- •Організація розкриття і розслідування злочинів: тези лекцій
- •Передмова
- •Тема 1. Поняття, Завдання, система та загальні положення курсу «організація розкриття та розслідування злочинів»
- •1. Поняття, сутність організації розкриття та розслідування злочинів. Система організації розкриття та розслідування злочинів
- •2. Організаційні основи взаємодії слідчого з оперативними службами: характеристика принципів, специфічних для взаємодії з органом дізнання, форми взаємодії
- •3. Теоретичні засади планування розслідування, техніка планування
- •4. Теоретичні засади висування слідчих версій
- •5. Засади розшукової діяльності слідчого
- •Тема 2. Методологічні основи розкриття та розслідування злочинів
- •1.Структура, методологічні основи розкриття та розслідування злочинів
- •2. Практика, передовий досвід правоохоронних органів як основне джерело окремих криміналістичних методик.
- •3. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль у організації розслідування злочинів
- •4. Сутність, поняття та форми протидії розслідуванню злочинів та шляхи її подолання. Суб’єкти протидії розслідуванню
- •Тема 3. Організація й особливості розкриття і розслідування злочинів «По гарячим слідах»
- •1. Загальні положення (основи методики) організації розкриття та розслідування злочинів по «гарячих слідах»
- •2. Тактика затримання як тактичної операції та як слідчої дії
- •3. Організація взаємодії слідчого з органом дізнання під час розкриття та розслідування злочинів по «гарячих слідах». Дослідчі ситуації розслідування
- •Тема 4. Організація початкового етапу розслідування злочинів
- •2. Висунення версій і планування розслідування на початковому етапі розслідування. Алгоритми вирішення слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування
- •3. Організація і проведення типових слідчих дій для початкового етапу розслідування
- •4. Особливості початкового етапу розслідування окремих видів злочинів (неочевидне вбивство, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, хуліганство, шахрайство, вимагання, торгівля людьми)
- •Тема 5. Організація наступного етапу розслідування злочинів
- •1. Загальні положення організації розкриття та розслідування злочинів на наступному етапі розслідування. Особливості планування та ситуаційний характер наступного етапу розслідування
- •2. Організація встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і прийняття заходів щодо їх усунення
- •3. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації майна
- •4. Збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для винесення обгрунтованого і справедливого вироку
- •5. Основи взаємодії слідчого з оперативними працівниками та іншими службами на наступному етапі розслідування
- •Тема 6. Організація розкриття та розслідування злочинів минулих років
- •1. Понятття та криміналістична характеристика злочинів минулих років. Основні умови діяльності слідчого при розкритті та розслідуванні злочинів минулих років
- •2. Організація, планування слідчими розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Метод колективного планування розслідування злочину та взаємодія слідчого.
- •3. Форми діяльності, які слідчий повинен здійснювати у справах про нерозкриті злочини
- •Тема 7. Організація розкриття і розслідування економічних злочинів
- •1. Поняття та криміналістична класифікація економічних злочинів
- •2. Особливості методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва
- •3. Особливості методики розслідування злочинів, пов’язаних з фактами фіктивного підприємництва Криміналістична характеристика. Способи вчинення і приховування даного виду злочину:
- •4. Особливості методики розслідування злочинів, пов’язаних з наданням послуг грального бізнесу.
4. Особливості початкового етапу розслідування окремих видів злочинів (неочевидне вбивство, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, хуліганство, шахрайство, вимагання, торгівля людьми)
Неочевидне вбивство. Ситуація неочевидного вбивства характеризується відсутністю трупа потерпілого. Потерпілими особами вказаного виду злочинів, як правило, є особи, які зв’язані зі злочинним світом, політичні діячі, журналісти, керівники підприємств, комерсанти та інші. Відомості про потерпілого слугують підґрунтям для версії про ймовірного вбивцю й можуть дати відповідь на питання – кому було вигідно зникнення особи.
Найпоширенішим способом учинення вбивства (за відсутністю трупа потерпілого) є використання холодної зброї; удушення; доведення потерпілого до безпорадного стану чи використання такого стану з наступним нанесенням тілесних ушкоджень; введення в організм отруйних речовин та інші способи.
При вчиненні вказаних злочинів злочинець вживає заходи із приховання слідів злочину. Перш за все – приховання трупу або його знищення. У 21% випадків труп деякий час (не більше 24 годин) знаходився у тайниках. Статистика свідчить, що у 50% випадків місце приховання трупа співпадало з місцем вбивства чи знаходилося поруч. У деяких випадках місце злочину знаходиться на певній відстані від місця виявлення трупа, але в межах одного населеного пункту, чи в межах 150 км. Злочинці вживали заходів зі знищення трупа, як правило, вночі чи зранку. При знищенні трупа найчастіше використовується спалення чи приховання у землі. Інколи прихованню трупа передує його розчленування.
Убивства, учинені за умов неочевидності, вчиняють в основному чоловіки, робітники віком 30-45 років, що характеризуються негативно. У 70% вони були родичами, подружжям або товаришами по службі, конкурентами по бізнесу, співвласниками конкуруючої фірми, які нерідко виступають замовниками. Указані особи характеризуються жорстокістю, основним мотивом поведінки виступає особисте збагачення. У більшості випадків злочинці мали спільників, які або допомагали вчинити злочини, або приховувати труп.
