2. Комплектування пунктів спостереження

Як правило, кожний ПС (постійний і тимчасовий) укомплектований взводом з групою стрільців, які постійно перебувають на службі.

Один солдат спостерігає за призначеним районом, а решта солдатів знаходиться па позиції. Щоб зменшити втомленість, солдати на посту повинні змінюватися кожні півгодини. Командир взводу повинен встановити план відпочинку і чергування для забезпечення безперервної операції групи.

Якщо це дозволяє ВОП, група може патрулювати «мертву зону» між сусідніми ПС.

Командир записує результати спостереження і висилає звіти.

3. Вимоги щодо оснащення пунктів спостереження

Групи належно оснащуються, щоб спостерігати і забезпечувати район.

Мінімальне оснащення ПС включає:

• карту або схему району;

• компас;

• засоби зв'язку (телефон, радіо).

1. Вимоги щодо оснащення засобами зв’язку:

• антена радіо повинна бути в належному місці, щоб зменшити можливість придушення воюючими сторонами;

• всі кодовані слова і коди, важливі вислови і прізвища повинні бути доступними і чіткими для читання;

• час для передачі і пріоритет передачі повинен бути чітко визначений у ВОП.

2. Устаткування посту спостереження:

• біноклі;

• прилади нічного бачення;

• радіолокаційні станції ближньої розвідки типу СБР-З;

• бланки звітів, зазначених у ВОП;

• особиста зброя та зброя взводу, включно із сигнальними ракетами;

• сезонна форма;

• устаткування для перевезення вантажу;

• достатнє продовольство, воду, медикаменти та боєприпаси, включно з ракетами-пастками і ракетами освітлення, руїні гранати, димові гранати;

• засоби постачання електроенергії (генератори або місцеве джерело електроенергії), які здібні забезпечувати роботу прожекторів;

• вогнегасники;

• польовий посібник, в якому визначені:

• ГЗОП сили;

• Правила відносно Сутичок про застосування сили;

• список стосовно системи тривоги і процесів;

• оборонні плани;

• плани евакуації ПС;

• проти­пожежний план;

• правила захоплення, обшуку і арешту порушників; план нагляду і контролю над устаткуванням;

• запасні батареї;

• протипожежне знаряддя;

• колючий дріт;

• матеріал для будування барикад.

4. Влаштування пункту спостереження.

Як правило, ПС улаштовується у три стадії.

1. Перша стадія охоплює планування і підготовку, що включає:

• визначення завдання для ПС;

• підготовку посібників для позицій;

• вибір відповідного підрозділу;

• вибір устаткування зв'язку;

• інструктаж для воюючих сторін;

• інструктаж для місцевого населення;

• визначення потрібного матеріалу та устаткування;

• перегляд загальної ситуації, включаючи ризик обстрілу.

2. Друга стадія охоплює встановлення й організацію позиції, а саме:

• встановлення точної позиції;

• зайняття району та початок спорудження; встановлення зв'язку;

• огородження району;

• спорудження простого притулку й оборонних позицій;

• розташу­вання систем попередження (ракети-пастки) навколо позицій.

3. Остання фаза — це спорудження і поправка, що включає:

• спорудження вежі ПС;

• закінчення споруджування дротяних огороджувань навколо позицій глибиною щонайменше 50 метрів (поза досяжністю ручних гранат);

• організація оборонних позицій та притулку;

• встановлення електричного зв'язку (де можливо);

• розроблення схеми спостереження;

• фотографування району спостереження і т.д.

Постійні ПС укомплектовуються протягом добового періоду і їх можна залишити лише за згодою командуючого силою або коли життя спостерігачів під за грозою.

Тимчасовий ПС — це пост, в який можна висилати персонал вдень і вночі для задоволення особливих потреб.