4. Розквартирування миротворчих сил.

Миротворча сила розгортається в районі, що прилягає до миротворчої зони (району розквартирування), в період після попередньої домовленості про припинення вогню і перед початком виведення сил воюючих сторін з того району. Район розквартирування використовується для підготовки миротворчої сили до її очікуваної місії. Розквартирування повинно бути в тому ж місці, де діють миротворча сила при умові її безпеки та можливості відпочинку. Район розкварти­рування повинен бути завжди забезпечений умовами для життя.

5. Споруди миро­творців не заховані.

Як правило, миротворці не можуть користу­ватися камуфляжем, щоб заховати і тим самим захистити свої об'єкти.

Першим кроком у виборі місцезнаходження штаб-квартири буде пошук придатного, добре спорудженого будинку. Важливі елементи штаб-квартири (оперативний центр, центр зв'язку, гауптвахта і т,д.) повинні знаходитися не нагорі, а на нижчих поверхах в центрі будинку. Стіни цих кімнат треба зміцнити балками, кроквами або мішками з піском, нижні вікна заблокувати, а вікна на вищих поверхах покрити дротяною сіткою. Додатково потрібно вжити протипожежних заходів, встановити протипожежне знаряддя всередині і зовні будинку, а також запасний генератор. Освітлення повинно охоплювати зовнішню частину буднику і маскувати охорону. Стоянка автомашин також повинна бути добре освітлена .

Засоби першої допомоги повинні бути розташовані по всьому будинку.

Потрібно обладнати внутрішні склади продовольства, води та медикаментів і підготувати план складів з призначеним там персоналом.

11. Стан тривоги (стан боєготовності)

Безпека сили — велике завдання для миротворців. Інцидент може швидко посилитись і загрожувати всій силі. Спроможність завчасного реагування може захистити силу і зменшити напруження. Щоб спростити систему командування і забезпечити належну реакцію (оборонні заходи для сили), командна структура миротворчої сили встановлює стани тривоги.

Увесь персонал повинен знати правила та бути готовий виконувати необхідні заходи щодо кожного окремого стану тривоги.

1. Зміни в стані тривоги

Як правило, змінює стан тривоги командуючий силою. Наказ про зміну передається батальйонним оперативним центром через радіо- і телефонну мережі за належним кодом із зазначенням часу коли провести зміну. Іншими засобами для встановлення тривоги можугь бути сирена, гучномовці та сигналізація прапорами.

Стан тривоги може міняти тільки командуючий, який видав первісний наказ.

2. Система тривог

Хоч стани тривоги можуть бути різними в різних силах, спільна система така:

1. ПОСТІЙНА бойова готовність (зелений рівень готовності) — нормальна служба в районі операцій; нормальний стан готовності.

2. ПІДВИЩЕНА бойова готовність (жовтий рівень готовнос­ті):

• потрібно залишатися в районі операцій (командир схвалює лише важливу службу за межами району операцій і його рішення передається командирові наступної вищої штаб-квартири);

• проводиться перевірка зброї, боєприпасів, засобів зв'язку і споруди притулку.

3. ПОВНА бойова готовність (червоний рівень готовності):

• дозволений лише необхідний рух в районі операцій;

• половина підрозділу займає оборону і позиції, усі інші йдуть до споруд притулку;

• особовий склад користується шоломами і захисними жилетами;

• перевіряються засоби захисту від хімічної зброї;

• укомплектовується особовим складом тяжка зброя (кулемети, протитанкова зброя);

• засоби зв'язку перебувають на оборонних позиціях;

• укомплектовуються контроль­но-пропускні пункти і пункти спостереження;

• висипаються патрулі, якщо дозволяє ситуація.