2. Діяльність персоналу пункту спостереження

   1. Порядок спостереження

Персонал ПС застосовує нормальні військові методи спостереження.

Один солдат з біноклем чи іншим пристроєм спостереження наглядає у районі за цілями, блискучими об'єктами, рухом тощо. Солдат спостерігає з напруженням найвищого рівня його поля зору прилеглі 50-метрові смуги, поки не розгляне увесь район (схема 42). Широкий сектор спостереження він може поділити на менші сектори. Інші солдати ПС ретельно вивчають район, стежать за рухом і наказують солдату з біноклем перевірити дане місце.

2. Реагування на результати спостереження

Якщо під час спостереження виявлено щось підозріле, тоді те місце пильно обшукують.

Після виявлення підозрілої діяльності негайно висилається звіт до вищої штаб-квартири згідно з процедурами звітування, зазна­ченими у ВОП.

ПС матиме внутрішню процедуру стосовно тривоги. Наприклад, свисток може викликати загальну допомогу, три постріли — персонал на оборонні позиції і т.д.

Радіо і телефонний контакт з вищою штаб-квартирою здійсню­ється щонайменше тричі на день. Повідомлення про сторони (підозрілу діяльність або порушення) повинні бути зазвітовані. Треба пам'ятати, що розмову можуть підслуховувати і записати воюючі сторони.

3. Патрулі

Патрулювання — важлива частина всіх миротворчих операцій. Добре плановане, енергійне та кмітливе здійснене патрулювання може надані миротворцям важливу тактичну перевагу. Щоб бути ефективними, патрулі повинні мати повну свободу руху і спостереження. Операції успішного патрулювання вимагають добре навчених, енергійних і добре оснащених солдатів, гнучку тактику і тотальну координацію з іншими патрулями та миротворчими постами.

1. Мета патрулювання

Патрулювання проводиться з метою контролю району операції, недопущення проникнення порушників і забезпечення безпеки місцевого населення.

Окремі завдання, які патруль повинен виконувати, таки:

• підтвердження і нагляд за припиненням вогню;

• збір інформації;

• перевірка районів, над якими не можна наглядати з пунктів спостереження;

• розслідування інцидентів;

• забезпечення миротворчим силам свободи руху;

• виставлення постійних патрулів між сторонами, щоб послабити кризу;

• демонстрація воюючим сторонам присутності миротворчої сили; заспокоювання ізольованих громад;

• встановлювання мобільних контрольно-пропускних пунктів;

• перевірка позицій воюючих сторін;

• припинення або зменшення намагань проникнення порушників;

• ведення спостереження з ізольованих і незайнятих постів спостереження;

• встановлення фізичного зв'язку між сусідніми, але відносно ізольованими миротворчими позиціями;

• надання захисту сторонам або місцевому населенню.

2. Види патрулів та методи патрулювання

Патрулювання можна здійснювати різними способами. Вибір способу залежатиме від місцевості, розміру району операцій і придатності устаткування, яким корис­туються миротворчі сили. Загальні способи патрулювання — піший, мобільний та повітряний.

1. Піші патрулі становлять основу будь-якої системи патрулів. У заселених районах піший патруль має певну перевагу, тому що встановлює кращий контакт з місцевим населенням і місцевими представниками влади, які можуть стати добрим джерелом інформації, хоча з нею потрібно поводитися обережно: вона може бути неправильною і спричинити страждання невинним особам. Осіб, які постачають миротворцям інформацію, можуть перехоплювати інші особи. Піші патрулі мають деякі обмеження:

• за кількістю завдань, які можна виконати;

• меншу оперативність,

• менші відстань та тривалість патрулювання;

• більший вплив на якість служби стану погоди, часу року, часу доби;

• віддаль зв’язку, у порівнянні з радіо в автомашинах, менша.

Якщо автомашину можна чітко позначити розпізнавальними знаками, піший патруль неспроможний носити деякі розпізнавальні знаки, наприклад, прапор, який помітний в належній віддалі, щоб не допустити помилкової ідентифікації та обстрілу.

2. Мобільні патрулі можуть бути кориснішими в таких умовах:

• персонал сили обмежений;

• миротворчі сили мають великий район відповідальності;

• можуть бути обмеження щодо свободи руху миротворців, встановлені воюючими сторонами.

Перевага мобільних патрулів така:

• більша дальність дії і висока мобільність;

• можуть проходити маршрути швидше, ніж піші патрулі;

• можуть здійснювати більшу кількість патрулювань за коротший період;

• машини можуть бути чітко позначені і розпізнавані на відстані;

• можуть возити удосконалені, далекої досяжності засоби зв'язку;

• надають більше помітний знак про присутність миротворців більшій кількості населення;

• можна встановити прожектори на машинах для поліпшення спостереження підчас темряви.

Мобільні патрулі також мають певні обмеження, бо вони не можуть їхати там, де може йти піший патруль. Крім того, тут є ще психологічна невигода: персонал патруля спокушений залишитися в машині підчас свого спостереження і розслідування.

3. Повітряне патрулювання можуть здійснювати вертольоти або легкі літаки. Засоби дистанційного управління (розвідувальні аеростати), які мають спроможність фотографувати або надсилати телепередачі, також корисні у здійсненні повітряного патрулювання,

Як правило, причетні сторони повинні погоджуватися на повітряне патрулювання перед тим, як воно розпочнеться.

Переваги повітряного патрулювання такі:

• спроможність спостерігати великі райони;

• підтверджувати інформацію, яку надсилають наземні елементи;

• зменшення загрози миротворчому персоналу в районах насильницької конфронтації.

Повітряне патрулювання має такі обмеження:

• стан погоди і видимість;

• технічні проблеми авіації та обмеження на повітряний рух, що можуть встановити воюючі сторони.