2. Підтримка підготовки.

Планування підтримки підготовки повинно бути частиною процесу передислокації сили. Якщо є час і ресурси перед розгортанням, можна опрацювати детальний графік нав­чання.

Командир підрозділу установлює план навчання для підрозділу. Це вимагає від підрозділу поєднання навчання з рутиною щоденної миротворчої діяльності. 3 огляду на політичні міркування, таке навчання вимагає гнучкості та винахідливості, щоб завершити таке важливе завдання без викликання турботи серед сторін, причетних до конфлікту.

Щоб багатонаціональна і, можливо, багатомовна сила могла діяти ефективно, час від часу вона повинна навчатися разом. Підчас цього навчання потрібно відпрацьовувати потенційні ситуації, вести навчання для ознайомлення з ними в такий спосіб, щоб не тривожити місцеве населення та сторони, причетні до конфлікту.

Після закінчення миротворчої операції підрозділ, як правило. повертається до своєї звичайної бойової служби. Тому потрібно надати солдатам бойову орієнтацію. Командири підрозділів повинні визначити достатній час після закінчення миротворчої місії для поновлення умінь і здібностей, на які неминуче впливали властивості миротворчих операцій.

3. Розгортання миротворчих сил.

Найпростішими видами тактичного розгортання підрозділів миротворчої сили є:

• розгортання у буферній зоні;

• розгортання в районі.

Під час тактичного розгортання миротворчого війська розгорнені підрозділи, по можливості, мають бути в полі зору, а позиції підрозділу — мати спроможність наглядати за позиціями і рухом сторін, причетних до конфлікту.

Приклад 1. Розгортання вздовж лінії припинення вогню

6. Параметри для прикладу:

• район розгортання миротворчого батальйону охоплює обидві сторони лінії припинення вогню;

• штаб квартира влаштована по обох боках, щоб зробити безсторонню оцінку дій та рішень;

• за припиненням вогню наглядають пункти спостереження та контрольно-пропускні пункти.

Спостереження можна поширити для проведення інспекції ворогуючих сторін і їх укріплених позицій в сусідніх районах («районах обмежень»).

Такий підхід пристосовують миротворчі сили, щоб спостерегачи повідомляли про віддалення сторін, причетних до конфлікту. Такий підхід до розгортання передбачає чіткий розподіл відповідальності та сприяє зв'язку і взаємодії до найнижчого рівня командування. Але негативним моментом є те, то миротворча сила орієнтується вдвох напрямках і змушена стримувати дві сили.

7. Приклад 2. Розгортання з однієї сторони лінії припинення вогню

Параметри такі,як у прикладі 1.

Такий підхід миротворчі сили використовують, щоб спостерігати і повідомляти про віддалення сторін, причетних до конфлікту, але лише з однієї сторони лінії припинення вогню.

Цей метод розгортання має таку перевагу: батальйон підтримує зв'язок та взаємодію лише з однією стороною конфлікту, а друга сторона може користуватися особистими контактами до того часу, поки зменшиться небезпека щодо поширення інформації: системи батальйонного командування, контролю та зв'язку значно простіші.

Проте виникають труднощі при винесенні рішень на нижчому рівні командування та розбіжності в оцінці інцидентів, що мають місце по обох сторонах лінії припинення вогню.

8. Приклад 3. Розгортання в буферній зоні

Параметри:

• ворогуючі сторони можуть спостерігати за позиціями одна одної;

• батальйон миротворчого війська розгортається по обох сторонах буферної зони;

• штаб-квартири розміщені всередині буферної зони і поза нею;

• нагляд над буферною зоною, ворогуючими сторонами і їх укріпленнями здійснюють пункти спостереження і контрольно-пропускні пункти;

• за проникненням в буферну зону наглядають пункти спостереження та контрольно-пропускні пункти.

Цей метод розгортання передбачає чіткий розподіл відпові­дальності, а згодом сприяє взаємодії ворогуючих сторін на найнижчому рівні командування і тим самим запобігає виникненню інцидентів.

Негативні моменти цього методу розгортання такі: труднощі в улагодженні інцидентів на низьких рівнях командування: можливі розбіжності в оцінці інцидентів по обох сторонах зони.

Цей метод розгортання можна застосовувати, якщо ситуація між ворогуючими сторонами вимагає певної системи зв'язку і коли обмін інформаціями обмежений. Такий нагляд можна поширити до інспекції ворогуючих сторін та їх укріплених позицій в прилеглому районі, відомому як «район обмежень». Отже, цей метод розгортан­ня часто використовується під час місій, що включають інспекції прилеглих районів (районів обмежень).