- •Передмова
- •Загальні відомості про конструювання одягу
- •Короткі відомості про одяг
- •Основні вимоги до одягу
- •Класифікація одягу
- •Поняття конструкції швейних виробів та вимоги, що ставляться до конструкції
- •Технологічна та економічна конструкції
- •Зв’язок конструювання одягу з іншими навчальними дисциплінами
- •Вибір матеріалу
- •Вибір моделі
- •Вибір конструкції
- •Методи конструювання одягу
- •Розмірна стандартизація одягу
- •Характеристика силуетів одягу
- •Характеристика основних покроїв плечових виробів та форм рукавів
- •Основні конструктивні лінії та рівні
- •Контролюємо себе і вирішуємо проблеми:
- •Розділ Іі
- •Підготовка замовника до зняття вимірів
- •Основні антропометричні точки Основні антропометричні точки, які необхідно
- •Правила зняття вимірів
- •Обхватні виміри, які знімаються спереду
- •Основні виміри, які знімаються спереду, збоку та ззаду
- •Перевірка правильності зняття вимірів
- •Зняття додаткових вимірів
- •Методика зняття додаткових вимірів спереду
- •Методика зняття додаткових вимірів ззаду
- •Методика зняття додаткових вимірів збоку
- •Зняття проекційних вимірів
- •Виміри для конструювання спідниць
- •Балансові виміри при конструюванні спідниці
- •Виміри для конструювання штанів
- •Зняття основних вимірів для конструювання штанів
- •Типи будови тіла чоловічих та жіночих фігур в залежності від осанки
- •Визначення типу будови тіла залежно від осанки за розмірними ознаками
- •Прибавки і припуски, що використовуються при конструюванні одягу
- •Розподіл прибавок на вільне облягання
- •Величини прибавок до виміру Оп в залежності від виробу та форми рукава
- •Величини прибавок на утеплювальну прокладку та їх розподіл
- •Контролюємо себе і вирішуємо проблеми:
Методи конструювання одягу
Найбільш стародавнім методом конструювання одягу є муляжний метод. За цим методом на фігуру людини або манекен накладаються папір або тканина, формується фасон, визначаються контури деталей крою. За накресленими контурами здійснюється розкрій виробу. Виріб зметується і шляхом багатьох примірок підганяється по фігурі замовника. Цей метод неточний, трудомісткий і потребує високої майстерності і кваліфікації закрійника. Використовується при виготовленні принципово нових моделей та театральних костюмів. Елементи цього методу використовуються при проведенні примірок.
У середині ХІХ століття з’явився розрахунково-вимірювальний метод конструювання одягу. За цим методом з фігури знімаються мірки, робляться розрахунки і будуються креслення деталей крою. За допомогою однієї або двох примірок посадка виробу уточнюється на фігурі. Цей спосіб точніший від попереднього і менш трудомісткий. Він широко використовується в індивідуальному виробництві одягу. Але тому, що цей спосіб створювався у різні часи різними людьми, у нього є багато різновидів, які називають системами крою.
Системи крою мають загальні ознаки:
в їх основу покладено побудову креслення за знятими мірками;
в усіх системах крою є базисна сітка, тобто сукупність вертикальних і горизонтальних ліній, які визначають розміри креслення;
часто деталі спинки і пілочки у кресленнях мають загальну вершину бічного зрізу.
В умовах масового виробництва одягу для конструювання використовується розрахунково-аналітичний метод. Дані для побудови креслення за цим методом беруть із спеціальних таблиць, які являють собою середні значення багаторазових вимірів населення. В умовах цього виробництва одяг виготовляється за трьома ознаками:
розмір;
зріст;
повнота.
Розрахунково-пропорційний метод заснований на уяві про пропорційну будову фігури людини. За цим методом з фігури знімається мінімальна кількість мірок, частіше розмір і зріст. Інші виміри знаходять за пропорційними залежностями. Цей метод простий, але не точний. Він використовується при конструюванні спецодягу і дитячого одягу.
Більш прогресивним є метод конструювання одягу за допомогою спеціальних жилетів – макетів. В основу методу покладено принцип – спочатку міряти, а потім кроїти. Закрійник одягає на замовника спеціальний жилет і за допомогою застібок з контактною тасьмою, на яку нанесені позначки у сантиметрах, підганяє посадку жилету на фігурі замовника. Відхилення від стандарту фіксуються на застібках. Закрійник заповнює спеціальний наряд-замовлення, на якому зображені деталі крою, де у місцях розташування застібок на схемі записуються відхилення фігури від типової у см. Виріб викроюють за лекалами жилета з урахуванням зазначених відхилень. Цей метод підвищує продуктивність праці за рахунок відсутності примірок, покращує якість посадки виробу, тому що враховуються непомітні оку особливості фігури людини. Спосіб потребує від закрійника високої кваліфікації, вміння точно проводити примірки.
Найсучаснішим і прогресивним є метод конструювання за допомогою електронної машини. У пам’ять машини вводять різні конструкції моделей, а на клавіатурі зображені модні моделі даного сезону. Замовник обирає модель за зображенням. Потім він стає на спеціальний диск, і по фігурі починає рухатись гнучка тасьма-петля, яка з’єднана з електронною машиною. На моніторі з’являється зображення фігури замовника, і оператор перевіряє, чи немає помилок у роботі машини. Після проходження петлі і надходження інформації у пам’ять машини замовник сходить з диску, а оператор натискує клавішу обраної моделі, і машина креслить лекала даної моделі відповідно до фігури замовника. Цей спосіб на сьогоднішній день досить дорогий і потребує залучення до роботи спеціалістів електронної галузі.
