3. Економічні вчення а.Смітата д.Рікардо.

Адам Сміт (1723-1790) – видатний англійський економіст. Увійшов до історії своєю працею – ”Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.). А. Сміт вперше перейшов від аналізу окремих проблем до теоретичних узагальнень та систематизації економічних знань.

А. Сміт сформував:

– Теорію ”природного порядку” та внутрішньої гармонії людського суспільства.

– Концепцію ”економічної людини”, яка керується у своїй діяльності особистими економічними інтересами і потребами.

– Учення про ”невидиму руку ринку” – механізм стихійної координації економічної поведінки та узгодження економічних інтересів суб’єктів господарювання за умов ринкової конкуренції.

– Обґрунтував економічну політику держави, заснованої на принципі ”laissez faire”. В основі вчення А.Сміта лежить уявлення про економіку як систему, де діють об’єктивні економічні закони, що подібні до законів природи і визначають розвиток суспільства. Він найбільш повно виразив ідеї економічного лібералізму.

Як основу до розуміння економічних явищ, Сміт сприйняв трудову теорію цінності, стверджував, що багатство створюється працею незалежно від галузі виробництва.

– А. Сміт розглядає поділ праці, який виступає фактором зростання її продуктивності, який зумовлює необхідність обміну між товаровиробниками. Тому далі велику увагу А.Сміт приділяє з’ясуванню суті цінності, яку розглядає в двох значеннях: корисності і можливості придбання інших товарів. Першу він називає ”цінністю у споживанні”, а другу – ”цінністю в обміні”. Саму цінність Сміт визначає затратами праці але лише в умовах простого товарного виробництва. За умов існування капіталу цінність формується з доходів: заробітної плати, прибутку і ренти.

– Виникнення грошей А.Сміт розглядає як об’єктивний процес, як результат розвитку товарного обміну, які виконують лише функції засобу обігу і платежу. Вважав за доцільне замінити золото і срібло паперовими грошима для здешевлення обігу. Загальна сума паперових грошей не повинна перевищувати кількість золота і срібла, яку вони замінюють. Регулювання кількості грошей в обігу мають здійснювати банки.

– А.Сміт поглибив вчення У.Петті, фізіократів про прибуток, заробітну плату, відсоток, земельну ренту, капітал, продуктивну і непродуктивну працю. Продуктивною працею він вважає будь-яку працю незалежно від галузі виробництва, яка створює цінність і яка матеріалізується в конкретному предметі, придатному для обміну. Велику увагу приділив А.Сміт відтворенню суспільного капіталу, складу сукупного продукту, зростанню національного багатства. Капітал за Смітом поділяється на основний і оборотний.

– Завдяки Сміту вперше проведена різниця між валовим і чистим доходом суспільства: валовий доход – сукупний суспільний продукт у вартісній формі (разом з повторним рахунком сировини); чистий національний доход – фонд споживання як такий, або разом з нагромаджуваною частиною.

Вчення А.Сміта набуло подальшого розвитку в працях Д.Рікардо,

Давід Рікардо (1772-1823) - видатний представник класичної політичної економії. Основна його праця ”Начала політичної економії та оподаткування” (1817 р.). Рікардо, як і Сміт, розглядає капіталістичні відносини як природні та вічні. Він розвиває положення Сміта про особистий інтерес як основну рушійну силу суспільного розвитку в умовах повної свободи дій.

Гроші (металеві) – розглядав як особливий товар. Вартість якого визначена витратами суспільно-необхідної праці. Збільшення кількості грошей в обігу, викликає зростання цін. Щоб цього уникнути, він пропонує зайві гроші направляти за кордон для купівлі іноземних товарів. Найважливіша заслуга Рікардо в тому, що він затвердив теорію вартості. Рікардо ж довів, що мінова вартість залежить, по-перше, від рідкісності товарів і по-друге, від кількості праці, затраченої на її виготовлення. Слід розрізняти: вартість – об салютна, дійсна; мінова вартість – відносна, порівняльна. Рікардо також визнає три джерела доходу: земельну ренту, заробітну плату і прибуток на капітал. Але інакше розуміє природу цих джерел. Особливо важливу роль в нього відіграє рента, її висота регулює інші джерела доходу. Рікардо визначає диференційну ренту. Рента (диференційна) за Рікардо виникає у сільському господарстві на кращих і середніх ділянках, на яких сила природи підвищує продуктивність. Оскільки ціна товару залежить від кількості витраченої праці, то прибуток завжди обернено пропорційний заробітній платі.

При аналізі процесу відтворення Рікардо виключав можливість загального перевиробництва товарів, виходячи з того, що продукти обмінюються на продукти, що попит визначається тільки виробництвом і дорівнює величині пропозиції.

Таким чином, завдяки У.Петті, П.Буагільберу, фізіократам, А.Сміту та Д.Рікардо економічна теорія набула цілісного характеру, зробила рішучий крок від опису економічних явищ до аналізу їх природи.