3. Представлення інформації в еом

Обчислювальні засоби можуть зберігати і опрацьовувати тільки цифрову інформацію. Але для цього її треба відповідно кодувати. Код – це система умовних знаків для запису інформації.

Люба інформація може зберігатися тільки у вигляді кодів. Так, наприклад, текстова інформація кодується буквами, звукова – нотами, а світлова – растром – сукупністю точок екрану різної інтенсивності свічення. Колір кожної точки екрану можна кодувати числами. Тоді обробка зображення комп’ютером зводиться до зміни чисел, якими кольори окремих точок екрану представлені у пам’яті комп’ютера.

Якщо код містить елементи тільки двох видів, (наприклад, + і -, крапка і риска тощо), то код називається двійковим (або бінарним). Код, символами якого є цифри, називається цифровим кодом. Щоб інформацію можна було опрацювати з допомогою комп’ютера, її кодують, перетворюючи у послідовність електричних сигналів, наприклад, у послідовність імпульсів напруги двох різних значень. Більшому значенню напруги ставиться у відповідність цифра 1, а меншому – цифра 0. Таким чином, робота комп’ютерів грунтується на застосуванні двійкового цифрового коду — мови, в алфавіті якої є тільки дві “букви” — 0 і 1.

4. Одиниці інформації

Найменшою одиницею вимірювання кількості інформації є 1 біт (від англ. binary digit – двійковий знак). 1 біт – це кількість інформації, яка міститься у повідомленні типу “так” або “ні” і позначається двійковим числом 1 або 0.

Числа, якими кодується всяка інформація, комп’ютер легко перетворює у послідовності нулів і одиниць, а потім вже працює з ними.

Опрацювання інформації здійснює спеціальна мікросхема – процесор. Оскільки біт є дуже малою дозою інформації, то процесори влаштовані так, що здатні одночасно опрацьовувати групу з восьми біт. Тоді це 8-ми розрядний двійковий код. З нулів і одиниць у 8-ми розрядному двійковому коді можна одержати 2⁸ =256 різних комбінацій, що відповідно дає змогу закодувати 256 різних символів. Тобто, кожний символ записується послідовністю з восьми одиниць і нулів. Наприклад, А – 11000001; В – 11000010; М – 11010100; С – 11000011; Я – 11011101. Відповідно слово “мама” кодується послідовністю з 32 цифр.

Кодування одного символу потребує 8 біт. Ця кількість інформації називається байт. 1 байт — це послідовність з 8 нулів і одиниць, тобто – це група з восьми біт.

Таким чином, об’єм інформації у байтах, яка міститься у повідомленні, це кількість символів у цьому повідомленні.

Один біт зберігає найменшу кількість інформації, тобто один десятковий знак – 0 або 1. Один байт, як група з восьми біт, що може набирати 256 різних значень, дає змогу зберегти стільки ж різних значень, наприклад, різних символів.

Ще більшими одиницями інформації є одиниці, кратні байту:

1 Кбайт (кілобайт) = 2¹⁰ байт = 1024 байт

1 Мбайт (мегабайт) = 2¹⁰ кілобайт = 1024 Кбайт

1 Гбайт (гігабайт) = 2¹⁰ мегабайт = 1024 Мбайт

1 Тбайт (терабайт) = 2¹⁰ гігабайт = 1024 Гбайт.

Зверніть увагу, що префікс "кіло" означає не 1000, а число 1024. Саме стільки дає піднесення двійки в десятий степінь.

Приклади: Аркуш з 50 рядків із 60 символами у кожному містить 50*60 = 3000 байт інформації;

дискета (3,5 дюйма) може містити 1,44 МБ;

вінчестер комп’ютера — 20 ГБ;

диск CD-ROM — 700 МБ (це понад 20 тис. картинок або 1000 книжок по 300 сторінок тексту).