Загальна і диференційна психометрія

У1734 р. першим почав стверджувати про можливість вимірювання у психології Крістіан Вольф (1679-1754). Психологію він поділяв на емпіричну, що вказує на зв'язок душі з тілом, і раціональну, яка займається лише безсмертною душею.

Спочатку в експериментальній психології вимірювали час реакції, тому психометрією вважали вимірюванням часових характеристик психічних процесів. Пізніше до психометрії почали зараховувати все, пов'язане з кількісним визначенням психічних явищ. На основі визначення психометрії як галузі психології, що має справу з мінливими факторами, до неї можна включити весь спектр психологічних вимірювань - від психофізичних до особистісних.

Оскільки психометричний напрям переважно розвивався у психологічному тестуванні, іноді психологічне тестування і психометрію ототожнювали, внаслідок чого поширився термін "психометричні тести". Сферу психологічних і психофізіологічних вимірювань, пов'язану з діагностуванням за допомогою тестів, позначають поняттям "диференційна психометрія".

Психометрія як технолого-методична наука обґрунтовує вимоги, яким повинні відповідати вимірювальні психодіагностичні методи, процедури їх розроблення і застосування.

Психометрія (психометрика) (грец. psyche - душа і metron - міра) - галузь психології, яка розробляє теорію і практику вимірювання психічних явищ.

Диференційно-психологічними вимірами переймається диференційна психометрія.

Диференційна психометрія (психометрика диференційна)

галузь психометрії, що визначає і обґрунтовує вимоги до вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей у психологічній діагностиці.

Диференційна психометрія суттєво відрізняється від загальної психометрії.

Загальна психометрія (психометрика загальна) - галузь психометрії, що розв'язує завдання з вимірювання психологічних характеристик стимулу, зокрема моделювання загально психологічних функціональних залежностей між стимулами і суб'єктивними реакціями.

У психофізиці встановлюють відповідності між фізичними характеристиками стимулів і суб'єктивними характеристиками відчуттів (сенсорна психофізика). Соціально-психологічні виміри встановлюють відповідність між соціальними об'єктами (наприклад, різні види рекламованих товарів) і певними психічними реакціями (наприклад, на континуумі від "дуже подобається" до "дуже не подобається" тощо). У диференційній психометриці числові значення (ранги, категоріальні шкальні значення тощо) приписують не стимулам, а індивідам. Вона досліджує індивідуальні відмінності між людьми у якісному і кількісному складі психічних властивостей (здібностей, певних когнітивних функцій - пам'ять, увага тощо), мотивів, поведінкових ознак, установок, оцінок і самооцінок, способів психічного самозбереження (психічного захисту).

Специфіка психометричних процедур порівняно зі звичайними фізичними вимірами полягає у взаємодії процедур виміру з об'єктом виміру. Під час фізичних вимірювань об'єкт пасивний і не впливає на фізичний прилад. Людина виявляє активність і може застосовувати тактику, яку пси ході агност при розроблені методики не передбачив. Діапазон "спрацьовування" тесту вузький, зводиться до популяції, на якій відбувалося його емпірико-статистичне розроблення. Для коректного застосування тесту на новій популяції або з новою метою психолог здійснює серію попередніх психометричних експериментів, спрямованих на повторну перевірку надійності, валідності і репрезентативності тесту в нових умовах. Перенесення тесту з однієї популяції на іншу без перевірки однорідності розподілу тестових балів (стійкості тестових норм) може призвести до діагностичних помилок або взагалі нівелювати процес психодіагностування. Помилки спричинює прогнозування за результатами тесту, який не перевірили на прогностичну валідність.

Особливо обережно використовують тести, розроблені в інших країнах. Послуговуючись ними, психодіагности повинні враховувати мовні і соціокультурні відмінності країни, у якої запозичили тест, і країни, де його застосують. Іноді емпірична адаптація закордонної методики (шкали ціннісних орієнтацій, характерологічні опитувальники, різні особистісні тести тощо) за обсягом не поступається розробленню оригінальної методики.

Для реалізації запозиченої методики психолог повинен повторити процедуру, з допомогою якої створили та апробували тест його автори. Наприклад, якщо при конструюванні багатомірного тесту використовувався факторний аналіз, то не можна вважати адаптованим тест, перевірений тільки на стійкість тестових норм, потрібно перевірити стійкість тестових шкал (повторити факторний аналіз).

Отже, психометрія охоплює весь спектр психологічних вимірювань - від психічних до особистісних, активно розвивається у психологічному тестуванні. Водночас завдяки розвитку тестування сформувалася диференційна психометрія.