2. Економічне вчення Фізіократів

Школа фізіократів виникла у Франції в середині XVIII ст. як реакція на меркантилізм. Засновником її був Франсуа Кене (1694-1774), відомі представники - А.Р.Тюрго, В.Мірабо, Г.Летрон. Назва фізіократія походить від грецьких слів (”physis” – природа, ”kratos” - влада).

Ця школа політичної економії склалася в умовах економічного занепаду країни та наростання кризи феодальної системи. Фізіократи вважали, що вся увага повинна бути зосереджена не на торгівлі та нагромадженні грошей, а на сільськогосподарському виробництві (землеробстві), де створюється чистий продукт (надлишок над витратами на виробництво) і яке забезпечує справжній добробут нації. Тогочасне суспільство вони підрозділяють на три класи: ”продуктивний” клас - це землероби (які створюють чистий продукт), ”клас земельних власників” (феодали, король які одержують земельну ренту), які отримують земельну ренту, і непродуктивний або ”безплідний” клас (ремісники).

Ф.Кене Економічну програму фізіократів він виклав в працях: ”Загальні принципи економічної політики землеробської держави” (1758 р.), ”Економічна таблиця” (1758 р.), ”Природне право” (1765 р.) та ін.

Ф. Кене:

– Здійснив аналіз класової структури суспільства. Він поділяє суспільство на три класи: землевласників, фермерів, ремісників у відповідності їх участі у процесі виробництва.

– Дав визначення капіталу, започаткував поділ капіталу на: основний і оборотний. Основний капітал вони називали ”первісними авансами” (витрати на сільськогосподарські машини, будівлі, робочу худобу), а оборотний капітал – це ”річні аванси ” (витрати на працю і насіння).

– Кількість грошей в обігу була поставлена в залежність від відтворення. Тобто, маса грошей в обігу може зростати лише пропорційно росту виробництва. Інакше збільшення грошової маси призведе до знецінення капіталу. За Кене гроші виконують лише функцію засобу обігу, а функція засобу нагромадження шкідлива для суспільства, бо гроші не приймають участі в економіці.

– Кене першим в економічній науці заклав основи макроекономічного аналізу суспільного відтворення. В своїй знаменитій праці ”Економічна таблиця” (1758) він показав, як річний продукт суспільства, вироблений в сільському господарстві, в процесі обігу розподіляється між трьома класами і як формуються передумови відтворення. Він вперше в історії економічної науки впровадив у науковий вжиток термін ”відтворення суспільного продукту”.

Подальший розвиток фізіократизм одержав в працях Анна Роберта Жака Тюрго (1727-1781). Основні праці ”Міркування про створення і розподіл багатства” (1766р.), ”Цінність та гроші” (1769) та ін.

В своїх працях А. Тюрго:

– Проголосив землеробство істинним джерелом ”чистого продукту”.

– Засудив політику протекціонізму, відстоюючи принципи свободи економічної діяльності.

– Виклав вчення про цінність, пов’язуючи останню зі здатністю речей задовольняти людські потреби.

– Здійснив вперше в історії економічної думки спробу сформулювати закон спадної родючості ґрунтів, згідно з яким кожне додаткове вкладення капіталу (праці) у землю пов’язане зі зниженням віддачі.

– Тюрго деталізував трикласову структуру Кене, розділивши клас фермерів на два – підприємців, які авансують виробництво і найманих сільськогосподарських працівників. ”Безплідний” клас він також поділив на два – капіталістів-підприємців, які отримують прибутки, і найманих робітників, які одержують заробітну плату.

– Тюрго розумів вартість не тільки як результат природи і землі, оскільки на неї впливають інші чинники, тобто інтереси продавців, покупців і втручання держави (її економічна політика). Вартість продукту, створеного в сільському господарстві, розкладається вже на фонд відшкодування плюс фонд заробітної плати і чистий продукт. Розподіл продукту має бути таким, щоб створювалися належні умови для ефективного господарювання всіх суб’єктів.

– Тюрго не сприйняв теорію трудової вартості, започаткувавши основи теорії корисності. Він розрізняє суб’єктивну і об’єктивну цінність товарів. Під першою він розуміє оцінку речі її власником з погляду корисності, а під другою – ринкову ціну, яка встановлюється під впливом попиту і пропозиції. Таким чином, Ж.Тюрго започаткував теорію корисності, яка була розроблена економістами XІX ст.

Фізіократи внесли значний внесок у розвиток економічної теорії, зокрема в теорію відтворення, ціни, грошей, природи і джерел багатства. Подальший розвиток цих ідей здійснили А.Сміт та Д.Рікардо.