Причиною вбивства найчастіше були помста, ревнощі, приховування іншого злочину. З наведених мотивів убивства за звичай вчиняються у житлових приміщеннях (квартира, дача), при цьому тіло намагаються ретельно приховати, удаються до його спалення, розчленування або поховання поблизу місця вбивства.
Місце вбивства, зазвичай, пов’язане з житлом злочинця або його жертви; з місцем, на якому переважно перебуває у вільний час потерпіла особа; зі шляхом руху потерпілого на роботу, до місця відпочинку, знайомих тощо. Зазначені вбивства найчастіше вчинялися у вечірній час (з 19 до 23 години).
Аналізуючи сліди злочину, можна відзначити, що при розслідуванні названих убивств велике значення мають непрямі докази, якими є так звані „докази поведінки”. Останніми можуть бути зміни у поведінці підозрюваного як до, так і після зникнення громадянина, що вказує на можливу причетність особи до вчинення вбивства при відсутності трупа.
Заяви і повідомлення про зникнення особи, як правило, надходять від: родичів і близьких особи, яка зникла; від посадових осіб житлово-комунальних органів, адміністрацій, установ, організацій, підприємств, де працювала чи навчалась безвісно зникла особа; від органів місцевої влади і місцевого самоврядування; повідомлення про осіб, які безвісно зникли може бути отримано із засобів масової інформації; інформація про зникнення може міститися у матеріалах кримінальної справи чи надійти від особи, яка залучена до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.
З урахуванням слідчої практики визначено низку ознак, які дають підстави вважати, що розшукувана особа стала жертвою злочину: відсутність даних про наміри особи виїхати з метою приховання свого від’їзду від родичів; зміни житла; відсутність захворювань, які можуть обумовити швидку смерть; втрату пам’яті, орієнтацію в часі та просторі; наявність за місцем проживання чи роботи зниклого особистих документів, речей (одягу) та грошових коштів, без яких він не може обійтися у випадку довгострокової відсутності; наявність у зниклого грошових коштів, які могли привернути увагу злочинців; наявність погроз на адресу зниклої особи; наявність у житлі, салоні автомобіля, робочому приміщенні чи іншому місці слідів, що свідчать про можливе вчинення злочину; раптовий ремонт квартири, де раніше проживала зникла особа; зникнення з автотранспортом; зникнення, пов’язане з відчуженням власності.
Типові слідчі ситуації у справах про умисні вбивства, порушених за фактами безвісного зникнення осіб:
1) потерпілий пішов з дому (на роботу, ділову зустріч, полювання; риболовлю, у гості, магазин тощо) й безвісно зник (характерна для вбивств, поєднаних з безвісним зникненням потерпілого, носить „побутовий”, особистий характер; на сексуальному ґрунті; у результаті конфліктів між організованими злочинними угрупованнями; вчинених відносно осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; з метою заволодіння автотранспортом потерпілого);
2) потерпілий виїхав до родичів, друзів, знайомих, у відрядження, на нове місце проживання і до місця свого призначення не прибув (по вбивствах, вчинених з метою заволодіння житловою площею потерпілого; злочинах, що носять „побутовий”, особистий характер (при інсценуванні злочинцем вбивства потерпілого як від'їзд його в іншу місцевість на постійне місце проживання, у тривале відрядження); при нападі на водіїв далеких рейсів з метою заволодіння їх автотранспортом, з наявним вантажем; осіб, що займаються підприємницькою діяльністю (направлених у відрядження на автотранспорті з товаром для продажу або грошима для придбання товарних цінностей).
3) потерпілий виїхав з будинку (у гості, у відрядження), прибув до місця призначення, однак назад не повернувся (для вбивств, вчинених з метою заволодіння автотранспортом водіїв далеких рейсів; відбувається в результаті конфліктів між організованими злочинними угрупованнями; відносно осіб, що займаються підприємницькою діяльністю; носить «побутовий», особистий характер).
Наприклад, у першій ситуації може бути рекомендована наступна програма дій: проведення допитів заявника та осіб, які знали зниклого; організація оперативно-пошукових заходів, допити свідків можливого злочину; проведення огляду місця події й обшуку передбачуваного місця вбивства на предмет одержання відомостей про обставини зникнення потерпілого; направлення виявлених і вилучених у ході огляду слідів пальців рук для перевірки за дактообліками інформаційних центрів; організація прочісування ділянки місцевості із залученням додаткових сил; накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію безвісно зниклого, його близьких родичів, а також осіб, з якими він міг мати переписку; створення зі слів свідків композиційного портрета можливого злочинця та використання його при проведенні оперативно-пошукових заходів; вивчення аналогічних кримінальних справ, наявних в провадженні слідчих прилеглих районів, з метою виявлення ознак серійності; направлення відповідних запитів; призначення судових експертиз по слідах і предметам, виявленим і вилученим при огляді й обшуку.
