Тема 8. Македонські землі наприкінці XVIII ст. – 1914 р.

1. Становище македонців у складі Османської імперії у XVIII – 1878 р.

2. Македонія як об’єкт «культурної пропаганди» Болгарії, Греції та Сербії.

3. Становлення македонського національно-визвольного руху.

4. Македонія напередодні Першої світової війни.

Література:

Балканы в конце XIX – начале ХХ вв.: очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. – М., 1991.

Балканские народы и европейские правительства в XVIII – начале ХХ вв. (документы и исследования). – М., 1982.

Балканские страны в новое и новейшее время. Сборник статей. – Кишинев, 1977.

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

История Югославии. В 2х тт. Т.1. - М., 1963.

История южных и западных славян: Курс лекций. – М., 1979.

На путях к Югославии: за и против. Очерки истории национальных идеологий югославских народов. Конец XVIII – начало ХХ вв. – М., 1997.

Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне Первой мировой войны. – М., 1985.

Стрельчук Н.В.Македонія: Нарис історії національно-визвольного руху (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.). – Чернівці, 1999.

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. При вивченні теми слід звернути увагу на те, що в результаті змін у складі населення, що відбувалися на території Македонії протягом століть, до кінця XVIII ст. тут склалося строкате етнічне середовище. Серед слов’янського населення переважала група, яка говорила на місцевих діалектах, близьких до болгарської мови. Крім того, в Македонії мешкали серби, болгари, греки, турки, армяни, євреї та албанці. З 20-х рр. ХІХ ст. в Македонії починає розвиватися культурно-просвітницький рух, який був спрямований не тільки проти турецького ярма, але й проти грецького економічного та культурного засилля.

Вивчення решти питань практичного заняття передбачає акцентування уваги на наступних проблемах:

• починаючи з 80-х рр. ХІХ ст. Македонія перетворилася на арену перехрещення інтересів Болгарії, Сербії і Греції. Обґрунтовуючи легітимність своїх зазіхань на Македонію, сторони посилалися на «історичні права», а також на етнічний склад її населення, який трактувався ними у відповідності до власних інтересів;

• в 1893 р. в Македонії створено Таємну Македонсько-Одринську організацію, яка у якості своєї головної мети висунула лозунг про боротьбу за автономію. Процес само ідентифікації македонців як окремого, самостійного народу посилився після Ілінденського повстання. Але становлення національної македонської державності гальмувалося політичними подіями початку ХХ століття, пов’язаними з Балканськими війнами.

Поняття, необхідні для засвоєння: македонське питання, політика ірредентизма.

Основні дати теми:

50-ті рр. ХІХІ ст. – початок дискусії в Македонії про літературну мову;

1893 р. – створення ТМОРО;

1895 р. – заснування в Софії Верховного македонського комітету;

1902 р. – виникнення Македонської організації в Белграді;

1903 р. – Ілінденське повстання;

1913 р. – Бухарестський мирний договір, розділ території Македонії між Сербією, Болгарією і Грецією.

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Порівняйте, що говорилося про долю Македонії у наступних документах:

А) «Велика ідея» (Греція), «Начертаніє» (Сербія);

Б) Сан-Стефанський мирний договір, Берлінський трактат.

2. Охарактеризуйте проект реформ, підготовлених Росією і Австро-Угорщиною у штирійському містечку Мюрцштег у 1903 р. Чому його не схвалила ТМОРО?

3. Як Ви вважаєте, чому до кінця 70-х рр. ХІХ ст. македонці брали участь у визвольному русі в Греції, Болгарії, Сербії та Чорногорії, а самостійного національно-визвольного руху не організували?