного під час допиту (відмова, ухилення від дачі показань, неправдиві показання);

- врахування соціальних та психологічних особливостей допитуваного;

- вжиття заходів, спрямованих на попередження подальшої відмови від даних правдивих показань.

Потерпілий є потенційно одним з найактивніших учасників розслідування, і досягнення успіху в значній мірі залежить від того, наскільки вдається використати цей потенціал. Але поведінка (позиція) потерпілого під час розслідування може проявлятися як у позитивному, так і в негативному аспектах. Багато в чому це обумовлюється статусом потерпілого, який він має в підприємницькій діяльності. Залежно від цього статусу потерпілих можна розділити на дві групи, особливості яких повинні враховуватися при визначенні напрямків розслідування, тактики проведення окремих слідчих дій.