1.3. Урбонімія як розділ топоніміки

Урбоніми – це вид топонімів, які позначають власне ім’я будь-якого внутрішньоміського топографічного об’єкта. У комплексі вони утворюють вербалізований знаковий код просторової організації міста. В залежності від просторових характеристик денотата (точка, лінія, площина), виділяють локальні, лінійні та планарні (від англ.planar – плаский) урбоніми.

До групи планарних урбонімів відносяться назви умовно вичленованих фрагментів міської території, як правило, досить великої: мікрорайонів, селищ, містечок. Лінійні урбоніми називають об’єкти, які мають лінійну протяжність: вулиці, провулки, проспекти, бульвари, спуски, набережні. До локальних урбонімів відносяться назви об’єктів культурно-побутового та екстер’єрного призначення: магазинів, кафе, кінотеатрів, стадіонів, фонтанів, мостів тощо.

Власні назви свідомо створюються людиною з метою виконання певних функцій: 1) номінативної — функції називання об’єкта (постійна); 2) інформативної — назва несе в своєму змісті певну інформацію про об’єкт; 3) естетичної — підкреслюється мовна привабливість назви, її вишуканість та оригінальність; 4) ідеологічної — назва відбиває те чи інше поняття пануючої в суспільстві політичної ідеології. Назви таких об’єктів дуже часто змінюються, тому що на їх виникнення і формування впливає коло різних факторів: 1) політичний, суть якого полягає в залежності назв об’єктів від суспільно-політичних умов; 2) соціальний — на формування назв впливає існування тих соціальних прошарків людей, які проживають (чи проживали) в місті, наприклад, назви вулиць; 3) економічний — з розвитком економіки зростає потреба в новій робочій силі та розширенні території міста для розгортання виробництва, а під впливом цього з’являються відповідні назви; 4) часовий — впливає на формування назв постійно — вони виникають під час створення міста, існують протягом певного проміжку часу, інколи замінюючись іншою назвою, більш сучасною; 5) історичний — хід історичних подій може кардинально змінювати склад власних назв міста; 6) культурний — рівень культурного розвитку населення міста також впливає на розвиток урбанонімікону; 7) релігійний — багато назв об’єктів мають сакральну семантику, завдячуючи існуванню в містах релігійно-культових споруд (храмів, костьолів, синагог), але зараз він не є дієвим; лише зрідка можна зустріти в місті назву об’єкта, що носить назву церкви; 8) фізико-географічний — назви об’єктів виникають під впливом природного фактору: форми ландшафту, існування водоймищ, інших природних явищ. Назва об’єкта також може містити вказівку на його довжину чи розташування по відношенню до іншого об’єкта; 9) етнографічний — назва об’єкта залежить від національної належності людей, які проживають чи проживали тут. Усі перелічені фактори є екстралінгвальними. До внутрішньомовних слід залучити фактор впливу однієї мови на іншу, внаслідок чого порушується нормальний розвиток назв. Так, завдяки білінгвізму кожен урбанонімікон міст колишнього СРСР мав у своєму складі національні і російські назви, які згодом, з отриманням країнами незалежності, перекладалися рідними мовами, хоча залишилася колишня ідеологічна семантика.

У назвах внутрішньоміських об’єктів існують ономастичні ансамблі, для побудови яких характерні такі принципи:

1. Використання буквених та цифрових знаків при єдності номенклатурного позначення: І мікрорайон, ІІ мікрорайон і т.д.

2. Використання у групі найменувань однієї і тої ж власної назви. При цьому як диференціатор виступають: а) рахункові слова та цифрові знаки: 1 Північна, 2 Північна і т.д.; мікрорайон Таврійський – І, Таврійський – ІІ, Таврійський – ІІІ, Таврійський – ІV; б) кваліфікаційні прикметники: місто Каховка, Нова Каховка; в) номенклатурні одиниці: вулиця Привокзальна, площа Привокзальна.

3. Використання в якості назв територіально суміжних об’єктів лексем, які об’єднані спільною екстралінгвістичною конотацією: провулок Лікарняний, вулиця Заводська; магазин «Людмила», ресторан «Елена».

Всі урбоніми можуть бути представлені двома різновидами: однокомпонентними та двокомпонентними назвами. Перші, в свою чергу, можуть бути однослівними та неоднослівними: вулиця Артема – вулиця Іллі Кулика, магазин «ТаІса» – магазин «Світ тканин», ресторан «Парадиз» – ресторан «Пивна хата».

Двокомпонентні назви формуються на основі однокомпонентних структур шляхом приєднання до них: а) лічильно-цифрового диференціатора (провулок Бузький – 1, Бузький – 2); б) кваліфікаційного прикметника (селище Великі Копані – селище Малі Копані).